31

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретико – методичні основи розвитку туризму на території Бойківщини.

1.1. Загальна характеристика Бойківщини в межах Закарпатської області;

1.2. Дослідження Бойківщини.

РОЗДІЛ 2. Аналіз природно-рекреаційних ресурсів Бойківщини в межах Закарпатської області.

2.1. Природо-рекреаційні та бальнеологічні ресурси Бойківщини;

2.2.Використання туристичних ресурсів Бойківщини в межах Закарпатської області;

2.3. Національно природні парки, заповідники, заказники.

РОЗДІЛ 3. Організація лижного походу І категорії складності.

3.1. Загальна характеристика лижних походів та підготовка до них;

3.1.1. Лижний похід І категорії складності. Технологічна карта;

3.1.2. Графік руху групи по маршруту.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Бо́йківщина — історико-етнографічний регіон на північних і південних схилах Карпат, простягається від річок Лімниця і Тересва (на сході) до річок Уж і Сян (на заході), охоплює гірські райони Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей і займає близько 8 тисяч км². Походить від назви населення регіону — бойків.

Природно-рекреаційні ресурси є основою розбудови спеціалізованих закладів короткочасного та тривалого розміщення людей з метою задоволення їхніх рекреаційних потреб: лікувально-оздоровчих, культурно-освітніх, спортивних. Звичайно їх розташовують за межами постійного проживання людей, на територіях, що характеризуються певним рекреаційним потенціалом.

Природні рекреаційні ресурси — природні та природно-технічні геосистеми, об'єкти, явища природи, які мають комфортні властивості для рекреаційної діяльності та можуть бути використані для її організації впродовж певного часу. Напрям рекреаційної діяльності визначається економічними і соціальними потребами суспільства, загальною культурою населення. Він пов'язаний з обсягом і характером відрізків вільного часу і потребує для реалізації особливих властивостей простору. Рекреаційна діяльність — невід'ємна частина сучасного способу життя. Залучаючи у сферу цієї діяльності природні об'єкти, культурні комплекси, технічні системи та інші складові рекреаційного потенціалу, людина знаходить або формує, а суспільство розвиває особливі територіальні рекреаційні системи.

Предмет курсової роботи: природно-рекреаційні ресурси Бойківщини в межах Закарпатської області.

Об'єкт дослідження: характеристика та використання природо-рекреаційних та туристичних ресурсів Бойківщини в межах Закарпатської області.

Мета курсової роботи: вивчити та охарактеризувати природо-рекреаційні та туристичні ресурси Бойківщини в межах Закарпатської області, показати їх вплив на туристичну інфраструктуру регіону та стан і можливості розвитку туризму в регіоні, а також дати характеристику лижних походів І категорії складності та навчитися розробляти організацію маршруту для лижного походу І категорії складності.

Згідно з метою, поставлено такі завдання:

• Дати загальну характеристику Бойківському етнографічному району;

• Провести аналіз туристичних ресурсів Бойківщини;

• Вивчити стан та можливості розвитку туризму на території району в межах Закарпатської області;

• Описати організацію лижного походу І категорії складності;

• Дати загальну характеристику лижних походів;

• Розробити лижний похід І категорії складності по території Бойківщини.

Актуальність теми. Більшість сучасних географічних та наукових праць присвячені лише вузькогалузевим проблемам і дають уяву лише про окремі аспекти краси Бойківщини, забуваючи, що вона є дуже цікавою в плані туристичного освоєння, проте недостатньо вивченою, саме тому необхідною є комплексна оцінка туристично – рекреаційних ресурсів Бойківщини, можливості використання їх в туризмі, основні проблеми рекреаційної освоєння району Бойківщина, зокрема, в межах Закарпатської області.

Лижні туристичні походи, на даний час, користуються великою популярністю серед туристів, особливо в зимовий період. Вони є цікавими, інтригуючи ми, екстремальними, тому, все частіше туристи звертаються саме до цього виду туризму. Тому, в ході моєї курсової роботи буде розроблено лижний маршрут І категорії складності.

