3.1. Загальна характеристика лижних походів та підготовка до них.

Лижний туризм (гірськолижний туризм) — різновид туризму на лижних засобах пересування.

Лижний туризм різноманітний: це і одноденні прогулянки по готових лижнях, і недільні переходи по засніжених цілинних лісах, це і багатоденні автономні походи, складні експедиції в горах або в Антарктиді чи Арктиці, скі-тури (позатрасове катання) на гірських схилах без підйомників і гірськолижних курортів, сноубординг, сендбординг, гелі-скіїнг. [1, 189c.]

Лижний похід значно відрізняється від пішого спо­собу пересування та побуту і вимагає більшої орга­нізованості і підготовленості як юних, так і дорослих мандрівників. Він також потребує більш ретельної підготовки.

Значну роль відіграє погодні умови, а також, сезонність. [1, 190c.]

Під час лижного походу вихідного дня, а також тривалого періоду (якщо ваша відпустка співпадає із зимовими або весняними канікулами ваших дітей) ви маєте можливість потрапити в місця,труднодоступні влітку, зміцнити здоров'я,одержати достатнє фізичне навантаження і загартувати організм, збагатитися не­повторними враженнями.

Оздоровлюватися необхідно і це можна реалізувати займаючись не лише спортом, а й вилазками на прогулянки,походи чи катання на лижах. Перспективи на Закарпатті більше ніж достатньо і нам це відомо краще за інших !

Гори оточують нас з усіх сторін,тому актуальність, популярність лижного спорту ніколи не зменшиться, не говорячи вже про його занепад чи зникнення. [17]

Здоровий і цікавий – лижний туризм, але серйозний і небезпечний, тому, всім хто бажає займатись, чи вже займається мають знати про деякі особливості цього виду розваг.

Характер і техніка руху туриста-лижника. Характер і особливості руху в лижному поході чи подорожі зале­жать від багатьох факторів: від рельєфу, умов руху, стану снігового покрову, наявності доріг, від фізичної й технічної підготовки учас­ників. Усе це визначає режим, швидкість, темп і ритм руху. Туристи-лижники йдуть, лижнею один за одним. Колону очолює, а отже й прокладає лижню, фізично міцний і витривалий підготовлений турист.Він також вибирає напрямок і підтримує такт руху, посиль­ний для найслабшого учасника походу в подорожі. Час від часу його змінюють Інші фізично підготовлені лижники. При такому русі швидкість,залежно від згаданих чинників, коливатиметься в межах 2—8км на годину, а протягом дня туристи долатимуть 15—20 км. [6, 207c.]

Керівник групи, як правило, йде за направляючим і стежить за станом кожного учасника, а в складних умовах руху, орієнтування чи вибору напрямку очолює колону, щоб правильно визначити дії гру­пи. Дистанцію в колоні витримують залежно від рельєфу і видимості. На відкритій рівнині інтервал між лижниками становить 2—3 м, на спусках і важкій місцевості 10-15 м. [6, 207c.]

Щоб похід або подорож пройшли успішно, в передпохідний тренувальній період туристи мають опануватицілий ряд технічннх прийомів, техніку прокладання лижні, різні способи руху на рівнині, спус­ки і підйоми в горах, повороти і пересування в лісі, подолання при­водних перешкод тощо. [6, 208c.]

Туристи-лижники в основному застосовують двокроковий і чотирикроковий хід, а також одночасні ходи.До навперемінного двокрокового ходу вдаються при русі по будь-якій місцевості. Одночасний двокроковий хід виправдав себе на рівнині при добро­му ковзанні. Одночасний безкроковий і одночасний однокроковий ходи - застосовують на рівнині при доброму ковзанні, а при погано­му— на спусках.Навперемінний чотирикроковий хід доцільний на глибокому снігу,пря поганому ковзанні, коли поштовхи палицями дають малий ефект. [1, 191c.]

У поході на шляху туриста-лижника постають хо­лод, вітер, глибокий сніг, примушує поспішати зимо­вий короткий світловий день. Отакі умови вимагають від кожного члена туристської групи хорошої загарто­ваності, фізичної і технічної підготовленості.

З метою загартування організму і підготовки до походу привчайте дітей і себе перебувати довгий час на морозі, дихати холодним повітрям не застуджую­чись. Для цього спершу треба холодною водою поло­скати рот і ніс у домашніх умовах (вранці та ввечері перед сном), мити ноги холодною водою. Після за­рядки спочатку обтиратися змоченим у холодну воду рушником, а згодом обливатися холодною водою до пояса і приймати холодний душ.

