Словник термінів і понять

Акредитив – грошове зобов’язання банку, що видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, згідно з яким банк, що відкрив акредитив, може здійснити постачальникові платіж або надати іншому банку повноваження здійснювати такі платежі на умовах пред’явлення документів, передбачених в акредитиві.

Банк – юридична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах.

Банківське регулювання – одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд – система, яку використовує уряд, щоб гарантувати стабільність фінансової системи, її безпеки та здоров’я.

Бюджет як економічна категорія – це основний фінансовий план, фонд коштів, які витрачаються для опосередкування функцій держави.

Бюджет як правова категорія – встановлений нормами права план, прийнятий, затверджений вищим органом законодавчої влади, щодо накопичення і використання фінансових ресурсів, необхідних для функціонування держави.

Бюджетна класифікація – єдине систематизоване згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками.

Бюджетна резолюція – основа для розробки й прийняття бюджету, що передбачає основні напрямки бюджетної політики на плановий рік, її пріоритети, розмір дефіциту бюджету, загальний обсяг доходів тощо.

Бюджетна система – заснована на економічних відносинах, врегульованих фінансово-правовими нормами, сукупність видів бюджетів, які існують на території держави.

Бюджетне фінансування – це використання коштів Державного та місцевих бюджетів на фінансування бюджетних підприємств, установ, організацій, а також на проведення загальнодержавних програм.

Бюджетний процес – регламентована нормами бюджетного права діяльність державних органів по складанню, розгляду, затвердженню бюджету, а також складанню, розгляду і затвердженню звіту про його виконання.

Бюджетний рік – період з 01 січня до 31 грудня року.

Бюджетно-правові норми – встановлені державою загальнообов’язкові правила поведінки щодо формування та використання бюджетних коштів.

Валюта України – банкноти, казначейські білети, монети і в іншій формі, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті Україні.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Виїзне інспектування – ефективна перевірка комерційних банків та аналіз інформації, що надходить із банків, для забезпечення поточною інформацією про банківські операції у період між за плановими виїзними перевірками.

Виняток – фінансування загальнодержавних програм здійснюється без визначених нормативів та з різних рівні бюджетів.

Вступний контроль банківським наглядом проводиться з метою чіткого і повного визначення вимог для отримання ліцензії на проведення банківських операцій.

Гарантовані позики – форма державного кредиту, згідно з якою уряд гарантує безумовне погашення позики, випущеної нижчестоящими органами влади, управління чи окремими господарюючими суб’єктами, також процентів по них.

Грошові надходження до державного бюджету, в тому числі внески у державні цільові фонди (крім Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування), і в місцеві бюджети прийнято вважати доходами бюджетів.

Державний борг – грошові кошти, зібрані державою при державному кредиті.

Державний борг – сукупність особливих фінансових правовідносин, передбачених законодавчими та нормативно-правовими актами, що обумовлюються політико-економічними прерогативами держави в процесі залучення нею тимчасово вільних коштів на засадах добровільності, поверненості, платності і строковості.

Державний кредит - - інститут особливої частини фінансового права, об’єднує і врегульовує однорідну групу фінансових правовідносин з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, банків, заощаджень населення на загальнодержавні потреби і являє собою одну з форм участі фізичних та юридичних осіб добровільними внесками в утворенні загальнодержавного фонду грошових коштів держави.

Державний кредит – суспільні відносини, врегульовані нормами права, що виникають з0 приводу накопичення державою тимчасово вільних грошових коштів юридичних та фізичних осіб.

Державні витрати – використання накопичених у державному бюджеті, фондах коштів з метою виконання загальнодержавних функцій, фінансування державної та комунальної інфраструктури.

Державні позики – форма державного кредиту, що полягає у залученні тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб на фінансування державою суспільних потреб шляхом випуску цінних паперів (облігацій, казначейських зобов’язань тощо).

Дефіцит бюджету – перевищення видаткової частини над доходною.

Джерела фінансового права – зовнішні форми вираження норм фінансового права.

Загальні – видатки на утримання одно типових бюджетних установ, які фінансуються через централізовані бухгалтерії.

Зведені – видатки, які виділяються на фінансування установ, підпорядкованих одному органу центральної виконавчої влади (міністерству, відомству).

Інвестиційні банки – спеціальні кредитно-фінансові інститути, які спеціалізуються на операціях з цінними паперами з метою залучення коштів, здійснення довготермінового кредитування і фінансування підприємств різних галузей народного господарства.

Індивідуальні видатки – видатки на утримання однієї окремої бюджетної установи з урахуванням специфіки її діяльності.

Іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебували в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Іпотечні банки – банки, що спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомого майна.

Казначейські зобов’язання – боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску.

Казначейські позики – форма державного кредиту, як відносини надання фінансової допомоги юридичним особам органами державної влади за рахунок бюджетних коштів на умовах строковості, платності, зворотності.

Консолідація – тенденція до зменшення числа банків та концентрація коштів у невеликій групі банків.

Кооперативні банки – спеціальні кредитно-фінансові інститути, що утворюються товаровиробниками на часткових засадах для задоволення взаємних потреб у кредитах та інших банківських послугах.

Кошторис – плановий документ (фінансово-плановий акт), що визначає обсяг, цільове спрямування і розподіл коштів, які виділяються з бюджету на утримання бюджетних установ та здійснення загальнодержавних програм.

Кошториси на централізовані заходи – витрати на проведення певних заходів, що складаються органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Кошторисно-бюджетне фінансування – виділення коштів держави на фінансування установ, що перебувають на повному бюджетному утриманні на підставі кошторисів.

