Нормативний матеріал

1. ЦК України від 16 січня 2003 року.

2. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 року зі змінами і доповненнями.

3. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891 року.

4. Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків 1957 року.

5. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.99 року.

6. Закон України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року зі змінами.

7. Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 року зі змінами.

8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.93 року № 611.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 7

Тести 1

Виберіть найбільш вірну і точну відповідь.

1. В Україні будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва на товарний знак, якщо знак не використовується або не достатньо використовується від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва протягом:

А) 1 року;

Б) 2 років;

В) 3 років;

Г) 5 років;

Д) немає вірної відповіді.

2. Обсяг правової охорони знака для товарів і послуг визначається, наведеним у свідоцтві :

А) зображенням знаку;

Б) зображенням знаку та переліком товарів і послуг;

В) формою, розфарбуванням знаку та описом товарів, робіт та послуг, що позначаються цим знаком;

Г) описом знаку та його назвою.

3. Дія свідоцтва на знак для товарів і послуг припиняється:

А) у разі несплати збору;

Б) за рішенням суду у зв’язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним;

В) у зв’язку з відмовою від нього власника;

Г) у зв’язку з видачею свідоцтва іншій особі.

4. Об’єктом знака для товарів і послуг може бути:

А) будь-яке позначення;

Б) будь-яка комбінація позначень;

В) будь-яка назва;

Г) власне ім’я;

Д) літера;

Е) кольори та комбінації кольорів.

Ж) всі варіанти вірні.

5. У випадку втрати чи зіпсування документу, що посвідчує право на знак чи послугу власнику видається:

А) дублікат патенту;

Б) дублікат ліцензії;

В) дублікат паспорту на знак;

Г) копія свідоцтва;

Д) дублікат свідоцтва.

6. Правова охорона надається знаку, який не суперечить:

А) Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;

Б) моральним засадам суспільства;

В) публічному порядку;

Г) принципам гуманності і моралі;

Д) правовим засадам держави;

Е) корпоративним нормам власника знаку.

7. Не можуть одержати правову охорону позначення, що зображують або імітують:

А) державний герб України;

Б) назву держави «Франція»;

В) слово «Масло»;

Г) ім’я «Марія Заньковецька».

Тести 2

Виберіть найбільш точну відповідь.

1. Права, що витікають з кваліфікованого зазначення походження товару і (або) права на його використання, діють в Україні з дати:

А) подачі відповідних заявок;

Б) їх реєстрації ;

В) початку експертизи;

Г) закінчення експертизи;

Д) немає вірної відповіді.

2. Використанням зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається:

А) нанесення його на товар або на етикетку;

Б) нанесення його на упаковку товару;

В) застосування у рекламі;

Г) запис на товаророзпорядчих документах;

Д) згадування про нього в пресі;

Е) згадування про нього в учбовій літературі.

3. Зазначення походження товару – це термін, який в Україні об’єднує:

А) просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення походження товару;

Б) кваліфіковане зазначення походження товару і видову назву товару;

В) просте зазначення походження товару і видову назву товару;

Г) просте зазначення походження товару, назву місця походження товару, географічне зазначення походження товару.

4. Про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару в Україні видається:

А) сертифікат;

Б) патент;

В) свідоцтво;

Г) ліцензія;

Д) інший документ.

5. Оригінальна публікація в Україні відомостей про кваліфіковане зазначення походження товарів не містить відомостей:

А) про заявника;

Б) про межі географічного місця, з яким пов’язують особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару;

В) про опис основних особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару;

Г) про умови реєстрації простого зазначення походження товару.

6. В Україні простим зазначенням походження товару є:

А) будь-яке словесне або географічне позначення, що прямо вказує на географічне місце походження товару;

Б) не будь-яке словесне або географічне позначення, що прямо вказує на географічне місце походження товару;

В) спеціальне тримірне позначення що прямо вказує на географічне місце походження товару;

Г) будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару.

