Основні права і свободи людини і громадянина (із зазначенням статей Конституції України і міжнародних документів, в яких вони закріплені)

1. Особисті (громадянські) права та свободи

Право на життя Це - основне невідчужуване право кожної людини. У ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.) говориться: «Право на життя є невід'ємне право кожного громадянина». У тій же статті пояснюється, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, але смертна кара допускається як покарання за найтяжчі злочини». У ст. 27. КУ говориться, що «Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань». Крім названих документів, право на життя закріплюється і в ст. 2 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод (Рим, 4 листопада 1950р.).

Гідність особистості Про гідність особистості йдеться у Ст. 28 КУ: «Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам». До міжнародних документів, у яких мова йде про гідність особистості, слід зарахувати, перш за все, Конвенцію ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання (1984 р.).

Право на свободу та особисту недоторканність Це право передбачено Ст. 29 КУ: «Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність». У даному випадку мається на увазі свобода не в широкому (філософському, соціологічному) сенсі слова, а в юридичному: свобода від фізичного чи психічного примусу (фізична і духовна недоторканість), свобода дій і прийняття рішень, можливість розпоряджатися собою і не перебувати під контролем, свобода людини за своїм розсудом переміщатися в просторі (свобода переміщення). Про таку свободу говорилося ще в Великої хартії вільностей (1215г.): «Ніякої вільна людина не буде взято або поміщений у в'язницю, крім як по законному рішенню його перів або по праву землі». Сучасні міжнародні стандарти в області даного права прописані в Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст. 5), а також у ст. 1 Протоколу № 4 до цієї конвенції. Право особи на рішення судом питання про законність його затримання (правило Habeas Corpus). Пункт 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод гарантує кожному, хто позбавлений волі внаслідок арешту чи тримання під вартою, судову перевірку законності затримання і звільнення, якщо затримання є незаконним (правило habeas corpus).

Свобода пересування Право людини на свободу пересування і поселення (вибір місця перебування і місця проживання) - одне з найважливіших основних прав людини. На міжнародно-правовому рівні це право закріплено і досить докладно розкрито в ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.). У ст. 2 Протоколу № 4 до Європейської конвенції про права людини це право також отримало свої додаткові гарантії. У Конституції України право кожного, хто законно перебуває на території України, вільно пересуватися і обирати місце перебування і проживання, закріплене в Ст. 33 «Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом».

Свобода світогляду та віросповідання У статті 35 Конституції України чітко і недвозначно закріплено, що: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою». У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права ці права знайшли своє відображення в ст. 22.