- •1. Логіка як наука. Історичні етапи її розвитку.
- •2. Роль мислення в пізнанні. Форми чуттєвого пізнання. Особливості мислення.
- •3. Поняття форми мислення. Основні форми мислення.
- •4. Поняття закону мислення. Основні логічні закони.
- •5. Мова логіки. Природні і штучні мови. Мова логіки висловлень і логіки предикатів.
- •6. Поняття як форма мислення. Ознаки предметів. Логічні прийоми утворення понять.
- •7. Зміст і обсяг понять. Види понять.
- •8. Відношення між поняттями.
- •9. Логічні операції з поняттями: узагальнення і обмеження понять.
- •10. Означення понять, способи означень, правила означень.
- •11. Поділ обсягу поняття (класифікація).
- •12. Операції з класами, їх властивості.
- •13. Судження як форма мислення. Судження і речення. Прості судження, їх види та структура.
- •14. Судження із складним суб’єктом, складним предикатом.
- •15. Заперечення суджень. Диз’юнкція, кон’юнкція двох суджень.
- •16. Імплікація двох суджень. Види імплікацій, зв’язки між ними.
- •17. Еквіваленція двох суджень.
- •18. Закони алгебри висловлень.
- •19. Означення предиката. Область визначення і область істинності.
- •20. Дії над предикатами.
- •21.Квантори. Операція навішування кванторів. Висловлення з кванторами.
- •22. Побудова заперечення висловлень з кванторами.
- •23. Відношення логічного слідування предиката. Необхідні й достатні умови.
- •24. Відношення рівносильності предикатів.
- •25. Будова теореми. Види теорем.
- •26. Класифікація категоричних суджень за кількістю і якістю.
- •27. Виділяючі та вилучаючі судження. Розподіленість термінів у судженнях.
- •28. Обґрунтування категоричних суджень діаграмами Ейлера-Венна.
- •29. Міркування. Види міркувань. Безпосереднє міркування (перетворення, зворотність, протиставлення предикатові).
- •30. Дедуктивні міркування. Приклади правильних і неправильних міркувань.
- •31. Правила міркувань: правило висновку і правило заперечення.
- •32. Простий категоричний силогізм, його структура.
- •33. Правила силогізму: силогізми Barbara і Darii.
- •34. Зрівнювані та незрівнювані судження.
- •35. Сумісні та несумісні судження.
- •36. Логічний квадрат і його структура.
- •37. Відношення сумісності та несумісності між судженнями.
- •1. Логіка як наука. Історичні етапи її розвитку.
- •2. Роль мислення в пізнанні. Форми чуттєвого пізнання. Особливості мислення.
18. Закони алгебри висловлень.
Певні логічні операції зв’язані між собою законами. Ці закони називають законами алгебри висловлень:
1) закон подвійного заперечення висловлення: .
2) закон протиріччя: . Цей закон пов’язує висловлення з його запереченням операцією кон’юнкції. Він означає, що два протилежні судження не можуть бути одночасно істинними.
3) закон виключеного третього: . Цей закон пов’язує висловлення з його запереченням операцією диз’юнкції, і означає, що з двох протилежних тверджень завжди одне є істинним.
4) закони комутативності диз’юнкції та кон’юнкції:
.
5) закони асоціативності диз’юнкції та кон’юнкції:
;
.
6) дистрибутивні закони, які пов’язують кон’юнкцію та диз’юнкцію:
;
Закони, які стосуються операції заперечення диз’юнкції та кон’юнкції двох висловлень, були названі на честь шотландського математики де Моргана, який їх сформулював:
1)заперечення диз’юнкції двох висловлень дорівнює кон’юнкції заперечень цих висловлень:
2) заперечення кон’юнкції двох висловлень дорівнює диз’юнкції заперечень цих висловлень:
19. Означення предиката. Область визначення і область істинності.
Предикат – це речення у простому висловленні, які вміщують змінні, і для яких не можна визначити логічну вартість, бо при підстановці замість змінних певних значень вони перетворюються то в істинні, то в хибні висловлення. Предикати можуть бути одномісними, двомісними чи тримісними залежно від кількості змінних. Одномісним предикатом називають речення А(х) із змінною х, яке задане на певній множині Х і при підстановці значень змінної перетворюється в істинне чи хибне судження. Областю визначення предиката А(х) називають множину тих значень змінної х, при яких предикат перетворюється в істинне чи хибне судження. Область істинності предиката А(х) – це множина тих значень змінної, при яких цей предикат перетворюється в істинне судження. Область істинності предиката позначають символічно:
.
20. Дії над предикатами.
Над предикатами виконуються ті ж дії, що й над висловленнями, однак обов’язковою умовою є одна і таж область визначення для предикатів:
1) заперечення предиката А(х), заданого на множині Х – це такий новий предикат , який перетворюється в істинне висловлення при тих значеннях змінної х з області визначення Х, при яких даний предикат А(х) перетворюється в хибне висловлення. Область істинності заперечення предиката, заданого на певній множині – це доповнення до області істинності даного предиката.
2) кон’юнкція двох предикатів А(х) та В(х), заданих на множині Х – це такий новий предикат , який перетворюється в істинне висловлення лише при тих значеннях х з області визначення Х, при яких обидва ці предикати одночасно перетворюються в істинні судження. Область істинності кон’юнкції предикатів – це переріз областей істинності цих предикатів.
3) диз’юнкція двох предикатів А(х) і В(х), заданих на множині Х – це такий новий предикат , який перетворюється в істинне висловлення лише при тих значеннях х з області визначення Х, при яких хоча б один з предикатів перетворюється в істинне висловлення. Область визначення диз’юнкції двох предикатів – це об’єднання областей істинності даних предикатів.
4) Імплікація двох предикатів А(х) і В(х), заданих на множині Х – це новий предикат , який перетворюється в хибне висловлення при тих значення х з області визначення Х, при яких предикат А(х) перетворюється в істинне висловлення, а предикат В(х) – в хибне. Область істинності імплікації – це об’єднання доповнень до області істинності предиката А(х) з областю істинності предиката В(х).
5) Еквіваленція двох предикатів А(х) і В(х), заданих на множині Х – це новий предикат , який перетворюється в істинне висловлення при тих значеннях змінної х з області визначення Х, при яких обидва предикати перетворюються у висловлення однакової логічної вартості (або одночасно істинні, або одночасно хибні). Область істинності еквіваленції предикатів – це об’єднання перерізу областей істинності даних предикатів з перерізом доповнень до цих областей істинності.