7. Правова охорона простого зазначення походження товару надається в Україні на підставі:

А) рішення уповноваженого органу;

Б) подачі заявником заявки;

В) його використання;

Г) його реєстрації.

8. В Україні правова охорона кваліфікованого зазначення походження товарів надається на підставі їх:

А) використання;

Б) реєстрації;

В) приватизації;

Г) корпоратизації.

9. Обсяг правової охорони, що надається реєстрацією права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, визначається в Україні зафіксованими в свідоцтві:

А) характеристиками товару і межами географічного місця;

Б) характеристиками природних умов відповідного географічного місця;

В) характеристиками товару та межами географічного місця і історичними особливостями останнього;

Г) характеристиками людського фактору відповідного географічного місця.

Задача 1

До господарського суду звернулась приватна торгівельно-промислова фірма «Еліс» з позовом до АТ «Хорол» про заборону використання словесного позначення «Червона шапочка» (російською та українською мовами) у сфері виробництва і реалізації класу 3 міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків, зобов’язавши знищити всі зображення знака «Червона шапочка» на товарах цього класу і упаковці товарів.

В позовній заяві було зазначено, що Державним департаментом з питань інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України позивачеві видано свідоцтво на знак для товарів і послуг від 16.04.2009 року № 19363, за яким йому надано виключне право на використання знаку у вигляді словесного позначення «Червона шапочка» у класі З МКТП ( косметичні вироби). Інформацію про це було опубліковано в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності «Промислова власність» від 16.04.2009 року. Відповідач використовує словесне позначення «Червона шапочка» українською мовою на упаковці виробленого ним товару – косметичного крему.

У судовому засіданні відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що це позначення є загальновживаним.

Оцініть правові позиції сторін. Яке рішення має прийняти суд? Відповідь аргументуйте з посиланням на Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року.

Задача 2

До господарського суду м. Києва з позовом звернулось підприємство зі 100% іноземними інвестиціями «У» до державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та ТОВ «М» про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг від 17.09.2009 року № 22785, виданого на ім’я ТОВ «М» та зобов’язання Державного департаменту внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

В позовній заяві було зазначено, що підприємство «У» подало 13.02.2009 року до Укрпатенту заявку на реєстрацію знака для товарів і послуг зі словесним позначенням «Супер лото» (реєстраційний номер 200100315678). ТОВ «М» подало заявку 19.03.2009 року на реєстрацію знака для товарів і послуг «Супер лото». Укрпатент видало свідоцтво відповідачу в зв’язку з тим, що він послався на використання знаку в експонаті, показаному на офіційно визнаній виставці «Реклама та маркетинг -2008», яка пройшла 15 грудня 2008 року в Москві.

Однак в судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів участі у виставці як експонента, а також доказів, що ця виставка мала статус офіційної або офіційно визнаної виставки відповідно до вимог Конвенції про міжнародні виставки від 22.11.1928 року.

Яке рішення прийме суд? Відповідь аргументуйте з посиланням на Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року.

Розділ 3 ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

1. Поняття приватного та публічного права. Співвідношення понять приватного та цивільного права.

2. Європейські системи приватного права.

3. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права.

4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.

5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.

6. Загальна характеристика Цивільного кодексу України.

7. Дія цивільних законів у часі та у просторі.

8. Застосування цивільного законодавства по аналогії.

9. Тлумачення цивільно-правових норм.

10. Поняття, особливості та елементи цивільного правовідношення.

11. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб'єктивного цивільного права і цивільного обов'язку.

12. Види цивільних правовідносин.

13. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридич­них фактів

14. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб'єктивне право.

15. Види дієздатності фізичних осіб та її обсяг.

16. Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання фізичної особи недієздатною.

17. Поняття та значення місця проживання фізичної особи.

18. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.

19. Поняття опіки та піклування, порядок їх призначення.

20. Поняття актів цивільного стану, порядок їх реєстрації та його правове регулювання.

