2.3. Національно природні парки, заповідники, заказники.

Ужанський національний природний парк створено у вересні 1999 року на основі природозаповідних об'єктів, які існували у верхів'ях річки Уж вже на початку ХХ-го століття. Зокрема, ще за часів Австро-Угорщини в 1908 році з метою охорони пралісів тут були створені резервати «Стужиця» та «Тихий», котрі отримали свої назви від найближчих населених пунктів сіл Стужиця та Тихий. [13, 145c.]

Національний парк розташований на північному заходу Закарпатської області і є складовою частиною першого в світі трьохстороннього українсько-польсько-словацького міжнародного біосферного резервату «Східні Карпати», який включено до Світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Ужанський НПП складається з п'яти природоохоронних науково-дослідних відділень і на сьогоднішній день займає площу 39159 га, в тому числі 14,9 тис. га вилученої території.

Завдяки своєрідності природних ландшафтів, унікальності пралісових екосистем, багатству флори і фауни, визначним пам'яткам культурно-історичної спадщини, парк має важливе значення для збереження цих цінностей. За останніми даними, на території парку зростає 863 видів вищих судинних рослин, 312 лишайників, 143 мохоподібних, 55 вищих грибів, 164 водоростей. На сьогодні тут зареєстровано 80 видів судинних рослин, що занесені в Червону книгу Закарпаття, 43 види включені до Червоної книги України, 2 види — до Міжнародного Червоного списку. Описано 231 вид тварин, з яких 30 занесено до Червоної книги України та 12 видів — до Міжнародного Червоного списку. [13, 146c.]

Понад 3 тис. га буково — ялицево — яворових пралісів парку, в липні 2007 року включення до Списку всесвітньої природної спадщини. [16]

На території парку знаходиться цілий ряд пам'яток неживої природи. Біля села Княгиня є карстові печери, а також знаходиться місце падіння найбільшого в Європі Княгинянського метеориту, уламки якого зберігаються в музеях Відня, Москви та інших міст світу. 9 червня 1866 року, подолавши в атмосфері відстань 200 км, на висоті 40 км від Землі вибухнув, і кам'яним дощем впав на Землю. Найбільший уламок вагою 279 кг був знайдений в урочищі «Чорні млаки», куди прокладений однойменний екологічний маршрут. [13, 148c.]

Із пам'яток культури необхідно відмітити дерев'яні церкви, які належать до шедеврів народного мистецтва краю і взяті під охорону держави. На території парку їх 6. Також на території парку є понад 15 мінеральних джерел.

Для виконання своїх наукових та природоохоронних функцій в парку створений науковий відділ, відділ рекреації, пропаганди та екоосвіти, відділ охорони, відтворення та раціонального використання природних ресурсів.

Науково-дослідні роботи проводяться в напрямку вивчення видового складу основних рослинних ценозів, якісного і кількісного складу фауни. [16]

Для виконання своїх наукових та природоохоронних функцій в парку створений науковий відділ, відділ рекреації, пропаганди та екоосвіти, відділ охорони, відтворення та раціонального використання природних ресурсів.

Науково-дослідні роботи проводяться в напрямку вивчення видового складу основних рослинних ценозів, якісного і кількісного складу фауни.

Рекреаційна діяльність направлена на створення умов для розвитку туризму. Для цього створено цілий ряд місць відпочинку, розроблено 17 екологічно-пізнавальних маршрутів, збільшено надання рекреаційних послуг. Регулярно проводяться природоохоронні акції з учнями місцевих шкіл, приймається участь у виставках різних рівнів, видаються листівки, вісники екопросвітницького напрямку, путівники та буклети. [13, 150c.]

Синеви́р — національний парк в Українських Карпатах, у межах Міжгірського району Закарпатської області. [20]

У 1974 році було організовано ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Синевирське озеро», а згодом — національний парк «Синевир», який було створено за рішенням уряду України у 1989 році. Його площа становить 40 400 га, з них 5807 га відведено під заповідну зону. [14, 16c.]

