Лікування пролежнів

Слід пам’ятати, що лікувати пролежні набагато складніше, ніж запобігти їх появі. Методи лікування залежать від стадії пролежнів.

1. На стадії утворення почервоніння або блідості та набряку (без порушення цілості шкіри) уражені місця обробляють кварцем, шкіру протирають декілька разів на добу 5% або 10% розчином калію перманганату.

2. На стадії утворення пухирців, що ще не лопнули, уражені місця обробляють діамантовим зеленим або 70% етиловим спиртом, камфорним спиртом.

3. На стадії утворення неглибоких виразок (ерозій) застосовують 1% розчин діамантового зеленого, обліпіхову олію, синтоміцинову емульсію. На виразку накладають стерильну пов’язку.

4. Глибокі пролежні обробляють таким чином: усередину виразки вкладають турунду, змочену гіпертонічним розчином (0,9% NaCl) та накладають стерильну пов’язку. Після очищення рани від некротизованих мас застосовують пов’язки з маззю Вишневського, 1% синтоміциновою емульсією, 10% стрептоцидовою маззю.

2.6 Підмивання та спринцювання важкохворих

Хворих, які страждають на нетримання сечі та калу а також важкохворих після кожного акту дефекації та сечовипускання необхідно підмивати, тому що забруднення сечею та калом ділянки промежини та пахових складок призводить до мацерації та запаленню шкіри. Для цього слід мати глечик місткістю не менше 2 л або кухоль Есмарха, теплу воду температури 30-35С зі слабким розчином перманганату калію, корнцанг, декілька великих ватних тампонів. Перед підмиванням надягають гумові рукавички. На простирадло під сідниці хворого підкладають клейонку, а потім підставляють тепле сухе металеве або гумове судно. Згинають ноги хворого в колінах та розводять їх. На ділянку статевих органів з кухля ллють теплий розчин, а пінцетом або корнцангом за допомогою ватного тампону протирають шкіру. Рухи тампону мають бути спрямовані від промежини до заднього проходу. Так слід робити для того, щоб не занести інфекцію до сечостатевих органів. Сухим тампоном у тому ж напрямку промокальними рухами протирають ділянку промежини. Якщо є попрілості у складках, їх змащують вазеліновою олією або присипають тальком.

Жінкам, у яких є виділення з вагіни треба робити спринцювання. Для цього беруть кухоль Есмарха, наливають у нього воду, підігріту до температури 30-35С зі слабким розчином перианганату калію чи фурациліну. Підвішують кухоль на 1 м вище за рівень ліжка або закріплюють його на штативі. Надягають гумові рукавички, двома пальцями лівої руки розводять статеві губи, у статеву щілину обережно вводять піхвовий наконечник, змащений вазеліновою олією. Притримуючи наконечник, злегка відкривають кран кухля Есмарха. Після спринцювання ділянку промежини витирають сухим ватним тампоном.

2.7 Користування підкладним судном та сечоприймачем

Важкохворі неспроможні самостійно користуватися санвузлом. Всі свої фізіологічні відправлення вони повинні робити у ліжку, користуючись підкладним судном та сечоприймачем. Підкладне судно буває металевим з емалевим покриттям, фаянсовим, гумовим.

Металеве судно найчастіше має пласку круглу форму з великим круглим або овальним отвором зверху, та трубку, що відходить від бокової поверхні. Хворому його подають продезінфікованим, сухим та теплим, з невеликою кількістю теплої води. Гумове судно надувають за допомогою ножного насосу. Його частіше подають ослабленим хворим, хворим з пролежнями та нетриманням сечі та калу, бо його можна тримати під людиною протягом тривалого часу.

Користуватися підкладним судном слід таким чином: підкладають під хворого суху гумову клейонку, підводять руку під крижі хворого, при цьому його таз підіймається, зігнуті в колінах ноги розводять у сторони, судно підставляють під сідниці таким чином, щоб над його великим отвором опинилась промежина, а трубка судна була між стегнами хворого у напрямку до колін. Прикривши хворого ковдрою залишають його на даякий час самого. Після випорожнення судно виймають, випорожняють в туалеті, миють гарячою водою, дезинфікують 1-2% розчином хлорного вапна або 3% розчином хлораміну. Хворого підмивають.

Хворі, які додержуються суворого ліжкового режиму, вимушені користуватисб сечоприймачем. Виготовляються вони з скла або металу, мають довгасту форму, закнічується короткою трубкою з отвором. Чоловічий і жіночий сечоприймачі відрізняються будовою лійки. У жіночого – трубка з отвором розташована більш горизонтально, а лійка має відігнуті края. Хоча жінки, зазвичай, частіше використовують на сечоприймачі, а судно. Теплий, сухий сечоприймач розміщують між ногами пацієнта, а після акту сечовипускання вміст його виливають в унітаз, миють теплою водою та дезинфікують 3% розчином хлораміну. Час від часу сечоприймачі треба мити слабким розчином соляної кислоти, тому що сеча дає осад, який пристає до стінок і має неприиємніий аміачний запах.