21. Поняття та ознаки юридичної особи.

22. Види юридичних осіб.

23. Правосуб'єктність юридичної особи.

24. Органи юридичної особи

25. Види та зміст установчих документів юридичних осіб.

26. Філії та представництва юридичних осіб.

27. Порядок створення юридичних осіб та їх державна реєстрація.

28. Припинення юридичних осіб.

29. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства.

30. Юридичні особи приватного та публічного права.

31. Види господарських товариств.

32. Поняття та види кооперативів.

33. Поняття держави як суб'єкта цивільного права та загальні принципи участі держави, АРК, територіальних громад у цивільних правовідносинах

34. Форми участі держави в цивільних правовідносинах.

35. Види цивільних правовідносин, в яких держава виступає суб'єктом.

36. Поняття об'єктів цивільних прав (правовідносин) та їх види.

37. Поняття та класифікація речей. Майно та майнові права.

38. Цінні папери як об'єкти цивільних прав. Групи та види цінних паперів.

39. Дії та результати дій як об'єкт цивільних прав.

40. Результати творчої інтелектуальної діяльності як об'єкти цивільних прав.

41. Поняття й ознаки правочинів. Умови дійсності право- чинів.

42. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.

43. Види правочинів за різними критеріями.

44. Умовні правочини. Строки в правочинах.

45. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.

46. Поняття та види недійсних правочинів.

47. Наслідки визнання правочинів недійсними.

48. Поняття представництва, його значення та зміст.

49. Суб'єкти представництва. Повноваження представника.

50. Підстави виникнення та види представництва.

51. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.

52. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення.

53. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.

54. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві.

55. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.

56. Порядок обчислення строку, початковий і кінцевий момент його течії.

57. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності.

58. Види строків позовної давності.

59. Наслідки спливу позовної давності.

60. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

61. Поняття та ознаки особистих немайнових прав фізичної особи. Види осо­бистих немайнових прав.

62. Зміст та здійснення особистих немайнових прав фізичної особи.

63. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існуван­ня фізичної особи.

64. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

65. Способи захисту особистих немайнових прав фізичної особи: загальні і спеціальні.

66. Загальна характеристика та види речових прав.

67. Поняття власності та права власності.

68. Суб'єкти та об’єкти права власності.

69. Зміст права власності.

70. Підстави виникнення права власності: первісні та похідні.

71. Підстави припинення права власності.

72. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» і «охорона права власності».

73. Загальна характеристика речово-правових способів захисту права власності.

74. Поняття, предмет віндикаційного позову, умови його пред’явлення.

75. Поняття, предмет негаторного позову, умови його пред’явлення.

76. Позов про визнання права власності, його предмет та умови пред’явлення.

77. Поняття права приватної, державної та комунальної власності. Право власності Українського народу.

78. Право власності на земельну ділянку та особливості його правового регулювання.

79. Право власності на житло. Об’єкти права власності на житло.

80. Поняття та ознаки речових права на чуже майно.

81. Сервітут: поняття та види.

82. Емфітевзис: поняття та підстави виникнення і припинення.

83. Суперфіцій: поняття та підстави виникнення і припинення.

84. Право володіння як окреме речове право: поняття і підстави виникнення.

85. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право оперативного використання майна).

86. Захист прав на чужі речі.

87. Поняття та види права спільної власності.

88. Право спільної часткової власності: поняття, підстави її виникнення та припинення. Ідеальна та реальна частка.

89. Право спільної сумісної власності: поняття, підстави її виник­нення та припинення.

90. Порядок володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві спільної власності.

91. Поняття права інтелектуальної власності у суб’єктивному та об’єктивному розумінні.

92. Співвідношення права влас­ності на річ та права інтелектуальної власності.

93. Поняття і джерела авторського права. Суб’єктивне авторське право, його зміст.

94. Об’єкти авторського права. Види об'єктів, що охороняються авторським правом.

