- •Реферат
- •1.Загальна частина
- •1.1 Характеристика металургійного виробництва
- •1.2. Характеристика доменного виробництва
- •1.3. Характеристика коксохімічного виробництва
- •1.4. Характеристика управління залізничним цехом
- •1.5. Характеристика заводської сортувальної станції
- •2. Розрахункова частина
- •2.1 Розрахунок вантажообігу
- •2.2 Розрахунок вагонооберту
- •2.3 Розрахунок розмірів руху по ваговій нормі
- •2.3.1 Розрахунок розмірів руху по довжині прийомо-відправних шляхів
- •2.4 Складання детального плану формування поїздів
- •2.4.1. Визначення оптимальної кількості рейсів
- •2.5Складання графіків обробки поїздів
- •2.5.1Визначення норм часу на виконання операцій по прийому і відправленню поїздів.
- •2.5.2. Визначення норм часу на розформування і формування поїздів
- •2.5.3. Визначення норм часу на виконання перестановки складів і резервних локомотивів.
- •2.5.4. Визначення норм часу на станційні операції
- •2.6. Побудова добового плану-графіка
- •2.7 Показники графіка
- •3.Охорона праці
- •Література
- •Реферат
1.3. Характеристика коксохімічного виробництва
Основним паливом доменної плавки є кам'яновугільний кокс, який являє собою тверду, пористу спечену масу, що залишився після видалення з кам'яного вугілля летучих речовин у результаті прожарювання його при високій температурі без доступу повітря. Доменний кокс повинен бути чистим по сірці й фосфору, містити мінімальна кількість золи й мати високу міцність і опором стиранню. Шихтою для виробництва коксу служать різні сорти кам'яного вугілля: коксові, жирні, худі, газові. Основу шихти становить коксівне вугілля. Перед коксуванням вугілля подрібнюють і збагачують. З нього прагнуть вилучити мінеральну породу - це дозволяє понизити зміст золи в коксі. Шихту воложать і направляють у коксові печі.
Коксові печі опалюються доменним і коксовим газом, що спалюються в простінках між камерами - вертикалах. Тепло, виділюване при згорянні газу, віддається цегельній кладці стін і йде на нагрівання вугільної маси. Для забезпечення процесу коксування температура усередині не нижче 1100° С. Високе нагрівання досягається завдяки застосуванню підігрітого повітря. Нагрівання повітря проводиться в регенераторах, розташованих під коксовими печами, що й представляють собою обладнання, у яких акумулюється тепло відходячи газів. Продукти спалювання газу з вертикала надходять у камеру регенератора, футеровану вогнетривкою цеглою на зразок бджолиного стільника. По досягненню певної температури кладки закривають вступ гарячого диму й у регенератор направляють холодне повітря. Для вивантаження коксу камеру відключають від трубопроводу, у який ідуть газоподібні продукти коксування. Відкриваються по обидва боки дверцят. З передньої сторони по рейках підкочується коксовитавкувач. Вагон з гарячим коксом направляється у вежу для гасіння, де гарячий кокс інтенсивно прохолоджується струменями води.
У цей час одержує поширення більш економічний спосіб гасіння коксу азотом сухе гасіння, яке дозволяє акумулювати теплоту коксу й одержувати кокс більш високої якості.
1.4. Характеристика управління залізничним цехом
Структура управління залежить від галузі промисловості, об'єма перевезень, схеми путнього розвитку, територіального розміщення виробництва, господарської і технічної особливості окремих підрозділів транспорту і інших чинників. Типова структура управління і чисельність працівників залізничного господарства металургійного заводу встановлюється по сумі балів, яка визначається по 12 показникам: годовому об'єму перевезень, річному об'єму навантажувально-розвантажувальних робіт, робочому парку локомотивів, протяжності залізничних колій і др. Залізничний цех включає служби експлуатації, вантажну, рухливого складу, дороги, підйомно-транспортного устаткування, сигналізації і зв'язку, електрифікації і енергетичного господарства, а також відділи: технічний, планово-економічний, організації праці і заробітної плати, бухгалтерський. Керівництво залізничного цеху здійснюють начальник цеху і його заступники, кількість яких зумовлюється сумою балів. Служба експлуатації призначена для організації на основі сучасних методів управління поїздового руху, маневрової роботи по формуванню-розформуванню поїздів, подачі-прибиранню вагонів до вантажних фронтів, забезпечення підприємства сировиною і планового вивозу готової продукції, стійкої взаємодії з магістральним транспортом. Вантажна служба призначена для організації вантажної і комерційної роботи станції примикання і під'їзного шляху, Статуту залізниць України і договору на експлуатацію під'їзного шляху. У функції вантажної служби входять: контроль за виконанням державного плану перевезень; осуществления прійомосдатніх операцій з вагонами Укрзалізниці на прійомосдатніх дорогах; облік виконання норм простою вагонів Укрзалізниці. Служба сигналізації і зв'язку відає вмістом і ремонтом засобів автоматики, телемеханіки і зв'язки і забезпечує безпеку поїздових і маневрових передач. Локомотивна служба відповідає за вміст і ремонт локомотивного парку, а також за забезпечення його локомотивними бригадами. Вагонна служба забезпечує вміст і ремонт вагонного парку заводу. Ці служби інколи об'єднуються в одну - службу рухливого складу. Служба дорозі відповідає за вміст дороги і штучних споруд в справному стані згідно з вимогами і правил технічної експлуатації. За наявності на підприємстві автоматизованих систем управління у складі залізничного цеху організовується підрозділ по забезпеченню функціонування цих систем.