- •1. Зародження і розвиток політичної економії. Основні напрямки, школи і течії в політичній економії.
- •3. Економічна теорія і політ.Ек.: проблеми взаємозв‘язку. Позитивна і нормативна політ.Економія.
- •4. Закони, принципи і категорії політ.Ек. Система економічних законів.
- •5. Методи економічних досліджень. Загальні методи наукового пізнання та їх використання.
- •6. Функції політекономії. Політ.Економія і обгрунтування економічної політики. Зміст науки проявляється в тих функціях, які вона виконує:
- •7. Виробництво і його основні фактори. Межа виробничих відносин.
- •8. Економічні потреби суспільства, їх суть і класифікація.
- •9. Корисність продукту. Гранична корисність продукту.
- •10. Економічний інтерес, його об‘єкти і функції.
- •12. Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •13. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи. Суспільний поділ праці і структура продуктивних сил.
- •17. Організаційно-економічні і техніко-економічні відносини.
- •20. Типи і еволюція економічних систем. Формаційний і загальноцивілізаційний підходи до типізації суспільства.
- •21. Власність як економічна категорія. Структура власності та її історичні типи, види і форми.
- •22. Суб‘єкти і об‘єкти власності.
- •23. Відносини власності на засоби виробництва і природні ресурси. Права власності.
- •24. Власність на засоби виробництва та способи з‘єднання факторів виробництва.
- •25. Натуральна (традиційна) форма організації виробництва. Суть і риси нат. Госп-ва та його історичні межі.
- •30. Виникнення і розвиток грошових відносин.
- •33. Сталість грошовогу обігу. Грошові реформи, гроші, ціна та інфляція.
- •36. Витрати виробництва, вартість товару і його ціна. Альтернативні підходи.
- •37. Прибуток як економічна категорія. Теорії прибутку.
- •39. Інституціональні основи ринкової економіки.
- •43. Функції ринку. Умови формування і розвитку ринку.
- •44. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.
- •50.Проблеми формування ринків праці, капіталу та землі на Україні.
- •52. Позичковий капітал. Процент та його економічна природа. Межі коливання.
- •54. Суть кредиту та його форми. Банківсикий прибуток.
- •59. Об‘єктивні основи формування доходів населення.
- •60. Податки і соціальні виплати.
- •62. Капітал підприємства. Масштаби підприємства. Концентрація і централізація капіталу.
- •66. Валовий дохід, його суть та структура. Підприємницький дохід.
25. Натуральна (традиційна) форма організації виробництва. Суть і риси нат. Госп-ва та його історичні межі.
Історично першою економічною формою функціонування людського суспільства було натуральне - виробництво. Натуральне виробництво - тип господарства, яке здійснюється в межах замкнутих госп-ких одиниць, в якому процес створення матеріальних благ спрямований безпосередньо на задоволення власних потреб виробника. При натуральному господарстві продукт не набуває товарної форми (тобто не стає об'єктом купівлі-продажу), а утворює фонд життєвих засобів для самого виробника. В найбільш чистому вигляді натуральне господарство існувало лише у первісних народів, що не знали суспільного поділу праці, обміну та приватної власності. Воно було пануючим у державах Стародавнього Сходу, які являли собою систему замкнутих, економічно самостійних общин. В античних рабовласницьких державах (Рим, Вавилон, Єгипет)В епоху раннього феодалізму натуральне господарство знову стало пануючим, однією з головних рис феодальної економіки. Натуральна форма виробництва була характерною та пануючою для народів, що населяли Україну, практично до скасування кріпосного права (1861р.). Натуральний характер мало й господарство феодальне залежного селянина. Воно служило джерелом засобів споживання для поточних потреб поміщицького маєтку й забезпечувало поновлення його запасів.
ОрганізаційнІ риси: насамперед – замкненість: натуральне господарство являє собою відокремлений, замкнутий у собі маленький світ. У такій системі кожна господарська одиниця (селянське господарство, сільська община, феодальний, поміщицький маєток) здійснює всі види господарських робіт, починаючи від добування різних видів сировини й закінчуючи кінцевою підготовкою їх до споживання.
-консерватизму та стійкості протягом тривалого історичного відрізку часу.
-традиційність форм, методів і способів виробництва, постійний характер продукції, економічних зв'язків і галузевих пропорцій, які відтворювалися без істотних змін протягом століть і виступали для виробників як обов'язков.
Натуральна форма господарювання, адекватна лише тому рівню розвитку продуктивних сил і лише тим економічним відносинам, які визначають вкрай обмежену мету виробництва, підпорядковують її задоволенню потреб, незначних за обсягом і одноманітних за складом. Натуральне виробництво тисячоліття існувало в первісній общині як єдина форма господарювання.
26. Товарна форма організації суспільного виробництва. Причини виникнення тов-го вир-ва, його суть, ознаки і роль у розвитку суспільства.
Товарна форма орг-ції вир-ва виникла 7тис. років тому, і на сьогоднішній день вона є пануючою формою організації госп-ва в усіх країнах світу. Товарне вир-во – це така система госп-ва за якої усі виробничі ланки виробляють продукцію не для себе, а для обміну на інші товари або на гроші. Сфера обміну в даному випадку виступає ринок.
Причини:
1-суспільний поділ праці, в результаті якого появляється об'єктивна необхідність обмінювати продукти, виготовлені в різних видах виробництва, тому що на цій основі відбувається процес відокремлення різних видів праці, утворюються умови для розширення сфери товарних відносин і розвитку їх якісного рівня.
