4. Обов'язки людини та громадянина

Як вже зазначалося вище, правовий статус людини і громадянина включає в себе не тільки її права і свободи, але й обов'язки. Вони є необхідною і обов'язковою складовою взаємодії держави, права й індивіда. Без них неможлива, ні збалансована політична система, ні ефективне правове регулювання, ні чіткий правопорядок та інші прояви суспільного життя. Юридичний обов'язок – це передбачений законом вид і міра належної, суспільно-необхідної поведінки. В основі обов'язки можна виділити 4 його складові: 1. необхідність вчинити певні дії, або утриматися від них; 2. необхідність для правомочної особи відреагувати на звернення (або законну вимогу), яка надійшла до неї; 3. необхідність нести відповідальність за невиконання цих вимог; 4. необхідність не перешкоджати повноважному особі користуватися тим благом, правом на яке вона володіє. Обов'язки тісно пов'язані з правами. Якщо суб'єктивне право – це сфера влади і волі людини, то юридичний обов'язок – сфера необхідності. Будь-які суб'єктивні права можуть бути реалізовані через чиїсь обов'язки, і навпаки, обов'язки припускають чиєсь право вимагати їх виконання. Принцип поєднання прав і обов'язків отримав віддзеркалення у Всесвітній Декларації прав людини, в якій проголошено, «що кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому й можливий вільний і всебічний розвиток особистості», що для здійснення прав і свобод громадянином необхідне «належне визнання і повага прав і свобод інших, забезпечення справедливих вимог моралі, загального порядку та добробуту в демократичному суспільстві». У Міжнародному пакті про громадянські та політичні права зафіксовано, «що окрема людина має обов'язки щодо інших людей і того колективу, до якого вона належить». У нині діючій Конституції виражені такі обов'язки: по-перше, необхідність дотримуватися Конституції і закон; по-друге, платити законно встановлені податки і збори, по-третє, охороняти природу і навколишнє середовище, дбайливо ставитися до природних багатств, нести військову службу, захищати Вітчизну та ін. Демократія передбачає не тільки права, але й обов'язки. Права плюс обов'язки, свобода плюс відповідальність – є основою суспільного устрою, необхідністю для нормальної життєдіяльності людей. Таким чином, підводячи підсумок всьому вищевикладеному, можна сказати наступне. Аналіз обсягу і змісту, передбачених Конституцією прав і свобод людини і громадянина, дозволяє зробити висновок, що більшість положень Конституції відповідає міжнародним нормативно-правовим актам у сфері прав людини (Загальної декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.) і створює необхідну правову основу для формування демократичної правової держави.