36. Витрати виробництва, вартість товару і його ціна. Альтернативні підходи.

Результатом будь-якого виробництва в умовах ринкової економіки є товар, вартість якого включає вартість трьох компонентів : вартість спожитих засобів вир-ва; вартість робочої сили; додаткову вартість. Вартість (втілена в товарі праця) - це те, в що обходиться товар для суспільства. Для підприємця виробництво товару обходиться значно дешевше, бо він оплачує лише витрати капіталу на вироб­ництво. А саме: витрати постійного капіталу на купівлю засобів виробництва й змінного - на купівлю робочої сили, те що коштує товар для підприємця (капіталіста) називається витратами виробництва.Отже, те, в що обходиться товар для суспільства, вимірюється затратами праці і називається вартістю, а те, в що обходиться товар для підприємця, вимірюється .витратами капіталу й назива­ється витратами виробництва. Це означає, що витрати виробництва виражають не всю вар­тість, а тільки її частину, яка дорівнює вартості за вирахуванням додаткової вартості. Тому додаткова вартість входить у вартість товару, але не входить у витрати виробництва, бо вона нічого не коштує підприємцю. Ця різниця і створює для підприєм­ця можливість перекривати витрати на виробництво й одержувати прибуток.

37. Прибуток як економічна категорія. Теорії прибутку.

Отрима­ний надлишок вирученої суми грошей за реалізовану продукцію підприємець порівнює не лише із затратами на змінний капітал , а й із затратами виробниц­тва в цілому (затрати постійного й змінного капіталів). За таких умов додаткова вартість у реальних економічних відносинах виступає не як приріст змінного капіталу, а як приріст всього авансованого капіталу. Додаткова вартість, представлена не як приріст змінного капіталу, а як породження всього авансованого капіталу набу­ває форми прибутку. Джерелом прибутку є лише додаткова вартість, яка створюється в процесі виробництва. Фактична величина прибутку дорівнює різниці між продаж­ною ціною товарів і витратами на їх виробництво. Тому, якщо ціна дорівнює вартості, прибуток і додаткова вартість збігаються. Якщо ж ціна відхиляється від вартості, величина прибутку відпо­відно відхиляється від величини додаткової вартості в більшу або меншу сторону. Між витратами виробництва і вартістю може бути цілий ряд цін, за якими підприємець може продавати свої товари нижче вартості і водночас мати прибуток. Прибуток - це реалізована частина додаткової вартості.

Теорії прибутку. Сучасні теорії:

Сучасні західні економісти, як правило, розвивають теорії прибутку економістів 19 й початку 20 ст., пристосовуючи їх до нових умов:

1)теорія "продуктивності капіталу", згідно з якою прибуток є результатом капіталу як фактора виробництва; має досить широке розповсюдження в сучасних умовах. Прибуток - це тимчасовий доход, який отримується завдяки складним і непередбаченим технічним нововведенням.

2)теорія "утримання", яка проголошує прибуток психологічним фактором; прибуток начебто створюється дією психологічних факторів або часом, який сам по собі породжує прибуток.

3)теорія, яка визначає прибуток як "трудовий доход" підприєм­ців за підприємницьку діяльність, тобто різновид заробітної плати. .

4)теорія, в якій прибуток розглядається в якості доходу, поро­дженого монополіями. Монопольний, прибуток ототожнюється з будь-яким додатковим доходом, що отримується в результаті застосування науково-технічних досягнень.

5) Концепція революції в доходах Рушійним мотивом виробництва стає не прибуток сам по собі, а задоволення потреб усього суспільства. Всі отримують спра­ведливі доходи відповідно до участі кожного у виробництві. .

Теорії :

• меркантилістів – прибуток виникає в сфері обігу, в зовнішній торгівлі в результаті продажу товарів за кордон дорожче, ніж їх купили.

• фізиократів – перенесли проблему походження прибутку з сфери обігу в сферу виробництва.

• класиків – визначили прибуток як вирахування з продукту праці робітників на користь підприємця.

• прагматиків – прибуток є винагородою за працю.

38. Норма прибутку і фактори, що на неї впливають.Аван­суючи капітал на виробництво товарів, підприємець цікавиться насамперед вигодою, рівнем приросту вкладеного у виробництво капіталу. Цей рівень знаходить свій вираз у нормі прибутку.Норма прибутку - це процентне відношення маси прибутку до авансованого капіталу. Позначивши норму прибутку через Р', отримаємо формулу:

З нормою прибутку пов'язана категорія маси прибутку. Якщо норма прибутку є відносна величина, виражена в процентах, то маса прибутку - абсолютна величина, виражена в грошових одиницях. Її можна виразити формулою: Р = К х Р-.

Значення норми прибутку полягає в тому, що вона показує ви­гідність капіталу, який застосовується, тобто, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в підприємницьку діяльність. Вона є мірилом вигідності вкладення капіталу. Тобто норма прибутку виступає регулятором капіталовкладень. Рівень підприємницької діяльності визначається не лише вмінням прибутково вкласти капітал, але й вмінням підвищувати його прибутковість. А для цього необхідно знати фактори, від яких залежить ефективне (прибуткове) функціону­вання капіталу. Норма додаткової вартості або збі­льшення питомої ваги додаткового прибутку в новоствореній вартості. Норма прибутку, за інших рівних умов, прямо пропор­ційна нормі додаткової вартості.

Великий вплив на норму прибутку має вартісна будова капі­талу, тобто співвідношення між вартістю постійного і змінного капіталів. Отже, за інших рівних умов норма прибутку прямо пропорційна нормі додат­кової вартості. Пояснюється це тим, що приріст вартості відбува­ється не від постійного капіталу, а тільки від змінного. Норма прибутку залежить також від швидкості обороту ка­піталу. Зростання норми прибутку за рахунок даного фактора відбувається через те, що збільшення швидкості обороту змінного капіталу веде до зростання річної маси додаткової вартості при однакових розмірах авансованого капіталу. Отже, за рівних інших умов норма прибутку прямо пропорційна числу оборотів капіталу за рік.