1. 1. Перекладацькі трансформації як засіб подолання суперечності «зміст – норма»

Відомо, що одну й ту ж саму думку можна виразити різними способами, наприклад:

1. Людина вулицею йде.

2. Йде людина вулицею.

3. Йде вулицею людина.

4. Вулицею йде людина.

5. Вулицею людина йде.

Такого роду перетворення форми висловлювання називається перефразуванням. Початкова фраза під час перефразування зазнавала лексичних та синтаксичних перетворень (синонімічні заміни слів і словосполучень, синтаксичні трансформації).

Перекладацькі трансформації являють собою особливий вид перефразування – міжмовне перефразування, яке, природно, має суттєві відмінності від перефразування (трансформацій) у рамках одної мови. Коли ми говоримо про одномовні трансформації, то маємо на увазі фрази, які, відрізняючись одна від одної у формі (граматичній структурі, лексичному наповненню тощо), мають (майже) однаковий зміст і здатні виконувати у даному контексті однакову комунікативну функцію. За «нульову точку» може бути прийнята будь-яка фраза з одним й тим самим змістом. Порівнюючи цю фразу з іншими, ми можемо визначати напрямок і ступінь перетворень, а нульовою трансформацією є фраза ідентична собі самій. При міжмовних трансформаціях такої точки відліку не існує [2, с.6].

З точки зору мовної свідомості людей, які володіють обома мовами, поняття міжмовної трансформації видається цілком правомірним. Порівнюючи текст оригіналу і текст перекладу, ми відзначаємо, що деякі відрізки тексту оригіналу перекладені «слово в слово», а деякі із значним відхиленням від буквальних відповідностей. Особливо звертають на себе увагу ті місця, де текст перекладу за своїми мовними засобами зовсім не схожий на оригінал [12, с. 196 – 206]. Отже, у нашій мовній свідомості існують деякі міжмовні відповідності, відхилення від яких ми не приймаємо як міжмовні трансформації.

Реальність міжмовних відповідностей отримує своє підтвердження і у перекладацькій практиці. Перекладачам добре відомо, наскільки сильний тиск чинять на них іноді міжмовні відповідності: їх породженням є різні буквалізми, що зустрічаються навіть у досвідчених перекладачів [29, с. 5 – 13].

У цьому плані цікава також одна парадоксальна обставина. Люди, які недостатньо глибоко знають іноземну мову і які підмічають лише загальний зміст тексту оригіналу, виконують переклад на рідну мову значно краще, за тих, хто краще знає іноземну мову, але не є перекладачем-професіоналом. Особи, які відносяться до першої категорії, не відчувають впливу міжмовних відповідностей, і тому стиль їх перекладів у значній мірі відповідає нормам рідної мови – вони вільні від тих буквалізмів, які присутні у перекладах другої групи осіб. Цікаво, що у процесі вивчення іноземної мови й опанування її лексичних, граматичних та інших особливостей у тих, кого ми віднесли до першої групи, також з’являються буквалізми у перекладах, зникає розкутість у виборі варіантів перекладу, погіршується їх стиль. Як видно, це – закономірне явище на певному етапі оволодіння іноземною мовою, яке підтверджує психологічну реальність міжмовних паралелей. Під час навчання вмінню кваліфіковано виконувати переклад переборюється несвідоме прагнення до буквалізму.

На питання про те, що являють собою міжмовні відповідності, у якійсь мірі відповідають двомовні словники. За своїм призначенням й своєю природою двомовні словники не враховують і не можуть враховувати мовленнєві контекстуальні відповідності. Укладачі словників порівнюють лише ті одиниці, які вони відносять до рівня мови, які сприймаються ними як еквіваленти при порівнянні двох мов, поза конкретними контекстами. Принципи складання двомовних словників безперечно відображають певні особливості нашої мовної свідомості у плані сприйняття міжмовних відповідностей [17, с. 176].