2.5. Проектування вертикального планування ґрунтових площ аеродрому методом горизонталей

До початку проектування вертикального планування дефектних ділянок як методом горизонталей, так і методом відміток необхідно проаналізувати розміщення на аеродромі ділянок з дефектним рельєфом, намітити черговість і способи виправлення рельєфу (виїмка чи насип) на кожній дефектній ділянці, а також розуміння про передбачуване переміщення ґрунту і досягнення балансу земляних робіт.

У першу чергу виправляються ділянки, від яких залежить виправлення сусідніх ділянок: сідловини, горбистості, тальвежні і вододільні ділянки (ділянки з хвилястими горизонталями ) і їхнього сполучення.

При виправленні рельєфу перевага віддається способу, при якому на дефектній ділянці виходять земляних робіт різних знаків.

Метод проектування горизонталей заснований на зсуві або виправленні горизонталей таким чином, щоб рельєф отриманої поверхні задовольняв технічним вимогам.

У результаті виправлення необхідно домогтися, щоб закладення проектних горизонталей не виходили за межі допустимих норм l_max і l_min , обчислених раніше при дефектовці ухилів, і змінювалися не різкіше, ніж по шкалі палетки.

Для досягнення мінімуму обсягу земляних робіт необхідно якнайменше зміщати і змінювати горизонталі. Це досягається тим, що горизонталі зміщаються рівно настільки, щоб закладення між ними виявилися рівними l_max чи l_min у випадку виправлення чи ухилів змінювалися точно по шкалі палетки у випадку проектування сполученні ухилів і кривизни поверхні (рис. 3.4).

Для одержання земробіт різних знаків, що сприяють як зменшенню загального обсягу земляних робіт, так і скороченню дальності переміщення ґрунту, зсув горизонталей при виправленні ухилів необхідно виконувати в різні сторони від вихідної горизонталі. За вихідну приймається горизонталь, при зсуві від якої обсяги виїмок і насипів виявляються приблизно рівними для одержання приватного балансу земляних робіт.

Вихідна горизонталь може бути визначена на око чи за допомогою проектування вертикального профілю (розрізу) у характерному перетині ділянки.

Виправлення кривизни на дефектних ділянках виконується за допомогою палетки без побудови вертикального профілю землі і проектної поверхні чи з побудовою. Дефектні ділянки з хвилястими горизонталями (тальвежні і вододільні ділянки) у більшості випадків виправляються без побудови вертикального профілю шляхом зменшення хвилястості горизонталей до такого ступеня, щоб відстань між гілками однойменної горизонталі на плані точно відповідало величині хорди DF на палетці закладень (див. рис. 3.1), а закладення сусідніх горизонталей, що зображують рельєф схилу на плані, змінювалися не різкіше, ніж по шкалі палетки для =

Зменшення хвилястості горизонталей може бути виконано одним з наступних трьох способів: 1) розсуненням гілок горизонталей; 2) осаджуванням ( зсувом ) переломних точок горизонталей; 3) сполученням розсунення гілок і осаджування переломних точок горизонталей. При виборі способу зменшення хвилястості перевага віддається третьому способу, оскільки при цьому виходять обсяги земробіт різних знаків.

Рис. 3.4. Приклад виправлення схилу за допомогою палетки закладень:

А — А — контрольований перетин; за вихідну прийнята горизонталь з оцінкою 44,00; стрілками показаний зсув горизонталей

Рис. 3.5. Приклад виправлення рельєфу на ділянці з хвилястими горизонталями

Для одержання часткового балансу (рівності обсягів виїмок і насипів) виправлення хвилястих горизонталей по третьому способі випливає виконувати так, щоб суми площ горизонтальних профілів, що вийшли, окремо виїмок і насипів дорівнювали між собою. Під горизонтальним профілем розуміється площа між чорною і проектною однойменною горизонталлю (рис. 3.5).

Для досягнення часткового балансу виправлення рельєфу на ділянках горбистості і сідловин доцільно виконувати за допомогою попередньої побудови поперечника (розрізу) природної поверхні землі в характерному перетині і нанесення на нього лінії проектної поверхні (рис. 3.6) з умови, щоб площа профілю виїмки була дорівнює площі профілю насипу.

Поперечники будуються в характерних перетинах плану горизонталей по лінії найбільшої дефектності. Криволінійна частина лінії проектної поверхні з кривизною 1/R_min на поперечник наноситься за допомогою лекала масштабної кривої, що представляє собою графічне зображення кривої радіусом R_min з обліком прийнятого при побудові поперечника горизонтального і вертикального масштабів.

Масштабна крива будується за допомогою палетки закладень. Побудова кривої показана на мал. 2.9, на якому h_в — перетин горизонталей у вертикальному масштабі, прийнятому при побудові вертикального профілю природної поверхні землі. На профілі величину h_в доцільно приймати рівної 5 мм. Лекало вирізується за формою масштабної кривої з прозорого матеріалу (органічне скло).

Лінія проектної поверхні наноситься на поперечник природного рельєфу землі за допомогою лекала так, щоб площа вертикального профілю виїмки на око дорівнювала сумі площі вертикального профілю насипу (див. мал. 3.6). За допомогою побудованого поперечника із запроектованою лінією проектної поверхні встановлюються: кількість і відмітки «зрізаних» горизонталей; величина зсуву b лінії вододілу проектного рельєфу; величина перевищення h переломної крапки проектного профілю над сусідньою горизонталлю.

Величина h, отримана з поперечника, додатково уточнюється за допомогою палетки шляхом підбора на ній лінії шкали (горизонтальної лінії), закладення по який збігаються з закладеннями на проектній опуклій ділянці ВМ профілю. Значення h визначається по палетці як ордината лінії підібраної шкали (див. рис. 3.6). Положення проектних горизонталей у розглянутому перетині плану встановлюється за допомогою палетки по лінії підібраної шкали шляхом накладення палетки на план зі зсувом осі ординат на установлену величину b. Оцінки проектних горизонталей установлюються за допомогою поперечника. Положення проектних горизонталей із сусідніх перетинів плану встановлюється аналогічно розглянутому вище випадку за допомогою побудови чи поперечника за допомогою палетки закладень без побудови поперечника, але з урахуванням характеру зміни чорного рельєфу як у напрямку вододілу, так і перпендикулярно їй.