Контрольні запитання та завдання

1. Що таке валютна система держави?

2. Визначте поняття валюти і національної валюти.

3. Що розуміють під конвертованістю валюти?

4. У чому полягає відмінність між конвертованою, частково конвертованою та неконвертованою валютами?

5. Установіть співвідношення між поняттями: «валютні цінності», «валюта України», «іноземна валюта».

6. Дайте поняття валютної політики держави та визначте її складові.

7. Що таке валютне регулювання та які елементи воно охоплює?

8. Визначте зміст валютних операцій.

9. Який порядок видачі Національним банком України індивідуальних та гене­ральних ліцензій на здійснення валютних операцій?

10. Який порядок продажу іноземної валюти за чинним законодавством України?

11. На яких ріннях та який порядок формування валютних фондів та валютних резервів у державі?

12. Як створюються і використовуються офіційні золотовалютні резерви в Ук­раїні.

13. Визначте поняття та функції валютного контролю.

14. Визначте компетенцію органів державної влади у сфері валютного регулювання.

15. За які порушення валютного законодавства настає кримінальна та адміністра­тивна відповідальність?

16. Визначте зміст фінансових санкції, які застосовуються до резидентів, нерези­дентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю.

Завдання 1.

Дайте перелік нормативно-правових актів, які складають валютне законодавство

України.

Завдання 2.

Порівняйте права резидентів і нерезидентів щодо здійснення валютних операцій.

Завдання 3.

Зобразіть схематично основні ланки валютного регулювання.

Завдання 4.

Наведіть приклади конвертованої, частково конвертованої та неконвертованої валют.

Тестові завдання

1. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо:

а) більше 50% його активів є активами одного типу;

б) 50% його активів є активами одного типу;

в) 40% його активів є активами одного типу.

2. Державний банк засновується за рішенням:

а) Кабінету Міністрів України;

б) Національного банку України;

в) Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України.

3. Статут державного банку затверджується постановою:

а) Кабінету Міністрів України;

б) Національного банку України;

в) генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України.

4. Учасниками банку можуть бути:

а) юридичні-особи;

б) фізичні особи;

в) об'єднання громадян;

г) благодійні організації.

5. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооператив­ного банку має бути не менш ніж:

а) 35 осіб;

б) 40 осіб;

в) 45 осіб;

г) 50 осіб.

6. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку для місцевих кооперативних банків, що здійснюють свою діяльність у межах однієї області, не може бути менше:

а) 1 млн евро;

б) 3 млн евро;

в) 5 млн евро.

7. Грошові внески на формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у:

а)гривнях;

б) іноземній вільно конвертованій валюті або гривнях;

в) іноземній вільно конвертованій валюті.

8. Для державної реєстрації банку уповноважена засновником особа або голова спостережної ради подає документи до:

а) територіального управління Національного банку України за місцем створення банку;

б) Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків;

в) Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України.

9. Рішення про державну реєстрацію банку приймається не пізніше:

а) двохмісячного строку від дати подання повного пакета документів;

б) трьохмісячного строку від дати подання повного пакета документів;

в) чотирьохмісячного строку від дати подання повного пакета документів.

10. Свідоцтво про державну реєстрацію банку видається протягом:

а) 3 робочих днів;

б) 5 робочих днів;

в) 10 робочих днів.

11. Рішення про державну реєстрацію банку приймається:

а) територіальним управлінням Національного банку України за місцем створення банку;

б) Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання Діяльності банків;

в) Генеральним департаментом банківського нагляду Національного банку України.

12. Рішення про державну реєстрацію банку з іноземним капіталом при­ймається:

а) територіальним управлінням Національного банку України за місцем створення банку;

б) Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання Діяльності банків;

в) Генеральним департаментом банківського нагляду Національного банку України;

г) Правлінням Національного банку України.

13. Рішення про надання попереднього дозволу для створення банку з іно­земним капіталом приймається:

а) територіальним управлінням Національного банку України за місцем створення банку;

б) Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків;

в) Генеральним департаментом банківського нагляду Національного банку України;

г) Правлінням Національного банку України.

14. Рішення про надання попереднього дозволу для створення банку з іно­земним капіталом приймається у:

а) двотижневий строк;

б) місячний строк;

в) двомісячний строк.

15. Платіжне доручення приймається банком платника до виконання про­тягом;

а) 7 календарних днів з дати його виписки;

б) 10 календарних днів з дати його виписки;

в) 15 календарних днів з дати його виписки.

16. Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови:

а) якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку;

б) якщо сума цього платіжного доручення перевищує суму, що е на його рахунку;

в) якщо суми, що є на його рахунку, недостатньо, але договором між бан­ком і платником передбачено приймання таких платіжних доручень.

17. Банк платника приймає платіжну вимогу-доручення від платника про­тягом:

а) 10 календарних днів з дати оформлення її одержувачем;

б) 15 календарних днів з дати оформлення її одержувачем;

в) 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.

18. Банк платника в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів приймає платіжні вимоги протягом:

а) 10 календарних днів з дати їх складання;

б) 20 календарних днів з дати їх складання;

в) ЗО календарних днів з дати їх складання.

19. Банк стягувача в разі примусового стягнення коштів приймає платіжні вимоги протягом:

а) 10 календарних днів з дати їх складання;

б) 15 календарних днів з дати їх складання;

в) 20 календарних днів з дати їх складання.

20. Обмін розрахункового чека на готівку та отримання здачі з суми чека готівкою дозволяється здійснювати:

а) підприємствам;

б) фізичним особам.

21. Обмін розрахункового чека на готівку або отримання здачі з суми чека готівкою дозволяється здійснювати фізичним особам, але:

а) не більше ніж 10% від суми цього чека;

б) не більше ніж 20% від суми цього чека;

в) не більше ніж 30% від суми цього чека.

22. Строк дії розрахункового чека, який видається фізичній особі для одно­разового розрахунку, складає:

а) 1 місяць віддати його видачі;

б) 3 місяці від дати його видачі;

в) 6 місяців від дати його видачі.

23. Строк дії чекової книжки складає:

а) 6 місяців з дати її видачі;

б) 10 місяців з дати її видачі;

в) 12 місяців з дати її видачі.

24. Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом:

а) 10 календарних днів;

б) 15 календарних днів;

в) 20 календарних днів.

25. Письмове зобов'язання про сплату певної суми кредитору - це:

а) переказний вексель;

б) простий вексель.

26. Письмовий наказ кредитора про сплату в зазначений термін певної су­ми іншій особі - це:

а) переказний вексель;

б) простий вексель.

27. Акредитив для здійснення платежів, за яким завчасно бронюються ко­шти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у вико­нуючому банку - це:

а) покритий акредитив;

б) непокритий акредитив.

28. Акредитив, оплата за яким (у разі тимчасової відсутності коштів на ра­хунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту - це:

а) покритий акредитив;

б) непокритий акредитив.

29. Акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітен­том у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара - це:

а) відкличний акредитив;

б) безвідкличний акредитив.

30. Акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою на це бенефіціара і банку-емітента - це:

а) відкличний акредитив;

б) безвідкличний акредитив.