3. Прогнозування небезпек та захист від їх дії

Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей впливу сприяє розробці ефективних заходів захисту, спрямованих на забезпечення нормального функціонування органі­зації. Управління безпекою та стійкістю функціонування організа­ції залежить від глибини прогнозу соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування і виконання низ­ки запобіжних і захисних заходів.

Прогнозування наслідків небезпечних та екстремальних ситу­ацій має включати:

• оцінку імовірності та аналіз причин виникнення екстрема­льних ситуацій;

• очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розви­тку небезпеки;

• характеристику і розміри ураження реципієнтів (працівни­ків, структурних одиниць тощо);

• агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імові­рність змін зовнішнього середовища, тривалість періодів прояву негативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);

• періодичність виникнення небезпечних та екстремальних ситуацій та їх динаміку;

• визначення величини збитків у випадку реалізації небезпе­чних та екстремальних ситуацій.

Оцінку потенційних збитків необхідно проводити на стадіях передпроектних та науково-дослідних розробок системи і структу­ри організації, при виборі пріоритетних заходів її захисту.

Вибираючи варіант найбільш ефективних запобіжних заходів необхідно враховувати суму інвестицій та величину збитків, яких вдасться уникнути в результаті їх реалізації (за відсутності можли­вості повного захисту).

Запобіжні та захисні заходи, а також засоби забезпечення безпеки спрямовуються на:

• відвернення чи ліквідацію небезпеки шляхом усунення джерела її виникнення або віддалення його в часі, просторі тощо;

• захист організації від небезпеки шляхом застосування за­ходів захисту, а також страхування при потенційних небезпеках;

• використання системи засобів підвищення безпеки;

• розробку відповідної нормативно-правової бази, спрямова­ної на формування концепції безпеки;

• проведення суворого нагляду та контролю за виконанням відповідних законів, постанов, правил, положень, які регламенту­ють вимоги щодо забезпечення безпеки;

• розробку системи запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них, планів діяльності організації у кризових ситуа­ціях;

• забезпечення умов для підтримання на належному рівні внутрішньої безпеки організації за всіма напрямками.

Проблема захисту від небезпечних процесів у зовнішньому середовищі, як правило, зводиться до проведення локальних заходів щодо захисту організації. Однак нині ефективних результатів можна досягти лише за умови проведення комплексної системи запобіжних та захисних заходів, які спрямовані на охорону всієї сукупності складових системи.

4. Складові частини безпеки держави та митної служби, їх співвідношення

Головна мета державного управління - баланс інтересів трьох учасників процесу забезпечення безпеки: держави, організації, людини.

Будь-яка наука провадить дослідження, ідучи або від простого до складного або, навпаки, від складного до простого. Дослідження безпеки провадяться від простого до складного. Установлюються природні зв'язки між безпекою особи та організації, організації та регіону, регіону і держави. Для кожної зі складових забезпечення безпеки певною мірою відрізняється. Так, безпека особи (працівни­ка митної служби) залежить від певних умов, зокрема заробітної плати або пенсії, рівень якої має забезпечити продовольчу, медич­ну, кримінальну, побутову, цінову та деякі інші різновиди безпеки кожному мешканцю країни. Крім того, кожна організація створює і забезпечує додаткові різновиди або вищий рівень забезпечення безпеки своєї та своїх працівників, наприклад: соціальну, правову, організаційну, медичну, психологічну тощо.

Усі рівні забезпечуються відповідними заходами, які повинна використовувати державна влада та власними зусиллями згаданих складових частин. Виходячи із засад науки про надійність, безпека оцінюється станом безпеки найменш захищеного ланцюжка (на­приклад, на рівні особи - станом пенсіонерів з мінімальним рівнем пенсії).

Безпека організацій складається з безпеки окремих членів ор­ганізації (тобто з безпеки особи - працівника організації) та із за­безпечення безпеки самої організації (таких напрямків, як психоло­гічна та психічна безпека, що пов'язано з необхідністю плідного співіснування, колективної безпеки тощо).

Кожен вищий рівень безпеки має забезпечувати нижчому рів­ню відповідну безпеку. Організація мусить забезпечувати безпеку кожному з її членів, а держава має забезпечувати безпеку як органі­зації, так і особи.

Усі засоби та заходи безпеки оцінюються за результатами, які, у свою чергу, визначаються їх відповідністю значенням критичних обмежень. Тобто безпека особи, організацій, регіонів та держави має єдину за методологією систему оцінки їх досягнення та єдині параметри: поріг чутливості, поріг вразливості, поріг розпаду і стан спокою. На різних рівнях безпека відрізняється лише за масштаба­ми вимірів та деякою специфікою.

Кримінальна безпека, до складу якої входять прояви корупції та організованої злочинності, має різний за масштабом прояв і зна­чення для безпеки держави, організації та особи. Скажімо, такий різновид криміналу, як шантаж, для людини зветься рекетом, для держави - тероризмом.

Екологічна безпека особи має меншу кількість обмежень, ніж держави, оскільки навколишнє середовище впливає не лише на людину, а й на матеріали, сировину та інше, що погіршує стан за­безпеченості ресурсами, знижуючи захищеність держави, але на безпеку особи це може не впливати.

Різниця в масштабах відбивається в тому, що кожен об'єкт безпеки має відповідний рівень у Системі критичних обмежень

Рівень критичних обмежень безпеки держави має забезпечува­ти відповідний рівень безпеки всім її складовим частинам.

Ми вивчаємо безпеку митної служби.

Слід розглянути виділені раніше три логічні схеми управління митною службою (див. 2.2.), за допомогою яких розкриваються рі­зні рівні безпеки. Перша схема - зовнішнє управління стосовно ми­тної служби. Друга - управління митних органів суспільними про­цесами. Головною метою організації ефективного управління за цими двома схемами є забезпечення безпеки України та світового співтовариства (зовнішня безпека).

Третя - внутрішнє управління в системі митної служби, тобто забезпечення організації та функціонування системи. Головною метою організації ефективного управління в системі є забезпечення безпеки системи митної служби (внутрішня складова безпеки) як складової безпеки України та світового співтовариства.

При цьому об'єктами забезпечення безпеки є співробітники, служби, підрозділи, органи та діяльність підрозділів або окремих співробітників.

Особливість митної служби полягає в тому, що вона, по-перше, є важливим елементом у забезпеченні економічної безпеки держави, по-друге, повинна дбати про власну безпеку для ефекти­вного забезпечення економічної безпеки України.

Усі різновиди безпеки тісно пов'язані між собою, від рівня без­пеки працівника залежить рівень безпеки митної служби, суспіль­ства та держави і навпаки, безпека держави і суспільства ство­рює умови безпеки для митної служби та окремих її працівників на рівні особистої безпеки.