58. Процеси комунікації у діяльності менеджера: сутність поняття „комунікація”, засоби, види. Правила комутативної поведінки менеджера

Термін комунікація походить від латинського слова «communis», що в перекладі на українську мову означає «загальне», тобто той, хто передає інформацію, хоче встановити «загальність» з тим, хто її отримує.Комунікації – це обмін інформацією за допомогою слів, літер, символів, жестів, за допомогою яких менеджер отримує інформацію для прийняття ефективних рішень і доведення їх до виконавців.Основна роль комунікацій у поєднанні всіх функцій менеджменту, в досягненні бажаної поведінки окремих осіб чи колективу в організації. Основними групами комунікацій є усна, письмова та візуальна інформація. Усна інформація – це інформація, передана словом. Письмова інформація – це інформація, передана на листку паперу. Візуальна інформація – це інформація, що передається жестами. Основними видами комунікацій є: інформативна, експресивна, переконуюча, соціально-ритуальна, паралінгвістична інформація. Інформативна інформація – це інформація, яка носить інформативний характер. Експресивна інформація – це інформація, яка передається з силою почуттів, переживань тощо. Переконуюча інформація – це інформація, яка передається із захопленням. Соціально-ритуальна інформація – це інформація, яка обов’язково відповідає нормам звичаїв соціально-культурної поведінки країн, регіонів, організацій тощо. Паралінгвістична інформація – це інформація, яка передається за допомогою міміки, рухів, поз тощо. При передачі рішень на виконання своїх вимог до підлеглих менеджер повинен забезпечити усі необхідні умови для того, щоб:інформація була краще сприйнята (щоб не виникло емоційного психологічного бар'єру);• інформація була зрозуміла (щоб не виникло смислового психологічного бар'єру);• інформація була засвоєна працівником (стала мотивом його поведінки). Виділяють такі способи звернення керівників до працівників:• спонукання: довірливо доручає, психологічно стимулює, морально підтримує (шанобливий тон); переконання: роз'яснює ситуацію, пояснює завдання, дає компетентні ради (доброзичливий тон); • умовляння: просить, умовляє, обіцяє, висловлює побажання (дружній тон); вказівка: настійно рекомендує, дає вказівки, ставить в альтернативну ситуацію (офіційний тон); • примушення: вимагає, наказує, розпоряджається (владний тон, аж до застосування загроз, санкцій).Вибір того або іншого способу залежить від того, як поєднуються довіра і вимогливість керівника по відношенню до працівників. Менеджери на усіх рівнях управління підприємством повинні знати власні потреби в інформації, а також вищих керівників і підлеглих. У зв'язку з цим необхідно оптимізувати якісно і кількісно інформаційні потреби. Оптимальним вважають такий інформаційний обмін, при якому передають тільки ту інформацію і в такому обсязі, який необхідній для забезпечення процесу управління.

59.Культура управління.Культура менеджера

Існує декілька визначень «культури управління». За Палехом Ю. культура управління – це теорія того, як краще, з урахуванням економічних та інших тенденцій розвитку об'єкта управління, застосувати адекватну йому достатньо ефективну управлінську систему, структуру. Це - здійснення керівником управлінської діяльності через систему взаємозв'язків із колективом, виконання своїх обов’язків, що виявляється у стилі спілкування, керівництва і поведінки, виконання управлінських функцій". Предмет культури управління включає в себе завдання управлінцям-практикам освоїти різні методи вирішення усіх можливих організаційно-управлінських проблем; навчити їх ставити мету й науководостовірно аналізувати труднощі, що заважають її реалізації; Культура управління передбачає: Планування людських ресурсів організації, визначення потреби в кадрах, вибір джерел їх задоволення, розроблення стратегічної політики керівництва персоналом. Професійна культура менеджера базується на ділових якостях характеру, таких як сумлінність, цілеспрямованість, діловитість, організованість і акуратність, творча ініціатива, свідомість, обов'язковість, компетентність. Обов'язковою вимогою до менеджера-керівника будь-якого рівня є висока особиста культура, знання історії та культури свого народу, засвоєння досягнень світової цивілізації, бездоганне володіння рідною мовою і вміння вільно розмовляти не менш ніж двома іноземними мовами в межах професійного спілкування, що особливо важливо для фахівця туристичної галузі. На формування світогляду і високої загальної культури фахівця спрямовані блоки природних і гуманітарно-культурологічних дисциплін. Логіко-інформаційне мислення фахівця передбачає вироблення аналітичного підходу до вирішення управлінських і виробничих проблем, уміння систематизувати та обробляти інформацію, моделювати ситуацію і діяти згідно з логікою її розвитку. Логіко-інформаційна підготовка фахівця обумовлюється вивченням предметів математичного та інформаційно-статистичного блоків і передбачає також оволодіння сучасними засобами отримання та обробки інформації, автоматизації процесів управління. Функції менеджера: - Визначення цілі, стратегії і планів діяльності підприємства;- Забезпечення спонукальних мотивів;- Організація виробничого процесу, контроль за його ходом; - Аналіз і прогнозування.