Розділ 1. Теоретико – методичні основи розвитку туризму на території Бойківщини.

1. Загальна характеристика Бойківщини в межах Закарпатської області.

Бойківщина - суміжний з Гуцульщиною на заході етнографічний район, що займає центральну частину Українських Карпат. Гуцульсько-бойківське пограниччя проходить приблизно по межиріччі Лімниці і Бистриці-Солотвинської на північних схилах Карпат і Тересви у Закарпатті, на заході межуєз Лемківщиною у верхів'ях Сяну та Ужа. Північна межа проходить карпатським передгір'ям, а південною можна вважати Полонинський хребет у Закарпатті. Окреслена територія охоплює південно-західну частину Рожнятівського і Долинського районів Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, південну смугу Стрийського, Дрогобицького, Самбірського і більшу частину Старосамбірського районів Львівської області, північну частину Великоберезівського, Воловецький і Міжгірський райони Закарпатської області. У верхів'ї Стривігору частина етнографічної Бойківщини належить тепер до території Польщі. [2, 3c.]

Територію Бойківщини науковці умовно поділяють на три частини: західну, центральну і східну. Західна частина – це територія сучасних Польщі і Словаччини майже до пасма Високого Долу або Хрещатої, а також села Турківщини і Добромильщини. Українські дослідники радянської доби долучили до західної частини також бойківські села Великоберезнянського і Воловецького району Закарпаття і південну смугу Дрогобиччини.[2, 4c.] Центральна частина Бойківщини обмежується Львівською областю, а саме Старосамбірщиною, Сколівщиною та південною смугою Самбірщини і Стрийщини. Східна частина Бойківщини охоплює північно-західну частину Івано-Франківщини. Це майже весь Долинський і Рожнятівський райони. До цього ж регіону зараховують і північну частину Міжгірського району Закарпаття. Загальновизнано, що бойківські впливи поширюються на значну частину території, сусідньої з бойківською. [2, 4c.]

Важливим орфографічним компонентом є багата річкова система закарпатської Бойківщини. Русла рік, річок і численних потоків пролягають вздовж і впоперек гірських хребтів. Тут протікають такі найбільші притоки Тиси як Уж, Латориця, Іршава, Боржава, Теребля, Тересва з цілою системою їх численних допливів. Ріки Бойківщини ще в не далекому минулому служили для лісосплаву. [15]

Ліси, які є найбільшим багатством краю, займають понад 50% території, різноманітні за породним складом залежно від вертикальної поясності. На низовині ростуть дубово-грабові ліси, у передгір'ях — дубові і дубово-букові, у горах на висоті від 800—1000 м над рівнем моря букові, хвойні (ялиця біла, ялина) — на висоті до 1300—1500 метрів. Довершують ландшафт субальпійські та альпійські луки — полонини. [11, 215c.]

У закарпатській частині Бойківщини панує помірно континентальний клімат. Улітку середня температура повітря становить +21 °C, а взимку −4 °C. У краї виявлено понад 360 родовищ та джерел цілющих природних мінеральних вод. Рельєф, географічне розташування, ліси, мінеральні води, помірно континентальний клімат, багатовікові традиції та самобутня культура багатонаціонального населення краю у комплексі створюють унікальний рекреаційний і соціальний потенціал, на основі якого існує і має перспективу поступового розвитку санаторно-оздоровчий комплекс світового рівня. [11, 216c.]

Бойківській частині Закарпаття властива особливо чітко виражена смугова будова. Основним структурним елементом бойківських Карпат є фліш. Надра гір багаті на цінну мінеральну сировину – родовища нафти, озокериту, горючих газів. Здавна відомі соляні джерела Бойківщини. Бойківське Закарпаття має дуже багаті запаси будівельних матеріалів.

