
- •Дисципліна «Психологія» Питання для підготовки до контрольних робіт № № 1, 2, 3 Питання до модулю 2 ( к.Р. № 1)
- •4. Загальні закономірності відчуттів:
- •5. Пороги чутливості,
- •6.Природа сприймання
- •7. Загальні властивості та індивідуальні особливості сприймання
- •8. Ілюзії, галюцинації та їх причини.
- •9. Класифікація і види сприймання:
- •10. Мимовільне та довільне сприймання. Спостереження як форма довільного сприймання.
- •11. Поняття про пам'ять. 12. Зв'язок пам'яті людини з її здібностями та діяльністю.
- •1.2 Моделі пам'яті в психології
- •2.1 Види пам'яті по характеру активності, по характеру цілей діяльності, по тривалості збереження
- •Зв'язок пам'яті людини з її здібностями та діяльністю.
- •Відтворення та його різновиди
- •15 Забування та його причини
- •16. Умови ефективності запам'ятовування.
- •17. Відтворення (мимовільне - довільне, впізнавання, пригадування, спогади).
- •18. Збереження і забування.
- •19. Ремінісценція. Ретроактивне і проактивне гальмування. Закон забування.
- •20. Індивідуальні особливості і типи пам’яті.
- •21. Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес. Фізіологічна основа уяви.
- •22. Процеси, основні прийоми створення образів уяви
- •26. Індивідуальні особливості уяви
- •Поняття про уяву
- •30. Зв'язок мислення з мовою, мовленням та чуттєвим пізнанням людини.
- •32. Мисленєві дії і операції
- •33. Логічні форми мислення як продукти мисленєвого процесу: поняття; судження; умовисновки.
- •34.Класифікація та види мислення
- •35.Індивідуальні відмінності у мисленні людини. Інтелект людини.
- •Питання до модулю 3 ( к.Р. № 2) Емоційно-вольові психічні процеси
- •1.Дайте загальну характеристику емоціям та почуттям як психічним процесам
- •2. Розкрийте функції емоцій і почуттів
- •3. Охарактерізуйте психологічні теорії емоцій
- •5. Види почуттів: загальна характеристика
- •7. Охарактерізуйте основні емоційні стани
- •9.Розкрийте функції волі
- •10.Сутність основних психологічних теорій волі
- •11. Воля як вища психічна функція
- •12. Вольова регуляція поведінки
- •14. Критерії вольової поведінки. Вольові дії.
- •15. Розлади складної вольової дії: абулія та апраксія.
- •18. Позитивні та негативні вольові якості
- •19. Поняття про увагу
- •20. Функції уваги
- •21. Природа уваги в теоріях та концепціях
- •22. Види уваги
- •23. Види уваги
- •24 Властивості уваги
- •25. Основні критерії розвинутої уваги
- •Питання до модулю 4 ( к.Р. № 3) Індивідуально-психологічні властивості особистості
- •1. Поняття про темперамент.
- •2. Історія розвитку вчення про темперамент
- •3. Фізіологічні основи темпераменту
- •4. Типи темпераменту за класифікацією і.Павлова
- •5. Особистість і темперамент: проблеми виховання, навчання і професійної діяльності.
- •6. Поняття про характер
- •7.Природні і соціальні передумови формування характеру
- •8.Формування характеру
- •9.Структура характеру
- •10. Дискусії щодо предмету та форм вияву характеру (Аристотель, Платон, і.Лафатер, ф.Галль, ч.Дарвін та ін.)
- •11. Акцентуації рис характеру
- •12. Особистість і характер: проблеми виховання, навчання і професійної діяльності.
- •13. Поняття про здібності
- •14.Задатки як природні передумови здібностей
- •15. Структура здібностей
- •16. Здібності, обдарованість, майстерність, талант, геніальність: співвідношення понять
- •17. Формування та розвиток здібностей. Діагностика та розвиток здібностей у дітей
16. Здібності, обдарованість, майстерність, талант, геніальність: співвідношення понять
Поняття обдарованості не дістало загальновизнаного визначення. Найпоширенішим є визначення німецького психолога В. Штерна. Він формулює його так: "Обдарованість - це загальна здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги; це загальна здатність психіки пристосовуватися до нових завдань і умов життя". Воно зазнало критики, зокрема, з боку англійського психолога Ч. Спірмена, який спрямував свої заперечення проти "пристосування" і теологічності штернівського визначення. Незважаючи на це, визначення В. Штерна залишається провідним у сучасному трактуванні проблеми обдарованості.
Обдарованість - це ніби природний дар, який людина одержує, щось спадково зумовлене. Обдарованість є функцією всієї системи умов життєдіяльності в її єдності, функцією особистості. Вона нерозривно пов'язана з усім життям особистості й тому виявляється на різних етапах її розвитку. Природні задатки організму самі собою не детермінують однозначно обдарованості людини. Вони лише є невід'ємним компонентом тієї системи умов, які визначають розвиток особистості, її обдарованість. Обдарованість виражає внутрішні можливості розвитку не організму як такого, а особистості. Однак якщо обдарованість виражає внутрішні особливості особистості, то до неї повною мірою можна віднести концептуальне положення: внутрішнє завжди опосередковане зовнішнім і невіддільне від нього.
