25. Натуральна (традиційна) форма організації виробництва. Суть і риси нат. Госп-ва та його історичні межі.

Історично першою економічною формою функціонування людського суспільства було натуральне - виробництво. Натуральне виробництво - тип господарства, яке здійснюється в межах замкнутих госп-ких одиниць, в якому процес створення матері­альних благ спрямований безпосередньо на задоволення власних потреб виробника. При натуральному господарстві продукт не набуває товарної форми (тобто не стає об'єктом купівлі-продажу), а утворює фонд життєвих засобів для самого виробника. В найбільш чистому вигляді натуральне господарство існувало лише у первіс­них народів, що не знали суспільного поділу праці, обміну та приватної власності. Воно було пануючим у державах Стародавньо­го Сходу, які являли собою систему замкнутих, економічно само­стійних общин. В античних рабовласницьких державах (Рим, Вавилон, Єгипет)В епоху раннього феодалізму натура­льне господарство знову стало пануючим, однією з головних рис феодальної економіки. Натуральна форма виробництва була характерною та пануючою для народів, що населяли Україну, практично до скасування кріпосного права (1861р.). Натуральний характер мало й господарство феодальне залежного селянина. Воно служило джерелом засобів споживання для поточних потреб поміщицького маєтку й забезпечувало поновлення його запасів.

ОрганізаційнІ риси: насамперед – замкненість: натуральне господарство являє собою відокремлений, замкнутий у собі маленький світ. У такій системі кожна господарська одиниця (селянське господарство, сільсь­ка община, феодальний, поміщицький маєток) здійснює всі види господарських робіт, починаючи від добування різних видів сировини й закінчуючи кінцевою підготовкою їх до споживання.

-консерватиз­му та стійкості протягом тривалого історичного відрізку часу.

-традиційність форм, методів і способів виробництва, постійний характер продукції, економічних зв'язків і галузевих пропорцій, які відтворювалися без істотних змін протягом століть і виступали для виробників як обов'язков.

Натуральна форма господарюван­ня, адекватна лише тому рівню розвитку продуктивних сил і лише тим економічним відносинам, які визна­чають вкрай обмежену мету виробництва, підпорядковують її задоволенню потреб, незначних за обсягом і одноманітних за складом. Натуральне виробництво тисячоліття існувало в первісній общині як єдина форма господарюван­ня.

26. Товарна форма організації суспільного виробництва. Причини виникнення тов-го вир-ва, його суть, ознаки і роль у розвитку суспільства.

Товарна форма орг-ції вир-ва виникла 7тис. років тому, і на сьогоднішній день вона є пануючою формою організації госп-ва в усіх країнах світу. Товарне вир-во – це така система госп-ва за якої усі виробничі ланки виробляють продукцію не для себе, а для обміну на інші товари або на гроші. Сфера обміну в даному випадку виступає ринок.

Причини:

1-суспільний поділ праці, в результаті якого появляється об'єктивна необхідність обмінювати продукти, виготовлені в різних видах виробництва, тому що на цій основі відбувається процес відокремлення різних видів праці, утворюються умови для розширення сфери товарних відносин і розвитку їх якісного рівня.

2-економічна відособленість виробників, тобто кожна госп-ка одиниця є незалежною від інших госп-х одиниць, вільно розпоряжається своїми ресурсами і вільно вступає у зв‘язки з іншими суб‘єктами еконміки.

Ознаки:

-госп-кі одиніці стають відкритими, а не замкнутими;

-формуються зв‘язки і відносини між усіма господарствами сусп-го вир-ва;

-формується система нових економічних відносин, які не знає нат. господарство, які базуються на товарно-грош-х відносинах, суспільному поділу праці, спеціалізації виробництва.

Мета - більш повне задоволення потреб (нажива).

27. Товар та його властивості. Суперечності товару. Товар – це продукт, вироблений для його обміну на ринку за гроші. Властивості: 1) корисність – товар своєю натуральною формою маж задовольняти ту чи іншу потребу людини. 2) рідкість, обмеженість – будь-яке благо може бути товаром тільки тоді, коли воно обмежене, коли воно недоступне всім бажаючим його споживати. 3) вартість – проявляється у формі минової вартості: Х товаруА=Yтов.В. Минова вартість – це пропорція, в якій товари одного роду обмінюються на т-ри іншого роду. 3 основних теорії: 1-а теорія вартості ( Адам Смітт, Давід Рікардо, Карл Маркс) – згідно цієї теорії вартість – це загальна людська трата втілена в товари. Величина вартості визначається суспільгно-необхідними затратами праці. 2-га теорія вартості – суб‘єктивно-психологічна(Менгер, Візер, Бем-Баверк) – базується на концепції граничної корисності, яку вони досконально розробляли. Згідно цієї концепції вартість т-ру визначається граничною корисністю останнього блага. 3-я концепція вартості – (Альфред Маршал) – у формі вартості виступає ціна, яка діє в умовах ринкової рівноваги.