Бойківщина на Закарпатті охоплює три райони: Міжгірський, Великоберезнянський та Воловецький. [15]

Волове́цький райо́н — гірський район північної частини Закарпаття. Він межує зі Сколівським районом та Турківським районом Львівщини, Великоберезнянським, Свалявським,Перечинським та Міжгірським районами Закарпатської області. Площа — 544 кв. км. Населення — 27,5 тис. чол. 98 % жителів — українці, 1,3 % — росіяни, 0,9 % — національні меншини. Районний центр Воловець. [2, 6c.]

Воловеччина є частиною етнографічного району Бойківщини, однієї із трьох відомих історико-етнографічних груп українських Карпат — гуцулів, бойків, лемків, що мають істотну відмінність у побуті, звичаях, обрядах і матеріальній культурі. [2, 6c.]

Бідність гірської Воловеччини на продуктивні земельні ресурси компенсується природніми багатствами. Це листяно-хвойні ліси, в яких зростають переважно смерека і ялиця, бук, ясен і явір. Урочище Росішний, що у Нижньоволовецькому лісництві, багате буковими пралісами. Гірські хребти від Пашківців аж до Високого Каменя — це флористичний заказник «Пікуй», де під охороною багато цінних рідкісних рослин, у тому числі лікарських. Пам’ятка природи, Високий Камінь, славиться тим, що його крутосхили — найвищий у Карпатах ареал вростання дуба скельного і сосни чорної. Трапляються у Верховинських лісах і такі релікти, як тис ягідний, кедр, дуб, бук і ін. Багаті рідкісними цілющими травами, зокрема: арнікою гірською, альпійські луки, конвалією, білоцвітом весняним, підсніжником — лісові масиви; пізноцвітом осіннім і шафраном весняним — долини. Серед багаторічних трав трапляються дивоквіти — гладіолуси дикі. Ці і ряд інших рослин занесені до Червоної Книги і охороняються законом. [16]

Окрасою і багатством лісів є благородні олені і козулі, ведмеді і лисиці, куниці і білки. Живуть тут дикі свині, рисі, вовки. Щебече у верхів’ях дерев різноманітне птаство. У малодоступних урочищах любителям природи інколи таланить зустріти чорних лелек.

Всі річки Воловеччини — притоки Латориці, що бере початок на південних схилах Верховинського Вододільного хребта, з-під Верецького перевалу. Вона дала назву селу Латірка, що розкинулося по обидва береги її русла, яке з плином набирає повноводності. До неї вливаються річечки Башта, Славка, що протікають через Верхні Ворота, Верб'яж, Гукливий, Воловець, а також інші водойми, що беруть початок у верхів’ях гір, найбільша з яких — річка Жденівка. Вони мають стрімку течію, круті береги, нещирокі долини.

Із риб, що живуть у гірських річках, є річкова і райдужна форель. За межами району й області відомий форелевий заказник «Оса» у форелевим інкубатором, який упродовж десятка літ зарибнює водні артерії Воловеччини і продає мальків багатьом природопримножуючим організаціям. [10, 487c.]

Клімат Воловеччини помірно континентальний, однак суворіший ніж у низовинних районах. Весна починається тут пізніше, а зима — раніше на 2—3 тижні. Заморозки тривають до перших днів травня. Зима настає у другій половині листопада, сніг випадає у другій половині грудня. Якщо в низинах Закарпаття сніговий покрив нестійкий, глибина його 30—40 см, то на території Воловеччини він набагато глибший і стійкіший, в горах нерідко до 2 метрів, а танення починається у березні-квітні. Морози сягають інколи нижче −30°С. В ущелинах високогір’я латки снігу біліють інколи й до середини літа. [10, 488c.]