Спеціальна обдарованість визначається співвіднесенням внутрішніх психічних умов із вимогами спеціальних видів діяльності. Це співвіднесення є не тільки абстрактним, а й реальним зв'язком, що зумовлює формування обдарованості. Спеціальні здібності визначаються нахилом до окремих спеціальних різновидів діяльності. Всередині тих чи інших спеціальних здібностей проявляється загальна обдарованість індивіда, що співвідноситься з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності.
У психологічному вченні про особистість здібності й обдарованість є важливими складовими загальної структури особистості. Вони пов'язані з характером і темпераментом, спрямованістю індивідуально-психічного розвитку особистості в процесі її виховання та суспільно-практичної діяльності. Природною основою індивідуально-психічних відмінностей і особливостей є тип нервової системи та спеціальні типи вищої нервової діяльності людини.
Спеціальні здібності визначаються тими об'єктивними вимогами, які ставить перед людиною певна галузь виробництва, культури, мистецтва тощо. Кожна спеціальна здібність - це синтез певних властивостей особистості, що утворюють її готовність до активної й продуктивної діяльності. Здібності не тільки проявляються, а й формуються в діяльності. Спеціальні здібності становлять продукт розвитку спеціальних видів діяльності, які мають провідне значення в загальному розвитку особистості. Продуктом же загального розвитку є обдарованість, яку С.Л. Рубінштейн називає "загальною здібністю".
Таким чином, за питанням про співвідношення обдарованості та спеціальних здібностей стоїть ще більш фундаментальна проблема - проблема співвіднесення загального і спеціального розвитку, що особливо важливо для дитячої педагогічної психології. У генетичному плані співвідношення між загальним і спеціальним розвитком, а відповідно - між обдарованістю і спеціальними здібностями - з віком змінюється. Застосування кожного з цих психологічних понять є правомірним, утім, не слід забувати про їхній відносний характер, адже спеціальні здібності як генетично, так і структурно пов'язані з обдарованістю, а обдарованість конкретно проявляється в спеціальних здібностях і розвивається в них.
Обдарованість є своєрідним поєднанням здібностей, від яких залежить можливість досягнення більшого або меншого успіху у виконанні тієї чи іншої діяльності. Розуміння обдарованості суттєво залежить від того, яка вага надається тим чи іншим різновидам діяльності і що розуміють під успішним виконанням кожної конкретної діяльності. Вчений зазначає, що поняття обдарованості традиційно розглядають головно як поняття кількісне, якісний підхід до обдарованості обмежується тим, що з'ясовується, про яку обдарованість ідеться: про так звану загальну обдарованість чи спеціальну. Щодо кожного з видів спеціальної обдарованості питання ставиться так: наскільки велика ця обдарованість у тієї чи іншої людини; який її рівень? Прикладом такого кількісного підходу до проблеми обдарованості є теорія Ч. Спірмена, згідно з якою "розумова обдарованість" визначається кількістю "розумової енергії".
Обдарованість і здібності людей відрізняються не в кількісному, а в якісному відношенні. Якісні відмінності обдарованості виражаються не тільки в тому, що одна людина обдарована в одній сфері, а інша - в другій, а й у рівні сформованості обдарованості. Пошук у здібностях якісних відмінностей - важливе завдання психології. Мета дослідження обдарованості полягає не в ранжуванні людей за рівнем обдарованості, а в розробленні способів наукового аналізу якісних особливостей обдарованості та здібностей. Основне питання не в тому, наскільки обдарована чи здібна конкретна людина, а в тому, якими є обдарованість, здібності цієї людини.
Талант - вищий рівень здібностей людини до певної діяльності. Це поєднання здібностей, які дають людині змогу успішно, самостійно й оригінально виконати певну складну трудову діяльність.
Талант - це високий рівень розвитку спеціальних здібностей; сукупність таких здібностей, що дають змогу одержати продукт діяльності, який вирізняється новизною, високим рівнем досконалості і суспільною значимістю. Вже в дитячому віці можуть виявитися перші ознаки таланту в галузях музики, математики, лінгвістики, техніки, спорту тощо. Разом з тим талант може проявитись і пізніше. Формування і розвиток таланту значною мірою залежить від суспільно-історичних умов життя і діяльності людини. Талант може проявитися в усіх сферах людської праці: в організаторській і педагогічній діяльності, в науці, техніці, в найрізноманітніших видах виробництва. Для розвитку таланту велике значення мають працьовитість і наполегливість. Для талановитих людей характерна потреба в занятті певним видом діяльності, яка часом виявляється у пристрасті до обраної справи.
Поєднання здібностей, які є основою таланту, в кожному випадку буває особливим, властивим тільки певній особистості. Про наявність таланту слід робити висновок за результатами діяльності людини, які мають вирізнятися принциповою новизною, оригінальністю підходу. Талант людини спрямований потребою у творчості.
Геніальність - найвищий рівень творчих проявів особистості, втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства.
Геній, образно кажучи, створює нову епоху у своїй царині знань. Для генія характерні творча продуктивність, оволодівання культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій. Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.