36. Логічний квадрат і його структура.
„ Логічний
квадрат ”
–
схема, що дозволяє визначити істинність
чи хибність суджень, в яких суб’єкт і
предикат однакові за змістом, але
відрізняються за кванторами або якістю,
або водночас тим і іншим.
За допомогою логічного
квадрата зображують
відношення між судженнями A,
I,
E
і O.
Ці судження можуть перебувати у чотирьох
відношеннях: відношенні контрастності,
відношення підконтрастності, відношення
контрадикторності та відношення
підпорядкування.
37. Відношення сумісності та несумісності між судженнями.
Зрівнювані судження поділяються на сумісні і несумісні. Сумісні судження – це ті, які виражають одну і ту ж саму думку повністю чи частково. Відношення сумісності поділяють на відношення еквівалентності, логічної підлеглості та часткового співпадання. Сумісні еквівалентні судження виражають одну і ту ж думку, але в різній формі. В таких судженнях суб’єкт однаковий, а предикати різні за формою, але однакові за змістом. Сумісні судження у відношенні логічної підлеглості мають загальний предикат, а їх суб’єкти є поняттями, які знаходяться в стані логічної підлеглості. Сумісні судження часткового співпадання мають однакові предикати, але різняться за якістю. Відношення несумісності суджень за істинністю включають протилежність та протиріччя. Судження у відношенні протилежності несумісні за істинністю, але сумісні за хибністю. Це означає, що якщо одне з суджень є істинним, то друге обов’язково буде неістинним. Але якщо одне з них буде неістинним, то істинність другого залишається невизначеною. Судження у відношенні протиріччя несумісні за істинністю і несумісні за неістинністю, тобто судження в такому відношенні завжди будуть мати протилежні значення логічної вартості. Закономірності, які виражають відношення між судженнями мають велике пізнавальне значення і є важливими для визначення ступені істинності певних суджень, допомагаючи уникнути помилок при безпосередніх умовиводах, які виводяться з одного судження.
1. Логіка як наука. Історичні етапи її розвитку.
2. Роль мислення в пізнанні. Форми чуттєвого пізнання. Особливості мислення.
3. Поняття форми мислення. Основні форми мислення.
4. Поняття закону мислення. Основні логічні закони.
5. Мова логіки. Природні і штучні мови. Мова логіки висловлень і логіки предикатів.
6. Поняття як форма мислення. Ознаки предметів. Логічні прийоми утворення понять.
7. Зміст і обсяг понять. Види понять.
8. Відношення між поняттями.
9. Логічні операції з поняттями: узагальнення і обмеження понять.
10. Означення понять, способи означень, правила означень.
11. Поділ обсягу поняття (класифікація).
12. Операції з класами, їх властивості.
13. Судження як форма мислення. Судження і речення. Прості судження, їх види та структура.
14. Судження із складним суб’єктом, складним предикатом.
15. Заперечення суджень. Диз’юнкція, кон’юнкція двох суджень.
16. Імплікація двох суджень. Види імплікацій, зв’язки між ними.
17. Еквіваленція двох суджень.
18. Закони алгебри висловлень.
19. Означення предиката. Область визначення і область істинності.
20. Дії над предикатами.
21.Квантори. Операція навішування кванторів. Висловлення з кванторами.
22. Побудова заперечення висловлень з кванторами.
23. Відношення логічного слідування предиката. Необхідні й достатні умови.
24. Відношення рівносильності предикатів.
25. Будова теореми. Види теорем.
26. Класифікація категоричних суджень за кількістю і якістю.
27. Виділяючі та вилучаючі судження. Розподіленість термінів у судженнях.
28. Обґрунтування категоричних суджень діаграмами Ейлера-Венна.
29. Міркування. Види міркувань. Безпосереднє міркування (перетворення, зворотність, протиставлення предикатові).
30. Дедуктивні міркування. Приклади правильних і неправильних міркувань.
31. Правила міркувань: правило висновку і правило заперечення.
32. Простий категоричний силогізм, його структура.
33. Правила силогізму: силогізми Barbara і Darii.
34. Зрівнювані та незрівнювані судження.
35. Сумісні та несумісні судження.
36. Логічний квадрат і його структура.
37. Відношення сумісності та несумісності між судженнями.