Міжгі́рський райо́н — район розташований у північно-східній частині Закарпатської області. Міжгірський район розміщений в центрі Українських Карпат. На його території площею 1,2 тис. км². проживає майже 49, 2 тис. чоловік у 44 населених пунктах, які об'єднані в 22 сільські та 1 селищну раду. Район межує з Львівською та Івано-Франківською областями та п'ятьма районами Закарпатської області. Районний центр Міжгір'я. Понад 99 відсотків населення району — українці. [2, 7c.]

Район знаходиться у помірному кліматичному поясі. Позитивна щомісячна температура утримується з другої половини квітня по першу декаду жовтня. Тривалість періоду з температурою вище 10 °C складає 135—155 днів. Зима помірно-морозна, сніжна і довга, продовжується близько 5-5,5 місяців, максимальна температура взимку буває — 32-35°С.

Територія району багата водними ресурсами. Найбільші ріки району — Ріка та Теребля. На відстані 10 км. від с. Колочава знаходиться штучне Тереблянське водосховище Теребле — Ріцької ГЕС, яке є місцем літнього відпочинку жителів району та гостей нашого краю. [16]

Природні ресурси Міжгірського району багаті і різноманітні, що забезпечує діяльність різних галузей народно-господарського комплексу в районі. Найбільшим багатством району є ліси. Вони займають 79,0 тис. гектарів., або близько 60 відсотків території району. Переважна частина це хвойні (ялина, ялиця), рідше це змішані ліси — хвойно — букові. Територія району — одна з найбільше екологічно чистих територій України. Відсутність екологічно шкідливих підприємств, значна площа заповідних територій сприяли збереженню природних екологічних систем. У районі є сировинні матеріали для дорожньо-будівельної галузі (піщаник, гравій), є незначні поклади торфу. [10, 488c.]

Кліматичні умови району надзвичайно сприятливі для рекреаційних і туристичних цілей завдяки мальовничим видам, цілющому повітрю і наявності перепаду висот (для гірськолижного туризму). Природа району — ландшафт, клімат, джерела мінеральних вод, гірське повітря — це ресурси, що мають великий потенціал для розвитку галузі туризму в цілому. Майже половина території Міжгірського району відноситься до природно-заповідного фонду України. Район володіє значними природними ресурсами дикоростучих плодів і ягід. Щорічно в районі заготовлюється близько 120 тонн грибів, 40 тонн ягід. [10, 489c.]

Вели́коберезнянський райо́н — район у північно-східній частині Закарпатської області, за 30 кілометрів від обласного центру. Межує з Перечинським і Воловецьким районами Закарпатської та Турківським Львівської областей України. Західна межа є кордоном з двома зарубіжними державами — Словацькою Республікою та Польщею. [2, 9c.]

До складу району входять селище міського типу районний центр Великий Березний та 32 сільські населені пункти. Площа — 810 кв. кілометрів. Населення (станом на 01.01.1999) — 29883 чол., у тому числі 22513 чол. — у сільській місцевості. У національному складі велику перевагу становлять українці — 93 відсотки. Компактно проживають також словаки — біля 1% та цигани — 3% загальної кількості жителів району. Окрім того, проживають на Великоберезнянщині росіяни, угорці, євреї, молдавани та представники інших національностей [2, 10c.]

Майже увесь район — мальовнича гірська місцевість, лісові масиви якої помережані долинами навколо річок та потоків. Найвища точка над рівнем моря (1463 м) знаходиться на полонині Рівній. Трохи нижчими є полонина Гостра та гори Мала Равка, Кременець. Ці та інші вершини є складовими гірських масивів Українських Карпат.

Селище міського типу Великий Березний та найбільші села розташовані у долинах по обох берегах ріки Уж, яка бере свій початок у крайньому населеному пункті району (області теж, оскільки межує з Львівською областю через Ужоцький перевал) — селі Ужок. [16]

Місцевість району багата передусім на лісові (в тому числі і цінних порід) ресурси, мінеральні джерела, різні корисні копалини. Проте промислова розробка здійснюється лише деревини, двох мінеральних джерел та щебеню.