Догляд за хворими і. Догляд за хворими і його значення в лікувальному процесі.

Догляд за хворими – гіпургія – це комплекс заходів, що спрямовані на створення сприятливих умов для успішного лікування хворих, а також полегшення їх стану і задовлення основних фізіологічних потреб організму. Догляд включає надання допомоги хворому в забеспеченні фізіологічних потреб організму в їжі, воді, фізичній активності, фізіологічних відправленнях, у поліпшенні самопочуття при патологічних станах, зокрема, при нудоті, блюванні, нападах задухи, запамороченні, різноманітних больових відчуттях тощо. Догляд передбачає створення для хворого спокійної моральної атмосфери, сприятливих побутових і гігієнічних умов (оптимальна температура, достатні освітлення і провітрювання приміщення, зручна та чиста постіль, необхідний мінімум предметів особистої гігієни); проведення різноманітних лікувальних процедур (постановка банок, накладання гірчичників, проведення ін’єкцій); проведення діагностичних маніпуляцій (збирання сечі, калу, шлункового вмісту); профілактика ускладнень, що можуть виникнути при незадовільному догляді за важкохворими (пролежні, гіпостатична пневмонія тощо).

Загальновідомо, що заходи догляду за хворими мають часто вирішальне значення в успішному лікуванні хворих і в усьому процесі їх одужання. Без перебільшення можна ствержувати, що раціонально організований догляд, насамперед у тяжкохворих, найчастіше вирішує характер перебігу недуги.Так, наприклад за допомогою різних реанімаційних заходів можна вивести хворого їз стану клінічної смерті, провести технічно складну операцію, але внаслідок порушення елементарних вимог режиму і невиконання заходів догляду, при незадовільному гігієнічному утриманні, малорухливому стані у ліжку хворий може загинути через різноманітні ускладнення (пролежні, запалення легень).

Догляд за хворими відіграє важливу профілактичну роль у розвитку деяких захворювань та їх ускладнень. Так, своєчасно і правильно проведені заходи по догляду за шкірою або, наприклад, за слизовою оболонкою порожнини рота здатні стримати розвиток трофічних або інфекційних уражень тканин, запальних захворювань ротової порожнини і шлунково-кишкового тракту. Таким чином, поняття “лікування” та “догляд за хворим” розмежовувати на варто, бо вони доповнюють одне одного і спрямовані до однієї мети.

Успішне оволодіння курсом догляду за хворими потрібне не тільки медичному працівникові, а й будь-якому пересічному громадянину. Сучасній прогресивній людині необхідно володіти знаннями про анатомію та фізіологію власного організму, найпростіші мехінізми розвитку патологічного процесу в організмі, його перебіг, можливі ускладнення, дію тієї чи іншої лікувальної процедури (банки, п’явки, ванни, клізми), особливості особистої гігієни хворого, а також володіти такими вміннями:

• визначати найпростіші фізіологічні показники, що свідчать про стан роботи життєвоважливих систем організму (пульс, артеріальний тиск, частоту дихання, температуру тощо);

• виявляти патологічні ознаки тієї чи іншої хвороби (задишку, набряки, раптову блідість, порушення дихання та серцевої діяльності, зміни сечовиділення);

• виконувати найпростіші медичні маніпуляції: змінити натільну та постільну білизну, подати судно, поставити банки, зробити ін'єкцію;

• надати хворому екстренну домедичну допомогу при деяких невідкладних станах.

У залежності від характеру захворюваня і особливості заходів, догляд поділяється на загальний і спеціальний.. Загальний догляд включає заходи, які проводяться з метою створення оптимальних умов лікування хворого незалежно від специфіки захворювання. Спеціальний догляд передбачає такі заходи, які мають свої специфічні особливості і виконуються з урахуванням діагнозу захворювання та індивідуальних проявів його перебігу.

Комплекс заходів їз загального догляду за хворими включає такі елементи:

- дотримання особистої гігієни, гігієни одягу та постелі; профілактика

пролежнів, внутрішньолікарняних простудних захворювань;

- забезпечення санітарно-гігєнічного утримання палати або кімнати,

створення в них сприятливих мікрокліматичних умов, турбота про своєчасне забезпечення хворого необхідними предметами догляду;

- виконання призначень лікаря (застосування банок, гірчичників, компресів, годування тяжкохворих, вимірювання температури, артеріального тиску, дослідження пульсу, проведення ін’єкцій);

- надання першої медичної допомоги при невідкладних чи екстремальних

організму (непритомність, колапс, кровотеча, напади задухи, біль різної локалізації);

- виконання відносно простих лікувальних і діагностичних маніпуляцій і

процедур: промивання шлунку, користування підкладним судном, сечоприймачем, грілкою, міхуром з льодом, застосування очисної і сифонної клізм, профілактика пролежнів.

В процесі догляду за хворою людиною, той, хто доглядає повинен знати основні вимоги медичної естетики. Необхідно дотримуватись охайності в одязі, дотримуватись правил особистої гігієни. Слід пам’ятати, що надмірне застосування косметичних засобів і парфумів здатне негативно відобразитись на етичній атмосфері спілкування з хворими. Перед кожною маніпуляцією, годуванням важкохворого слід рнтнльно вимити руки з милом. Деякі процедури (клізми, промивання шлунка тощо) слід робити в гумовиз рукавичках.

Для надання медичної допомоги населенню існує широка сітка лікувально-профілактичних установ амбулаторно-поліклінічного і стаціонарного типу.

Амбулаторні заклади

У містах та районних центрах до них належать такі.

1. Поліклініка. Це велика медична установа, до функцій якої входить: прийом хворих лікарями різних фахів – терапевтами, хірургами, гінекологами, невропатологами тощо, обслуговування хворих на дому, обстеження хворих в різних діагностичних кабінетах (ендоскопічний, рентгенологічний), надання різних видів медичної допомоги та виконання лікувальних процедур, лікування та спостереження за хворими в денних стаціонарах.

2. Амбулаторія. Це лікувально-профілактичний заклад, який функціонує на підприємстві. На відміну від поліклініки в амбулаторії відсутнє діагностичне відділення, хворих там зазвичай обслуговують 2-5 лікарів.

3. Диспансер. Це лікувалньно-профілактичний заклад, що обслуговує хворих з певними захворюваннями (ревматизм, туберкульоз, психічні розлади, хвороби ендокринної системи тощо).

4. Станції “швидкої допомоги”. Надають допомогу хворим удома, за місцем роботи або на місці виникнення травми чи гострого захворювання. На станціях швидкої допомоги працюють різні бригади: загальнотерапевтичні та спеціалізовані (педіатричні, протишокові, кардіобригади та ін.).

5. Консультативно-діагностичні центри. Заклади, які оснащені найсучаснішим діагностичним обладнанням.

Стаціонарні заклади

1. Лікарня. Заклади, де хворі лікуються і обстежуються упродовж тривалого часу.

Клініка (від гр. kline – ліжко). Це великий спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, який зазвичай входить до складу науково-дослідного інституту чи навчального закладу, де лікування хворих поєднується з педагогічною та науково-дослідною роботою.

1. Госпіталь. Це лікувально-діагностична установа, що призначена для лікування військовослужбовців.

2. Санаторій. Це установи, що призначені для реабілітації хворих, переважно на різні хронічні захворювання, за допомогою різних природних чинників (клімату, грязей, мінеральних вод) у поєднанні з дієтотерапією, лікувальною фізкультурою, фізіотерапією тощо.