Протяжність парку з півночі на південь — 30 км, ширина зі сходу на захід — до 20 км. Більшість території парку розташована в межах гірського масиву Внутрішні Горгани.

На території парку розташоване відоме верхове оліготрофне болото Глуханя, а також пам'ятка природи Озірце. Є й інші цікаві об'єкти: мінеральні джерела, пам'ятки дерев'яної архітектури, Музей лісу і сплаву, Музей архітектури і побуту «Старе село», Кам'янецький водоспад. [14, 16c.]

Флора: загальна кількість видів рослин, що росте на території парку — 914, з них 40 занесені в Червону книгу України.

Фауна: загальна кількість видів тварин, що мешкає на території парку — 236, з них 22 занесені у Червону книгу України.

У 2011 р. на території Національного парку створено єдиний в Україні реабілітаційний центр для бурих ведмедів. [20]

Озірце́ (інша назва — Дике озеро) — високогірне озеро в Українських Карпатах, у межах Міжгірського району Закарпатської області.

Озеро лежить на північно-східному схилі гори Гропи, що в західній частині хребта Пишконі, на висоті бл. 1000 м над р. м, серед ялинового лісу. Площа 1,2 га, максимальна глибина 9,5 м. Озеро завального походження. Береги круті, за винятком північно-східної частини. Живлення переважно ґрунтове. Вода темно-коричнева, слабомінералізована. Температура її влітку не перевищує +15°. Узимку замерзає. З озера випливає невеликий струмок (ліва притока Озерянки). [13, 151c.]

Донні відклади утворені сапропелем та слаборозкладеними рештками мохового, трав'яного і деревного походження. Відбувається заболочування водойми (сфагнові та осоко-сфагнові болотні ценози). На поверхні води є угруповання рдесника.

В озері розводить форель.

Озірце лежить у межах природного національного парку Синевир. Підйом до озера починається від Музею лісу і сплаву (північно-східна околиця села Синевир) і проходить маркованою туристичною стежкою.

Боло́то Глуха́ня — гідрологічно-ботанічний заказник загальнодержавного значення. Розташований в Українських Карпатах (в масиві Внутрішні Горгани), в межах Міжгірського району Закарпатської області, біля села Негровець. [13, 152c.]

Площа природоохоронної території 23 га. Створений 1980 р.

Глуханя — найбільше сфагнове оліготрофне болото в Ґорґанах, має науково-пізнавальне, а також водорегулююче значення.

Охороняється унікальний природний комплекс болотних та водолюбних рослин, серед яких журавлина звичайна, шейхцерія болотна, лікоподіелла заплавна і росичка круглолиста. [16]

Заказник розташований у межах Національного парку «Синевир».

Брадульський заказник — природоохоронна територія на півночі Закарпатської області, у верхів'ях річки Мокрянки. Площа заказника — 1026 га, створений 1974 р. Перебуває у віданні Усть-Чорнянського лісокомбінату.

Охороняється територія на скелястих південно-східних та південних схилах гори Попаді (та її відногів), що у Ґорґанах, на висоті 1000—1740 м. Рельєф дуже розчленований. Лісом вкрито 926 га площі (90%), решта — полонини. На межі з полониною — криволісся сосни гірської. Переважають різновікові ялинові ліси з домішкою бука і явора. В підліску — бузина, горобина, вовчі ягоди звичайні. У трав'яному покриві є жовтець карпатський, листовик сколопендровий, а також зозулині сльози яйцеподібні та лілія лісова, занесені до Червоної книги України. [16]

Численні представники лісової фауни: олень благородний, сарна європейська, свиня дика, ведмідь бурий, куниця лісова, лисиця руда, кіт лісовий, рись; 4 види тритонів, трапляється полоз лісовий, занесений до Червоної книги України.

Заказник має велике значення для збереження і вивчення гірського ландшафту з лісовою рослинністю та скельними утворами. [16]

РОЗДІЛ 3. Організація лижного походу І категорії складності.