Суб‘єкти тов-ного вир-ва – виробничі ланки, домогосподарства, продавці і покупці товарів. Об‘єкти – предмети особистого споживання, засоби виробництва, земля та інши природні ресурси, фінансові ресурси, науково-технічні розробки.

Властивість товару задовольняти будь-яку потребу людини називається споживною вартістю. За способом споживання або використання людьми споживні вартості поділяються на три основних види: предмети споживання, засоби виробництва й послуги. Предмети споживання - це речі, які задовольняють потреби людей безпосередньо як життєві матеріальні та духовні блага (продукти харчування, взуття, одяг, книги і т.д.). Засоби виробництва - це речі, які задовольняють потреби людей опосередковано, шляхом використання їх для виготовлення необхідних предметів споживання або послуг (виробничі будівлі та споруди, машини та обладнання, сировина, матеріали, паливо і т. д.).Послуги - це своєрідна споживна властивість. Але в товарі споживна вартість набуває суспільного характеру. Це означає, що вона повинна задовольняти потреби не того, хто її виробляє, а того, хто її купує.

28. Вартість і ціна: альтернативні теорії.

З появою грошей з'являється й ціна. Ціна - це грошове вира­ження вартості. Як грошове вираження вартості ціна не обов'язково повинна збігатися з вартістю. Вона може бути вищою або нижчою від вартості.

Вартість – проявляється у формі минової вартості: Х товаруА=Yтов.В. Минова вартість – це пропорція, в якій товари одного роду обмінюються на т-ри іншого роду. 3 основних теорії:

1-а теорія вартості ( Адам Смітт, Давід Рікардо, Карл Маркс) – згідно цієї теорії вартість – це загальна людська трата втілена в товари. Величина вартості визначається суспільгно-необхідними затратами праці. 2-га теорія вартості – суб‘єктивно-психологічна(Менгер, Візер, Бем-Баверк) – базується на концепції граничної корисності, яку вони досконально розробляли. Згідно цієї концепції вартість т-ру визначається граничною корисністю останнього блага. 3-я концепція вартості – (Альфред Маршал) – у формі вартості виступає ціна, яка діє в умовах ринкової рівноваги.

29. Проста і розвинене форми товарного виробництва. Спільні риси та відмінності.

Специфіка товарного виробництва насамперед пов'язана з існу­ванням різних його типів. Товарне виробництво поділя­ється на просте і розвинуте.

Просте товарне виробництво грунтується на особистій праці влас­ників засобів виробництва і є вихідною формою товарного вироб­ництва. Воно невелике за своїм обсягом, характеризується безпо­середнім і добровільним поєднанням виробника з засобами вироб­ництва, відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару. В товарній формі виступають лише речові фактори виробництва та го­това продукція.

Розвинуте тов-не вир-во – базується на крупному виробництві у формі великих підприємств і використанні сукупної праці у вигляді найманної праці.

Просте й розвинете товарне виробництво має як спільні риси, так і суттєві відмінності.

Спільним є те, що вони існують за умови панування приватної власності на засоби виробництва, рин­кової форми зв'язку між виробниками і споживачами, конкуренції між товаровиробниками тощо.

Відмінності полягають у тому, що при простому товарному виробництві виробник і власник засобів виробництва і продуктів праці — це одна особа, тоді як при розвиненому виробництві виробник відокремлений від засобів ви­робництва і продуктів праці. В умовах простого товарного вироб­ництва процес виробництва здійснюється на основі індивідуальної праці. Він спрямований на задоволення особистих потреб вироб­ника та членів його сім'ї. Розвинене виробництво передбачає спільну працю найманих робітників заради прибутку власника гос­подарства. Просте товарне виробництво засноване, як правило, на нескладній техніці, а розвинене — на великій машинній інду­стрії, автоматизованих системах тощо.

Сьогодні просте товарне виробництво є характерним для країн, що розвиваються. В розвинутих країнах воно має залишковий ха­рактер і виступає у вигляді дрібного товарного господарства реміс­ників. .