3. Проектування вертикального планування аеродромів

3.1. Основні положення і принципи проектування вертикального планування

Проектування вертикального планування (рельєфу) аеродрому - це розробка графічної і текстової документації з висотного положенню поверхні штучних покрить і ґрунтових ділянок аеродрому, а також переміщенню земляних мас для створення проектного рельєфу.

Мета проектування вертикального планування аеродрому - розробка оптимального, раціонального рішення з виправлення існуючого рельєфу ґрунтових площ аеродрому, а також створення проектного рельєфу поверхні штучних покрить, що найкраще забезпечує умови нормальної роботи авіації та інженерних споруджень аеродрому (штучних покрить, водостічно-дренажної мережі і т.п.). Для цього проектування вертикального планування аеродрому виконується в комплексі з проектуванням штучних покрить, системи водовідводу і дренажу, агротехнічних заходів. На стадії проектування розробляється кілька варіантів чи підваріантів проекту вертикального планування аеродрому. У якості розрахункового приймається найкраще рішення, що вибирається в результаті аналізу і порівняння варіантів по техніко-економічних і експлуатаційних показниках.

Техніко-економічні показники проекту рельєфу містять у собі загальний обсяг земляних робіт, середню дальність переміщення ґрунту, площу земляних робіт, характер розташування земляних робіт.

Експлуатаційні показники проекту рельєфу - це середній похил поздовжнього профілю злітної смуги, відстань видимості, кількість хвиль і переломів подовжнього профілю.

Основними принципами проектування вертикального планування аеродрому є:

• безпека і зручність роботи авіації;

• стійкість і довговічність конструкцій штучних покрить, міцності і стійкості ґрунтових ділянок території аеродрому;

• оптимальні умови для будівництва штучних покрить проектованого чи реконструйованого аеродрому;

• економічність будівництва аеродрому.

Це досягається наступними міроприємствами:

• прийняття проектних рішень, при яких числові характеристики проектної поверхні повністю відповідають нормативним вимогам до кривизни, ухилів, спряження, видимості ЛС;

• розробка такого висотного положення поверхні штучних покрить і такого профілю поверхні аеродрому, які забезпечують швидкий і надійний стік поверхневої води, відвід її за межі аеродрому, нерозмивність грунтової поверхні;

• зменшення кількості переломів поздовжнього профілю покриття кожного елементу аеродрому. Не допускається зміна величини поперечного ухилу поверхні покриття окремого елементу аеродрому. Призначення ділянок штучного покриття з незмінним ухилом більшої довжини і кратної кроку проектування рельєфу;

• розробка вертикального планування аеродрому з мінімальними об’ємами земляних робіт, рівність об’ємів насипів і виїмок, мінімальна середня дальність переміщення грунту.

3.2. Технічні вимоги до вертикального планування

Вертикальне планування штучних покрить аеродромів, а також ґрунтових злітних смуг та інших ґрунтових ділянок аеродромів, що мають штучні покриття, проектується головним чином у вигляді ув’язування площин і криволінійних поверхонь з радіусами не менших за нормативні значення.

Поверхня аеродрому проектується з ухилами в межах від максимальних, що забезпечують нормальну роботу авіації і нерозмивність ґрунтової поверхні, до мінімальних ухилів, що забезпечують стік дощових і талих вод.

Приведені нижче нормовані численні значення максимальних і мінімальних ухилів визначені з досвіду тривалої практики будівництва й експлуатації аеродромів і злітної роботи авіації з урахуванням режиму руху літака по аеродрому і деяких теоретичних понять.

Максимальні похили поверхні штучних покрить різних елементів аеродрому приймаються не більше ухилів, зазначених у табл. 3.1.

З метою забезпечення водовідводу подовжній ухил ШЗПС, РД, МС, перону і площадок спеціального призначення зі штучним покриттям повинний бути не менший 0,0025 при спорудженні відкритих лотків у крайках покрить. При відсутності відкритих лотків у крайках допускається проектування поздовжнього профілю покриття з нульовим похилом за умови забезпечення надійного стоку з покриття (за рахунок поперечного похилу) зі скиданням води на ґрунт (при нормальних умовах) чи в ґрунтові лотки, по дну яких повинний бути похил не менше 0,005.

Таблиця 3.1