- •1.Сутність поняття «менеджмент». Характеристика вимог, які ставляться до сучасного менеджера.
- •Основні категорії кадрів управління, зміст діяльності менеджера.
- •Управлінські ролі менеджера. Ролі керівника за Мінцбергом.
- •4. Види керівників. Завдання, обов’язки та специфіка праці керівників вищого, середнього та первинного рівнів управління.
- •5. Управлінські повноваження менеджера
- •7. Особливості управлінської праці як складової управлінської діяльності.
- •8. Види та класифікація управлінської діяльності
- •9. Сутність поняття влада, форми та джерела влади
- •10.Характеристика типів влади менеджера
- •11. Розпорядження як засіб реалізації влади. Розпорядча діяльність менеджера.
- •12. Відповідальність менеджера за здійснення владових функцій
- •13. Види розподілу управлінської праці
- •14. Розподіл та кооперація управлінської праці. Основні види розподілу та кооперації праці.
- •15. Техніка розподілу управлінських функцій
- •16. Поєднання єдиноначальності і колегіальності в діяльності менеджера.
- •17. Управління за відхиленнями та принципом «тиску знизу»
- •18. Використання матричних структур в управлінні.
- •19. Розподіл функцій між членами загального керівництва
- •20.Сутність, значення та завдання наукової організації праці менеджера
- •21. Основні принципи наукової організації праці менеджера
- •22. Зміст і напрямки наукової організації праці
- •23. Основні принципи керівництва підприємством
- •24. Методи керівництва персоналом.
- •25.Делегування повноважень та відповідальності підлеглим
- •26.Принципи та правила делегування повноважень
- •27.Переваги та ризики повязані з передачею частини повноважень менеджера. Перешкоди делегуванню
- •28.Нормування управлінської праці: види норм і нормативі, класифікація нормативів за основними ознаками
- •29. Облік та аналіз робочого часу. Фотографія та само фотографія робочого дня.
- •30. Методи нормування праці
- •31.Класифікація ділових нарад
- •32. Методика та етапи підготовки наради
- •33.Методика проведення наради
- •34. Функції та обов’язки керівника-ведучого наради
- •35. Ділові бесіди: класифікація, характеристика основних видів, етапи підготовки та проведення.
- •36. Техніка ділових контактів. Елементи етики ділових контактів.
- •37. Техніка контактів з підлеглими
- •38.Робота менеджера з документами, контроль за станом документаційного забезпечення управління
- •39. Документи власного архіву менеджера, робота з ними.
- •40. Техніка роботи з пропозиціями, заявами і скаргами громадян. Порядок приймання і розгляду пропозицій, заяв і скарг. Особиста відповідальність менеджера.
- •41.Діловодство щодо пропозицій, заяв і скарг громадян.
- •42. Ділові контакти менеджера, переговори, приймання відвідувачів, управління потоком відвідувачів, техніка їх прийому.
- •43. Телефонні розмови, правила їх проведення.
- •44. Тактика ділових взаємовідносин керівника і секретаря. Вимоги до організації спільної діяльності.
- •45. Вимоги до секретаря. Якості необхідні секретарю.
- •46. Функції та техніка робочих операцій секретаря на допомогу організації праці менеджера
- •47. Робочий час менеджера. Його складові, вимоги до організації.
- •48. Нормування робочого часу менеджера
- •49. Планування робочого часу менеджера: види,зміст, структура планів особистої діяльності менеджера.
- •50. Методи та засоби планування особистої роботи менеджера.
- •52.Фактори непродуктивних витрат часу менеджера
- •53. Сутність організації робочого місця.Класифікація робочих місць
- •54. Вимоги до організації планування і оснащення робочих місць.
- •55. Вимоги до умов праці менеджера. Фактори виробничого середовища, обладнання, оснащення, оформлення кабінету менеджера
- •56. Роль інформації у роботі менеджера
- •57.Організація інформаційного обслуговування менеджера
- •58. Процеси комунікації у діяльності менеджера: сутність поняття „комунікація”, засоби, види. Правила комутативної поведінки менеджера
- •59.Культура управління.Культура менеджера
- •60. Корпоративний імідж та імідж менеджера
- •3(Пр.)Визначити переваги та недоліки методу делегування повноважень, з точки зору менеджера.
- •5(Пр.)Визначити та розкрити зміст функцій та посадові обов’язки особистого секретаря керівника організації управлінської співпраці.
- •12. (Пр.) Визначити основні функції керівника, як ведучого виробничої наради.
- •19(Пр). Визначити склад документів, що входять до власного архіву керівника
- •17. Скласти паспорт робочого місця менеджера
35. Ділові бесіди: класифікація, характеристика основних видів, етапи підготовки та проведення.
Ділова бесіда — це є форма обміну інформацією між двома чи декількома особами у "вузькому колі". Від нарад та зборів вона відрізняється не тільки кількістю учасників, але й вільнішим характером як щодо проблематики, так і наслідків: офіційні рішення за підсумками бесід приймаються не завжди, але при цьому для них створюється необхідне підґрунтя (учасники одержують інформацію для роздумів, за якими можуть відбутися або не відбутися відповідні дії).Ділова бесіда - тривалий обмін інформацією, точками зору, що часто супроводжується прийняттям рішень. Основна мета ділової бесіди - переконати партнера прийняти ваші конкретні пропозиції. Завданнями бесіди виступає одержання службової інформації, взаємне спілкування працівників однієї сфери, спільний пошук, висування й оперативна розробка робочих ідей і задумів, контроль і координація початих заходів, стимулювання трудової активності.