Вплив холоду і холодної води — це гімнастика для судин шкіри і підшкірних тканин, надзвичайно ко­рисна для організму і необхідна для виховання «хо­лодостійкості». [17]

Якщо ви готуєтесь до тривалої мандрівки, прове­діть два-три 8—10-годиних походи вихідного дня з максимальним перебуванням на відкритому повітрі. Проводячи тренування під час одноденного або багатоденного походу, дотримуйтесь правил особистої гігієни. На привалах одягайте самі і надягайте на ді­тей теплі куртки, інший теплий одяг, аби не застуди­ти організм. При температурі повітря нижче —15 °С,зустрічному вітрі на відкритій місцевості будьте особ­ливо уважними шодо переохолодження і відморожен­ня: адже після довгочасових виснажливих переходів у кінці дня туристи стають більш піддатливими до простудних захворювань Особливу узагу звертайте на ноги, які з більшою вірогідністю піддаються відмо­роженню. Головною причиною цього є взуття, що на­мокло від снігу. При інтенсивній роботі тепло від ніг передається шкірі черевиків, при цьому зсередини вона зволожується від конденсації парів, а зовні — від таяння снігу на поверхні, тому ноги намокають і дуже швидко замерзають. Щоб черевики не намока­ли, просочіть їх спеціальними мазями, будь-яким не­солоним тваринним або рослинним жиром, поперед­ньо почистивши їх від пилу і бруду і просушивши. [1, 193c.]

Для захисту черевиків від снігу використовуйте чохли-бахіли, їх легко виготовити самому. Пошийте мішкоподібні бахіли з водонепроникної міцної тка­нини,щоб вони легко надягалися на черевики.

Під час переходів на невелику відстань хо­рошим взуттям для дітей можуть бути валянки з кріпленнями. Для тренувань і тривалих походів найкраще взуття — ту­ристські лижні черевики відповідного розміру з бахілами. [1, 195c.]

У похід краще йти на туристських лижах, які шир­ші (7—8 см) і міцніші за бігові. Адже похід відрізня­ється від лижної гонки тим, що на шляху мандрівників зустрічаються лісові завали, болота, яри, сніжна цілина.

Довжину лиж і палиць визначайте так: поставте лижу на підлогу, підніміть руку, тримаючи долоню паралельно підлозі, при цьому носок лижі має торка­тися долоні, а палиці сягати пахіви.

Щоправда, лижі для туристських походів мають бути трохи коротшими. Це полегшить управління ни­ми при пересуванні по пересіченій місцевості, в густо­му лісі, серед каменів, по чагарнику, при підйомах, спусканнях і гальмуванні. [17]

Для походів найкраще підходять дюралеві пали­ці з капроновими, шкіряними темляками або темля­ками із ґноту.

Кріплення. Неабияку роль у поході відіграють лижні кріп­лення. Для пересування в лісовій зоні та по пересі­ченій місцевості перевагу віддавайте напівжорстким кріпленням, які добре утримують черевики з бахілами. Вони бувають різних типів: з металевими тросика­ми (універсальні) і з ременями із шкіри, ґноту або гуми.Їх можна підігнати під будь-який черевик. [6, 211c.]

Дерев'яні лижі треба смолити перед початком і наприкінці сезону. Для цього на ковзну поверхню на­носять м'якою ганчіркою спеціальну смолу, потім розігрівають її над газовою плитою або паяльною лампою до виникнення бульок і розтирають. Після того як смола просочить дерево, видаляють скребач­кою її залишки, Операцію повторюють 2—3 рази. Просмолена ковзна поверхня лиж повинна набути темно-коричневого кольору. [6, 212c.]

У поході турист – лижник має бути проїнформований заздалегідь про всі потробиці,наприклад, стан погоди на запланований день подорожі, місце проведення подорожі,склад групи, смаки людей які беруть.

При відпочинку туристи лижники в поході мають знати де можна зупинятись, як саме приготуватись до готування їжі на засніженій місцевості і т.д.

Профілактика захворювання та техніка безпеки. Практика свідчить, що основою профілактики захворювань, нещас­них випадків і травм у пішохідних і лижних походах чи подорожах є ретельна й планомірна підготовка туристів, виховання в процесі тре­нування високих морально-вольових і фізичних якостей, додержання режиму руху, розпорядку дня і правил самоконтролю.Треба пам'ятати, що забороняється йти в багатоденний похід або подорож людині, яка недавно перенесла травму, гостре інфекцій­не захворювання. Лише при незначних відхиленнях у стані здоров'я можна вирушати в нескладні походи вихідного дня, порадившись пе­ред цим з лікарем. [ 1, 198c.]

Нещасний випадок, що стався з кимсь у поході чи подорожі, або травма;як, правило, виводять з ладу всю групу, порушують встанов­лений розпорядок на маршруті й режим руху. Подання допомоги в польових умовах, транспортування потерпілого вимагають від туристів витримки, забирають багато часу, а в деяких випадках роблять не­можливим продовження мандрівки. [1, 199c.]

Тому, готуючись до походу або подорожі, насамперед вивчають маршрут й аналізують причини можливих небезпек нещасних випадків. Їх ділять на дві категорії:

1) ті, що можуть статися внаслідок недостатньої фізичної, технічної, психічної,морально-вольової підго­товки та поведінки учасників мандрівки ;

2) ті, що можуть виникну­ти через кліматичні, метеорологічні умови району походу або подоро­жі та рельєф місцевості.

Однак, практика свідчить, що основними причинами нещасних випадків і травм є відсутність організованості й дисципліни в групі. [17]