Кредитний союз – це юридична форма кооперування фізичних осіб з метою більш ефективного використання вільних грошових засобів учасників на основі взаємного кредитування, тобто шляхом видачі споживацьких та комерційних кредитів.

Механізм правового регулювання валютних відносин – сукупність правових засобів, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини, пов’язані з мобілізацією, розподілом, перерозподілом і використанням валютних фондів.

Монетарні метали – золото і метали ірідієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових та побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Надлишок бюджету – перевищення доходної частини бюджету над видатковою.

Наука фінансового права – внутрішня цілісна система узагальнених знань про фінансове право і фінансову діяльність держави і закономірності розвитку цих знань.

Нерезиденти – особи, що не мають постійного місця знаходження в державі підлягають оподаткуванню тільки з прибутку, одержаного на даній території та несуть обмежену податкову відповідальність.

Облікова ставка Національного банку України – виражена у відсотка плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселі до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя..

Офіційний валютний курс – курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Перевірка – обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій та їх підрозділів.

Перестрахування – відносини, у яких страховик частину відповідальності по взятих на себе ризиках передає іншим страховикам з метою забезпечення фінансової стабільності страхової операції.

Платіжна вимога – це документ, що містить вимогу підприємства, установи, організації на безакцентне списання (безспірне стягнення) грошових коштів у випадках, встановлених законодавством.

Платіжна вимога-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: вимоги постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість поставленої йому за договором продукції та доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку зазначену суму.

Платіжне доручення – це бланк встановленої форми, який підприємство подає у банк, що його обслуговує, для перерахування визначеної суми зі свого рахунку.

Платники податку – фізичні та юридичні особи, на яких згідно з законодавством покладено обов’язок сплачувати податки.

Повне фінансування – бюджетне, все фінансування видатків суб’єкта здійснюється з бюджету (щодо фінансування державних органів, об’єктів соціальної сфери, обороноздатності тощо).

Податок – обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, що здійснюється платниками (фізичними або юридичними особами) у порядку і на умовах, визначених законодавством.

Попередній контроль – з метою дотримання банками вимог розумного ведення банківських справ і включає заборону або обмеження окремих видів банківської діяльності з боку Національного банку України, відрахування до резерву для відшкодування можливих витрат за позиками банків, встановлення штрафних санкцій за порушення банками показників економічних нормативів, порядку формування обов’язкових резервів тощо.

Поточний контроль – здійснюється шляхом їх інспектування, а також розроблення і вжиття заходів щодо організації зміцнення та фінансового оздоровлення банків.

Принципи бюджетного фінансування – основні положення, на підставі яких здійснюється фінансування.

Ревізія – метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установ, організацій, дотримання законодавства з питань фінансів, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального відкриття недостач, розтрат, привласнень, інших зловживань.

Резиденти – особи, що постійно проживають на території держави та підлягають оподаткуванню з усіх джерел і несуть повну податкову відповідальність.

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.

Система оподаткування – сукупність податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, що сплачуються у розмірах і строки, визначені законодавством.

Система фінансового права – його внутрішня побудова, взаємозв’язок його структурних одиниць.

Співстрахування – відносини, у яких страховик, який одержав пропозицію укласти угоду про страхування об’єктів із значною вартістю і ступенем ризику, ділить частину відповідальності з іншими страховиками, укладаючи з ними угоду співстрахування.

Страховий фонд – кошти мобілізовані шляхом страхування.

Страховик – юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, яка має ліцензію на здійснення страхової операції (державні страхові організації, товариства взаємного страхування, акціонерні страхові товариства тощо).

Страхувальник – фізична, юридична особа, які вступають у відносини із страховиками за приписами нормативного акту або на підставі двосторонньої угоди.

Страхування – комплексний правовий інститут, який регулюється нормами різних галузей права, в тому числі й фінансового; грошові відносини по мобілізації коштів у страхові фонди за рахунок децентралізованих джерел (внесків).

Сукупний прибуток за рік – для громадян, які постійно проживають в Україні, це прибуток, який вони отримали з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Сукупність фінансових ресурсів державного бюджету, місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України (централізовані фонди), засобів державних підприємств і організацій та засобів в частці державної власності спільних підприємств (децентралізовані фонди) складають державні доходи.

Суспільні відносини щодо податків детально регламентуються численними нормами права, які у сукупності складають податкове право.

Фінансова діяльність держави – процес збирання, розподілу, перерозподілу та використання централізованих та децентралізованих грошових фондів, що забезпечують виконання функцій держави.

Фінансове право – галузь національного права, норми якої регулюють відносини, які складаються в процесі мобілізації, розподілу, перерозподілу та використання державних коштів.

Фінансовий контроль – частина загальнодержавного контролю. Йому властиві всі риси державного контролю, який одночасно може виступати однією з функцій управління та його стадією, елементом керівництва і засобом забезпечення законності.

Фінансово-правові відносини – це врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав і обов’язків, які реалізують приписи цих норм у сфері фінансової діяльності держави.

Фінансово-правові норми – встановлені державою, загальнообов’язкові приписи щодо мобілізації, розподілу, перерозподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів, виражені у категоричній формі та забезпечені примусовою силою держави у разі недодержання.

Форма державного кредиту – зовнішня форма прояву кредитних відносин, позичальником коштів у яких виступає держава.

Часткове фінансування – бюджетне, витрати суб’єкта фінансуються на підставі принципу поєднання використання власних коштів суб’єкта та бюджетних, кредитних коштів.