Визначають п'ять універсальних принципів ведення ділової бесіди: 1.привернути увагу співрозмовника (початок розмови).2.викликати у співрозмовника зацікавленість (передача інформації). 3.принцип детального обґрунтування (аргументація). На основі зацікавленості переконати співрозмовника в тому, що він вчинить розумно, погодившися з нашими ідеями чи пропозиціями; 4.виявити інтерес і усунути сумніви співбесідника (нейтралізація, спростування зауважень). Мета — показати можливості реалізації даної ідеї, позитивних наслідків для двох сторін; 5.перетворення інтересів співбесідника в кінцеве рішення (прийняття рішення).
За характером бесіди можуть бути офіційними й неофіційними, так званими "робочими"; за спрямованістю — цільовими (що переслідують конкретні цілі) й вільними (наприклад, ознайомлювальними); регламентованими (що відбуваються за визначеними правилами та у запропонованій послідовності — анкетування) й нерегламентованими, безсистемними (дружня розмова). На відміну від інших форм обміну інформацією, бесіди характеризуються високим ступенем щільності контактів, безпосередністю спілкування, обов'язковістю зворотного зв'язку. У результаті бесіди створюються сприятливі умови для розвитку неформальних, особистих відносин.Цикл ділової бесіди складається з трьох етапів: підготовчого, основного й заключного.1. Підготовчий етап. Підготовка бесіди починається з визначення мети, якої необхідно досягти, і відповідно, кола обговорюваних питань з урахуванням інтересів партнера. Другий крок на цьому етапі (якщо це є необхідним) — складання попереднього портрету партнера на основі даних про його службове становище, політичні погляди, відношення до оточуючих, громадську діяльність й заслуги, улюблені й заборонені теми для розмов. Третій крок передбачає вироблення стратегії та плану бесіди, а також різних тактичних "заготовок", нестача яких може виникнути за ходом справи. План бесіди містить схему викладу матеріалу, яка визначає багато в чому її структуру, причому цією схемою припустимо користуватися відкрито. Крім плану на підготовчому етапі складається попередній текст виступу, який являє собою набір ключових понять та слів, при цьому детально розробляються, освоюються його окремі фрагменти, що містять повні формулювання ділових пропозицій, які мають бути зроблені партнерам. Четвертим кроком підготовчого етапу бесіди може бути її репетиція спочатку наодинці із собою, а потім, можливо, з ким-небудь з колег. П'ятий крок підготовчого етапу бесіди полягає у визначенні часу й місця її проведення; при цьому необхідно враховувати їхній можливий вплив на результат. І все це обов'язково узгоджується з партнерами.2. Основний етап.Другий етап циклу — бесіда. Розпочинається з вітання й осмислення перших вражень про партнерів, включаючи їх настрій, що багато в чому обумовлює кінцевий результат. Основи сприйняття партнерів, як уже було показано, закладаються на попередньому етапі й загалом формуються після першого контакту під впливом таких обставин. Власне бесіда починається зі вступної частини, обсяг якої може займати до 15 % загального часу. Її завдання полягає у знятті психологічної напруженості й встановленні контактів зі співрозмовниками. Після зняття психологічної напруженості переходять безпосередньо до самої бесіди. Цей перехід може бути прямим, без вступу, й починатися з короткого викладення суті справи, що загалом притаманне короткочасним малозначущім контактам між керівником та підлеглим. Він може починатися з висунення низки проблемних питань, що стосуються теми бесіди. У головній частині бесіди активною стороною, як правило, є ініціатор (виключення становить звітна бесіда з підлеглим). Він намагається від початку до кінця дотримуватися обраного основного напрямку, який веде до поставленої мети. Це досягається послідовною постановкою питань у заздалегідь визначеному порядку й проведенням власної основної думки. Висловлюватися й формулювати питання у процесі бесіди необхідно ясними, простими висловами, одночасно приділяючи належної уваги змісту слів співрозмовника та намагаючись зрозуміти, що за ними приховується.Після того як співрозмовник висловиться, йому необхідно продемонструвати власний погляд на речі, окресливши проблему з іншого боку. Робити це потрібно спокійно, доброзичливо, аргументовано, не викриваючи його у помилках й не наполягаючи беззастережно на власній думці — чим більше людина хоче в чомусь переконати іншу, тим менше вона повинна стверджувати, особливо на початку розмови. Бесіду необхідно вести так, щоб партнер міг насамкінець власноруч спростувати свої помилкові судження. Наприкінці бесіди представник (керівник) приймаючої сторони чи ініціатор підбивають її підсумки, показують, як може бути використана отримана в її процесі інформація, закликають співрозмовників до її осмислення й подальших активних дій. 3. Заключний етап Третім етапом циклу бесіди є її критичний розбір на основі зроблених записів, що дозволяє відповісти на запитання: наскільки чіткими були формулювання; чи все було висловлено чи обговорено; чи завжди вдавалося одержати задовільні відповіді; чи могли бути співрозмовники відвертішими; чи не чиниться на них зайвий психологічний тиск; наскільки невимушено, комфортно вони себе почували; чи можна вважати результати бесіди задовільними; чи необхідно, а якщо так, то коли продовжити обговорення даних питань.Бесіди виконують такі функції:- обмін інформацією;- формування перспективних заходів і процесів;- контроль і координація вже розпочатих дій;- взаємне спілкування людей під час виконання виробничих завдань;- підтримання ділових контактів на рівні виробничих підрозділів, регіонів, держав;- пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей;- стимулювання людської думки в новому напрямку;- розв´язання етичних проблем, що виникли в якійсь ситуації тощо.