2-економічна відособленість виробників, тобто кожна госп-ка одиниця є незалежною від інших госп-х одиниць, вільно розпоряжається своїми ресурсами і вільно вступає у зв‘язки з іншими суб‘єктами еконміки.
Ознаки:
-госп-кі одиніці стають відкритими, а не замкнутими;
-формуються зв‘язки і відносини між усіма господарствами сусп-го вир-ва;
-формується система нових економічних відносин, які не знає нат. господарство, які базуються на товарно-грош-х відносинах, суспільному поділу праці, спеціалізації виробництва.
Мета - більш повне задоволення потреб (нажива).
27. Товар та його властивості. Суперечності товару. Товар – це продукт, вироблений для його обміну на ринку за гроші. Властивості: 1) корисність – товар своєю натуральною формою маж задовольняти ту чи іншу потребу людини. 2) рідкість, обмеженість – будь-яке благо може бути товаром тільки тоді, коли воно обмежене, коли воно недоступне всім бажаючим його споживати. 3) вартість – проявляється у формі минової вартості: Х товаруА=Yтов.В. Минова вартість – це пропорція, в якій товари одного роду обмінюються на т-ри іншого роду. 3 основних теорії: 1-а теорія вартості ( Адам Смітт, Давід Рікардо, Карл Маркс) – згідно цієї теорії вартість – це загальна людська трата втілена в товари. Величина вартості визначається суспільгно-необхідними затратами праці. 2-га теорія вартості – суб‘єктивно-психологічна(Менгер, Візер, Бем-Баверк) – базується на концепції граничної корисності, яку вони досконально розробляли. Згідно цієї концепції вартість т-ру визначається граничною корисністю останнього блага. 3-я концепція вартості – (Альфред Маршал) – у формі вартості виступає ціна, яка діє в умовах ринкової рівноваги.
Суб‘єкти тов-ного вир-ва – виробничі ланки, домогосподарства, продавці і покупці товарів. Об‘єкти – предмети особистого споживання, засоби виробництва, земля та інши природні ресурси, фінансові ресурси, науково-технічні розробки.
Властивість товару задовольняти будь-яку потребу людини називається споживною вартістю. За способом споживання або використання людьми споживні вартості поділяються на три основних види: предмети споживання, засоби виробництва й послуги. Предмети споживання - це речі, які задовольняють потреби людей безпосередньо як життєві матеріальні та духовні блага (продукти харчування, взуття, одяг, книги і т.д.). Засоби виробництва - це речі, які задовольняють потреби людей опосередковано, шляхом використання їх для виготовлення необхідних предметів споживання або послуг (виробничі будівлі та споруди, машини та обладнання, сировина, матеріали, паливо і т. д.).Послуги - це своєрідна споживна властивість. Але в товарі споживна вартість набуває суспільного характеру. Це означає, що вона повинна задовольняти потреби не того, хто її виробляє, а того, хто її купує.
28. Вартість і ціна: альтернативні теорії.
З появою грошей з'являється й ціна. Ціна - це грошове вираження вартості. Як грошове вираження вартості ціна не обов'язково повинна збігатися з вартістю. Вона може бути вищою або нижчою від вартості.
Вартість – проявляється у формі минової вартості: Х товаруА=Yтов.В. Минова вартість – це пропорція, в якій товари одного роду обмінюються на т-ри іншого роду. 3 основних теорії:
1-а теорія вартості ( Адам Смітт, Давід Рікардо, Карл Маркс) – згідно цієї теорії вартість – це загальна людська трата втілена в товари. Величина вартості визначається суспільгно-необхідними затратами праці. 2-га теорія вартості – суб‘єктивно-психологічна(Менгер, Візер, Бем-Баверк) – базується на концепції граничної корисності, яку вони досконально розробляли. Згідно цієї концепції вартість т-ру визначається граничною корисністю останнього блага. 3-я концепція вартості – (Альфред Маршал) – у формі вартості виступає ціна, яка діє в умовах ринкової рівноваги.
29. Проста і розвинене форми товарного виробництва. Спільні риси та відмінності.
Специфіка товарного виробництва насамперед пов'язана з існуванням різних його типів. Товарне виробництво поділяється на просте і розвинуте.
Просте товарне виробництво грунтується на особистій праці власників засобів виробництва і є вихідною формою товарного виробництва. Воно невелике за своїм обсягом, характеризується безпосереднім і добровільним поєднанням виробника з засобами виробництва, відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару. В товарній формі виступають лише речові фактори виробництва та готова продукція.
Розвинуте тов-не вир-во – базується на крупному виробництві у формі великих підприємств і використанні сукупної праці у вигляді найманної праці.
Просте й розвинете товарне виробництво має як спільні риси, так і суттєві відмінності.
Спільним є те, що вони існують за умови панування приватної власності на засоби виробництва, ринкової форми зв'язку між виробниками і споживачами, конкуренції між товаровиробниками тощо.
Відмінності полягають у тому, що при простому товарному виробництві виробник і власник засобів виробництва і продуктів праці — це одна особа, тоді як при розвиненому виробництві виробник відокремлений від засобів виробництва і продуктів праці. В умовах простого товарного виробництва процес виробництва здійснюється на основі індивідуальної праці. Він спрямований на задоволення особистих потреб виробника та членів його сім'ї. Розвинене виробництво передбачає спільну працю найманих робітників заради прибутку власника господарства. Просте товарне виробництво засноване, як правило, на нескладній техніці, а розвинене — на великій машинній індустрії, автоматизованих системах тощо.
Сьогодні просте товарне виробництво є характерним для країн, що розвиваються. В розвинутих країнах воно має залишковий характер і виступає у вигляді дрібного товарного господарства ремісників. .