Правове регулювання державних та місцевих видатків.

Кошторисно-бюджетне фінансування

План семінарського заняття № 5

(1 година)

1. Поняття і система державних та місцевих видатків.

2. Фінансування державних та місцевих видатків. Форми та принци­пи фінансування.

3. Видатки Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

4. Бюджетне фінансування: поняття і принципи.

5. Поняття і принципи кошторисно-бюджетного фінансування.

6. Поняття, структура і значення кошторису бюджетної установи.

7. Особливості кошторисного процесу.

Теми рефератів:

1. Співвідношення понять “державні видатки” та “видатки Державного бюджету”.

2. Класифікація державних видатків.

3. Фінансування державних видатків та його види.

4. Видатки з місцевих бюджетів.

5. Система державних видатків

6. Кошторис як індивідуально-плановий акт.

7. Порядок складання та затвердження кошторисів.

8. Порядок кошторисно-бюджетного фінансування

9. Порядок фінансування соціально-культурних заходів в умовах переходу до ринку.

10. Порядок регулювання видатків на утримання законодавчої, виконавчої влади та правоохоронних органів.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Передусім студенти мають розкрити поняття державних видатків як еко­номічної категорії, під якими розуміють прямі, безперервні, цільові грошові витрати з державного бюджету та інших грошових фондів держави, пов'язані з її функціонуванням.

Необхідно знати також, що державні видатки як інститут фінансового права об'єднує фінансово-правові норми, які регулюють суспільні відносини щодо витрачання державних грошових ресурсів, і що державні видатки здійснюють­ся відповідно до фінансово-планових актів, прийнятих уповноваженими дер­жавними органами, шляхом фінансування або надання позичок чи кредитів.

А ще необхідно знати, що державні і місцеві видатки класифікують за та­кими підставами: за сферою суспільного виробництва; за суспільним призна­ченням; за галузевою ознакою; за економічною природою.

Важливим є питання про фінансування державних і місцевих видатків, під яким розуміють плановий, цільовий, безповоротний та безвідплатний відпуск грошових коштів у різних формах із метою забезпечення фінансовими ресур­сами витрат на розвиток економіки, соціальної сфери, утримання об'єктів соціально-культурного призначення, оборони, управління, на погашення дер­жавного боргу тощо.

Студенти мають з'ясувати зміст форм фінансування державних та місце­вих видатків: бюджетного фінансування як форми централізованого виділення з державного бюджету та місцевих бюджетів фінансових ресурсів у вигляді безповоротного, безоплатного надання коштів на розвиток економіки, соці­ально-культурні заходи, оборону та інші потреби держави, органів місцевого самоврядування; самофінансування як системи господарювання, за якої всі витрати як на просте, так і на розширене відтворення підприємства забезпе­чуються ним із власних джерел, без залучення коштів державного бюджету та місцевих бюджетів; кредитного забезпечення, яке застосовується державними та комунальними підприємствами для покриття своїх потреб за рахунок бан­ківських кредитів.

Необхідно розглянути також питання про видатки державного та місце­вих бюджетів як безпосередні, прямі витрати держави, пов'язані з її функці­онуванням і які покриваються за рахунок бюджетних коштів. Окремо слід зупинитися на аналізі окремих видів видатків державного бюджету.

На основі чинного законодавства студенти мають дати правовий аналіз видаткам місцевих бюджетів і пам'ятати, що вони включають бюджетні при­значення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов'я­зані з реалізацією програм, перелік яких визначено нормами Бюджетного кодексу України.

Під час аналізу місцевих видатків другої групи рекомендується акцентува­ти на їхніх особливостях: включаються до місцевих бюджетів органами місце­вого самоврядування на свій розсуд і не враховуються у визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Вивчення цієї теми необхідно почати з визначення поняття бюджетного фінансування як: 1) безповоротного, безвідплатного відпуску коштів із держав­ного та місцевого бюджетів для виконання державою та органами місцевого самоврядування своїх функцій.

Слід пам'ятати, що на кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають органи, установи, ор­ганізації, які не мають доходів і всі свої витрати на поточне утримання та роз­ширення діяльності покривають за рахунок бюджету: установи соціальної сфери; освітні установи; установи охорони здоров'я та фізичної культури; установи культури; установи Міністерства оборони України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ Украї­ни; органи законодавчої та виконавчої влади; суду, прокуратури тощо.

Слід мати на увазі, що кошторисно-бюджетне фінансування базується як на загальних принципах фінансування, так і на спеціальних принципах бю­джетного фінансування. Студентам слід відрізняти кошторис від інших фінансових планів, позаяк кошторис передбачає витрати лише бюджетних установ та відображає одно­сторонній, витратний характер його зв'язку з бюджетом. Розкриваючи зміст цієї теми, студентам слід знати поняття норм витрат кошторису, під якими розуміють установлені уповноваженими державними органами розміри затрат на розрахункову одиницю. Доцільно також класифі­кувати норми витрат за різними підставами. З'ясовуючи зміст кошторисного процесу, необхідно дати йому правову ха­рактеристику як діяльності державних організацій та установ із формування та виконання кошторисів, а також звернути увагу на його особливості: кошторис набуває юридичної сили лише після затвердження бюджету, з якого фінансу­ватимуться витрати за кошторисом; кошторис складається під час проекту­вання бюджету і розглядається у встановлені міністерствами, відомствами, відділами місцевих органів самоврядування терміни; затверджує і підписує кошторис керівник бюджетної установи, а бюджетних установ, безпосередньо не підпорядкованих міністерствам, організація вищого рівня, якій вони підле­глі; кошторисному процесові притаманні ті ж стадії, що й бюджетному (скла­дання, розгляд, затвердження та виконання