1.2. Причини, що обумовлюють необхідність перекладацьких трансформацій.

Усі перекладацькі трансформації чимось мотивовані. Це зовсім не означає, що перекладач, уживає трансформації, цілком точно усвідомлюючи, з якою метою він це робить. Безумовно, більшість перетворень він здійснює інтуїтивно [14, с. 46]. Однак це нічого не змінює: будь-яка трансформація чимось викликана. Проста логіка говорить про те, що перекладати шляхом нескладних підставлень простіше і скоріше.

Визнання перекладацьких трансформацій принципово мотивованими операціями важливо ще й з іншої точки зору. Ця позиція відображає поєднання творчого підходу до перекладу із суворим відношенням до передачі змістовної сторони тексту оригіналу, його суттєвих особливостей, які виключають перекладацьке свавілля. Перекладачу, який не має достатнього досвіду практичної роботи, повсякчас загрожує небезпека взятися до однієї з двох крайнощів: 1) виходячи із неправильних уявлень про точність (еквівалентність) перекладу, піти по лінії буквального копіювання тексту оригіналу; 2) прагнучи уникнути буквалізмів у перекладі, піти по лінії занадто вільного перекладу, характерною рисою якого є велика кількість мимовільних, немотивованих перекладацьких трансформацій. У зв’язку з цим доволі велике значення набувають опис і типізація факторів, що зумовлюють необхідність перекладацьких трансформацій. Знання цих факторів і знайомство із відповідними прикладами допомагає перекладачу виробити навички правильного, доречного використання перекладацьких трансформацій.

Можливість або неможливість тієї чи іншої форми вираження змісту, правильність або неправильність тієї форми, її доречність сучасне мовознавство інтерпретує за допомогою трьох понять: «системи мови», «мовної норми» та «узусу».

Поняття системи мови відображає ті можливості, які закладені у самій її будові – можливості, як реалізовані, так і нереалізовані. Система мови включає в себе мовні одиниці найрізноманітніших рівнів: фонеми, морфеми, лексеми (слова), словотвірні й синтаксичні моделі.

На відміну від системи, яка утілює потенції мови, норма виражається в конкретно реалізованих, реально функціональних мовних формах, які прийняті суспільством й визнані ним правильними [23, с.552, с.6].

Особливо треба підкреслити, що неприродність мовлення, яка виникає у результаті постійного ігнорування узусу, завдає клопоту при сприйнятті змісту тексту перекладу, змушуючи читача (коли мова йде про переклад, виконаний письмово) постійно спотикатися й повертатися назад, щоб зрозуміти значення незвичних за своєю формою висловлювань.

Розбіжності у системах МО і МП. Мова являє собою систему систем. Вона включає в себе лексичну, словотвірну, синтаксичну та інші системи, відображені у відповідних поняттях, які існують поряд із більш загальним поняттям системи мови. При порівнянні МО і МП системні відмінності виявляються, у першу чергу, між цими окремими системами. Це підтверджують приклади перекладацьких трансформацій. Розбіжності між системами можуть бути наступними: а) в одній із мов відсутня категорія, яка властива іншій мові; б) у середині однієї і тієї ж категорії членування відмінні; в) лінгвістичні категорії, що зіставляються не в повній мірі і збігаються за об’ємом значення [ 23, с. 3]

Швейцер А. Д. пропонує ще такі причини перекладацьких трансформацій:

• розбіжності у словотвірних моделях мов та в їх реалізації;

• розбіжності у дистрибуції аналогічних словотвірних засобів;

• розбіжності у наборі мовних засобів вираження комунікативної структури висловлювання («актуального членування речення»);

• стилістичні мотиви (наприклад, коли експресивний ефект, який створюється в оригіналі за допомогою морфологічних засобів (афіксів), досягається у перекладі за допомогою лексичних засобів (слів)) [49, с. 121 – 122].

Трансформації при перекладі можуть бути викликані й іншими особливостями мов. До таких особливостей можна віднести анаколуф (граматичний розрив у побудові речення, невідповідність структури кінця речення його початку), який є стилістико-синтаксичним засобом, що зустрічається у розмовному мовленні і у художній літературі. В анаколуфі експресивна основа домінує над логічною. Граматичний розрив, аналогічний анаколуфу в іноземних мовах, дуже відрізняється від російського і під час перекладу це необхідно враховувати. Ці відмінності змушують перекладача використовувати різні трансформації: граматичні, стилістичні тощо, при перекладі тексту з анаколуфом.

Багато вчених вважають анаколуф ознакою недостатньої грамотності того, хто говорить або пише, однак анаколуф зустрічається і в літературних творах, і в пресі, що розрахована на масового читача, і в різних документах (листах, контрактах тощо).

Також трансформації можуть бути викликані невідомим значенням знайомих слів та висловлювань [1, с.101 – 103].