95. Суб’єкти авторського права. Співавторство.

96. Суміжні права. Поняття і види.

97. Поняття і джерела права промислової власності. Об'єкти правової охорони права промислової власності.

98. Суб’єкти права промислової власності. Оформлення прав на об’єкти промислової власності.

99. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб’єктів цивільного обігу та знаки товарів та послуг.

100.Поняття цивільно-правової відповідальності. Види відповідальності. Форми відповідальності.

101. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності.

102. Поняття матеріальної та моральної шкоди.

103. Поняття збитків та упущеної вигоди. Принцип повного відшкодування шкоди.

104. Випадки обмеженої цивільно-правової відповідальності.

105.Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.

Розділ 4 СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Аналогія закону – спосіб подолання прогалин у цивільному законодавстві, який полягає у застосуванні до неврегульованих ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором цивільних відносин, норм , які регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Аналогія права – спосіб подолання прогалин у цивільному законодавстві, який застосовується у визначенні варіанту врегулювання цивільних відносин у разі неможливості використання аналогії закону і полягає у регулюванні цивільних відносин відповідно до загальних засад цивільного законодавства.

Винахід – технічне (технологічне) рішення, що отримує правову охорону лише у тому разі, якщо воно є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним для використання. Об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітини рослини і тварини тощо);процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Довіреність – письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами.

Звичай ділового обороту (вид правового звичаю) – правило поведінки, яке є усталеним для певної сфери цивільних відносин, не встановлене в акті цивільного законодавства або договорі між сторонами та часто застосовується у певній сфері ділового обороту для врегулювання підприємницької діяльності, незалежно від того, чи закріплено це правило у певному нормативному акті.

Інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Компонування (топографія) інтегральної мікросхеми – зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Корисна модель – це конструктивне виконання пристрою, яке є новим і промислово придатним. Об’єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес.

Метод цивільного права – сукупність способів і засобів для врегулювання цивільних відносин, заснована на юридичній рівності, диспозитивності та ініціативності сторін.

Наукове відкриття – встановлення невідомих раніше, об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Норма цивільного права – правило поведінки, яке встановлюється уповноваженими суб’єктами, має загальнозначущий, загальнообов’язковий, формально визначений та представницько-зобов’язальний характер, гарантується та охороняється державою, врегульовує особисті немайнові та майнові (цивільні) відносини.

Позовна давність – строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Право власності (у суб’єктивному розумінні) – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Правочин – це правомірна вольова дія дієздатних осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

Предмет цивільного права становлять суспільні відносини, які регулює цивільне право, - це особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Представництво – правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені, за рахунок та на користь іншої сторони, яку вона представляє.

Приватне право – система правових норм, що регулюють суспільні відносини за участю юридично рівних учасників, які діють на засадах свободи, автономії, ініціативності з метою задоволення приватних інтересів у майновій або особистій сфері.

Промисловий зразок – це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд і придатне для здійснення промисловим способом.

Речові права – права, які забезпечують задоволення інтересів уповноваженої особи шляхом безпосереднього впливу на річ, яка перебуває у сфері його панування, без сприяння інших осіб, які закріплюють належність цієї речі та користуються абсолютним захистом; такі права надають суб’єкту, носію речового права безпосереднє панування над річчю (майном) у матеріальному значенні слова через сукупність певних правомочностей.

Самочинне будівництво – будівництво об’єктів нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цивільне право – галузь права України, яка включає в себе правові норми, які регулюють на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності майнові та особисті немайнові відносини за участю фізичних осіб, юридичних осіб і держави.

Шикана – зловживання правом, яке здійснюється управомоченою особою при реалізації її права з наміром завдати шкоди іншій особі.

Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку і наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відповідачем у суді.

Юридичні факти в цивільному праві – це життєві обставини, стани, з якими норми цивільного права пов’язують виникнення , зміну та припинення суб’єктивних цивільних прав та обов’язків, цивільної відповідальності та повноважень.

Розділ 5 КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО (СЕМЕСТРОВОГО) КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ «ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО»

Поточний контроль знань студентів здійснюється за чотирибальною шкалою ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно") відповідно до нижче зазначених вимог  по трьох напрямках – усна відповідь, письмове вирішення задач, письмове вирішення тестів.

Усна відповідь студента на семінарському (практичному) заняття оцінюється за наступними критеріями:

Оцінка «незадовільно» - відсутність письмової підготовки, незнання базового матеріалу, передбаченого навчальною програмою.

Оцінка «задовільно» - знання базового матеріалу, орієнтація в лекційному матеріалі та цивільному законодавстві.

Оцінка «добре» - знання базового, лекційного та навчального матеріалу, а також цивільного законодавства.

Оцінка «відмінно» - вміння аналізувати базовий, лекційний та навчальний матеріал, орієнтація в наукових підходах.

При оцінці письмового вирішення ситуативних задач студентом використовується такі критерії:

Оцінка «незадовільно» - студент невірно визначив цивільне правовідношення, яке підлягає правовому регулюванню, та/ або невірно застосовує чи тлумачить норму (норми) закону, яку використовує при вирішенні задачі.

Оцінка «задовільно» - студент вірно визначив цивільне правовідношення, описане в умовах задачі та його елементи (суб’єкти, об’єкти, зміст), норму (норми), що регулюють ці відносини. Однак, не зміг докладно та послідовно пояснити, чому підлягає застосуванню саме ця норма; вказана цивільно-правова норма тлумачиться студентом невірно або нечітко; відповідь на питання задачі є фрагментарною та непослідовною.

Оцінка «добре» - студент вірно визначив цивільне правовідношення, описане в умовах задачі та його елементи (суб’єкти, об’єкти, зміст), норму (норми), що регулюють ці відносини. Однак, аналіз життєвих обставин та правової норми проведений неповно, відсутня розгорнута відповідь на питання, що поставленні в умовах задачі, допущені несуттєві помилки при тлумаченні цивільно-правової норми.

Оцінка «відмінно» - студент точно визначив, які цивільні правовідносини описані в ситуативній задачі, які суб’єкти виступають їх учасниками, що є об’єктом цих відносин; зазначає якою правовою нормою (нормами) регулюються ці відносини, як слід застосувати вказану норму. При вирішенні задачі студентом використовуються не тільки норми Цивільного кодексу України, а (при наявності) і норми спеціальних законів та підзаконних нормативних актів. Відповідь сформульована чітко, повно та послідовно, ґрунтується на докладному аналізі життєвих обставин, визначених в умовах задачі та норми права, що їх регулює. Студент показує розуміння понятійного та категоріального апарату цивільного права, вміння правильно тлумачити цивільно-правові норми, на які він посилається, може точно та лаконічно сформулювати прийняте рішення або висновок.

Критерії оцінки тестів:

Оцінка «незадовільно» - менше ніж 50% відповідей на тестові завдання надано вірно.

Оцінка «задовільно» - не менше 50% відповідей на тестові завдання надано вірно. При варіативності відповідей, допускається, що два-три варіанти не вказані, або вказані невірно.

Оцінка «добре» - не менше 70% відповідей на тестові завдання надано вірно. При варіативності відповідей, допускається, що один варіант не вказаний, або вказаний невірно.

Оцінка «відмінно» - всі чи не менше 90% відповідей на тестові завдання надано вірно. При варіативності відповідей (наявності декількох відповідей), зазначено всі варіанти.

Семестровий контроль знань студентів проводиться у формах семестрового екзамену або заліку з «Цивільного права» в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і у строки, встановлені навчальним планом. Семестровий екзамен - це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з дисципліни «Цивільне право» за семестр, що проводиться як контрольний захід. Семестровий залік - це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних (семінарських) заняттях. Студент вважається допущеним до семестрового контролю з «Цивільного права» (семестрового екзамену або заліку), якщо він виконав всі види робіт, передбачені навчальним планом. Екзамени з «Цивільного права» складаються студентами в період екзаменаційних сесій, передбачених навчальним планом за розкладом, затвердженим адміністрацією факультету. Результати складання екзаменів оцінюються за чотирибальною шкалою ("відмінно", "добре","задовільно", "незадовільно"), а заліків - за двобальною шкалою ("зараховано", "не зараховано") і вносяться в екзаменаційну відомість, залікову книжку.

Оцінка знань студентів на семестровому екзамені здійснюється за наступними критеріями:

Оцінка «незадовільно»

Відповідь студента свідчить про незнання ним базового матеріалу, передбаченого навчальною програмою з дисципліни «Цивільне право», та положень цивільного законодавства.

Оцінка «задовільно»

Відповідь студента ґрунтується на рівні репродуктивного мис­лення. Слабкі знання структури курсу «Цивільне право», допускає помил­кові тлу­мачення термі­нів, формулювань. Спостерігаються порушення послідовності у висві­тленні питань, зазначених в екзаменаційному білеті. Засвоєно лише основну частину програмного матеріалу, яка охоплює тільки вузлові питання, що мають визначальне значення для розуміння тем курсу. Знає лише основний зміст нормативно-правових актів і недостатньо володіє знанням понятійного апарату, розуміння норм цивільного права має поверхневий характер.

Оцінка «добре»

Відповідь студента базується на самостійному аналізі питання. Хороші знання тексту нормативно-правового акту, висвітлення матеріалу – грамотне і по суті. Хороше засво­єння програмного матеріалу. Можливі несуттєві неточності в поясненні деяких неосновних питань. Знання положень нормативно-правових актів та розуміння змісту їх норм.

Оцінка «відмінно»

Програмний мате­ріал засвоєно повністю. Відповідь студента базується на самостійному твор­чому ми­сленні. Студент показує знання структури курсу «Цивільне право», тем, мікро­тем; висві­тлення питань, зазначених в екзаменаційному білеті, повне та ґрунтовне. Студент грамотно та логічно будує усну відповідь, правильно використовує понятійний апарат, без зволі­кань дає відповідь на основні і дода­ткові питання. Студент має ґрунтовні знання нормативно-правових актів і вміє робити узагаль­нення та висновки за їх змістом.

Розділ 6 СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

При вивченні тем курсу рекомендується користуватися нижче зазначеними підручниками та посібниками, а також знайомитися з статтями та публікаціями розміщеними в періодичних юридичних виданнях, зокрема, в журналах «Право України», «Юридична Україна», «Вісник Академії правових наук України» тощо.

Основні джерела:

1. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар.\ За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н.Ю. Голубєвої. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Правова єдність, 2009.- 744 с.

2.Цивільне право України: В 2-х томах. Підручник/ За ред. д-ра юрид. наук проф. Є.О. Харитонова, канд. юрид. наук Н. Д. Голубєвої. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 832 с.

3.Цивільне право України: навч.посіб./ Ю.В. Білоусов, В.А. Ватрас, С.Д. Гринько та ін..; за ред. Р.О. Стефанчука. – К. : Правова єдність, 2009. – 536 с.

4. Цивільне право України: Загальна частина: Підручник/ В.Г. Фазикош, С.Б. Булеца, Р.Б. Олійник та ін.; за ред. В.Г. Фазикоша, С.Б. Булеци. – К.: Знання, 2010. – 613 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

Додаткові джерела:

1. Енциклопедія цивільного права України/ Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України; відп. ред.. Я.М. Шевченко. – К.: ІнЮре, 2009. – 952 с.

2. Мичурин Е.А. Гражданское право Украины в схемах. / Учебное пособие. – Харьков: Юрсвит, 2006. – 320 с.

3. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. – 2-е вид., стер. – К.: Знання, 2008. – 431 с.

119