Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції з УвМО.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
16.08.2019
Размер:
998.4 Кб
Скачать

Тема 9. Забезпечення безпеки митної служби

  1. Сутність і значення безпеки соціальної системи

  2. Змісті напрямки забезпечення безпеки митної служби

  3. Прогнозування небезпек та захист від їх дії

  4. Складові частини безпеки держави та митної служби, їх співвідношення

  5. Ризики небезпеки. Визначення величини ризику

  6. Деякі види забезпечення безпеки митної служби

  1. Сутність і значення безпеки соціальної системи

Для керівника в митній службі турбота про її безпеку - це що­найперший обов'язок, тому важливим є питання про конкретні за­ходи у цій сфері та про управління нею. Для того щоб дати відпо­відь на такі питання, необхідно визначити, що є безпекою, захода­ми забезпечення безпеки тощо.

Термін "безпека" означає відсутність небезпеки (неприпус­тимого ризику), пов 'язаної з можливістю завдання будь-якої шко­ди для системи.

Цей напрямок забезпечення управління в митній службі є най­більш комплексним і має властивості інтегрувати управлінську ді­яльність за різними напрямками діяльності соціальної системи. Розглядаючи питання безпеки соціальної системи, складно розді­лити діяльність щодо забезпечення безпеки і діяльність з організа­ції ефективного управління в системі. Тому будемо вважати діяль­ність із забезпечення безпеки соціальної системи складовою або напрямком забезпечення ефективного управління в системі.

Сьогодні головними чинниками прийняття найважливіших рі­шень залишаються національні держави, якими б особливостями та відмінностями щодо внутрішнього устрою вони не відрізняли­ся. Діючи на світовій арені, вони повинні дбати перш за все про власні інтереси, а потім уже - про інтереси інших. Такий підхід виглядає природним, оскільки цього очікують від держави її грома­дяни, якщо вони користуються демократичними свободами.

Структурна схема має такий вигляд: людина (особа) - націона­льна держава - світове співтовариство. Безпека людини є складо­вою частиною безпеки держави, яка, у свою чергу, є складовою ча­стиною міжнародної безпеки. Тож держава має дбати про забезпе­чення безпеки своїм громадянам, собі та світовому співтовариству. Перед нею стоїть важке завдання - пов'язати та погодити інтереси кожного громадянина з інтересами держави, а також з інтересами світового співтовариства.

Треба врахувати, що кожна з цих систем має свої параметри, свої особливості (переваги та недоліки), мас дещо спільне та відмінне від інших систем Досліджуючи безпеку митної служби, маємо розглядати її па­раметри. При цьому мають ураховуватися загальні принципи існу­вання, розпаду і трансформації соціальних систем.

Безпека як показник якості організації привертає увагу теоре­тиків і практиків управління своєю актуальністю й малою вивчені­стю.

Процес управління здійснюється в системах, у яких існує ме­режа причинно-наслідкових залежностей, здатних у межах даної основної якості переходити з одного стану в інший. Цей процес є антиподом процесів дезорганізації, сприяє стабілізації системи, збереженню її якісної визначеності, підтриманню динамічної взає­модії з середовищем, забезпеченню розвитку системи та досягнен­ню певного ефекту. Оскільки функціонування таких систем здійс­нюється в умовах безперервних змін внутрішнього і зовнішнього середовища, завдання управління полягає у тому, щоб якомога до­цільніше реагувати на ці зміни.

Згадаємо, що у світі не буває стану повної рівноваги. Завжди суб'єкт (у даному випадку - система) може або підвищувати свій потенціал (розвиватися), або зменшувати його (руйнуватися).

Людина є рушійною силою будь-якої організаційної або орга­нізаційно-суспільної системи. Кількість осіб, що становить "крити­чну масу", є одним із критичних обмежень існування цих систем. Зміни, за якими значення чинника переходить за критичне обме­ження, призводять системи до розпаду (тобто до загибелі).

Система критичних обмежень визначає можливості існування систем. Вона поєднує критичні обмеження окремих напрямків без­пеки та критичні обмеження безпеки держави. Визначимо сутність цих понять.

Згідно з аксіомою про потенційну небезпеку будь-яка діяль­ність людини та організації характеризується певною імовірністю прояву небезпеки, тобто абсолютної безпеки не існує. У процесі існування організацію постійно супроводжують ті чи інші небезпе­ки. Тому вивчення їх особливостей, умов прояву, наслідків впливу - одне з головних завдань теорії та практики управління.

Небезпека - це явища, процеси, об'єкти, які здатні за певних умов завдавати шкоди стану організації, тобто викликати небажані наслідки.

  • Оскільки номенклатура небезпек, які можуть мати місце в про­цесі існування організації, велика, то виникла необхідність у їх класифікації. На сьогодні їх класифікують так: за сферою (прояву або джерелом походження): зовнішня, внутрішня, природна, техногенна, соціальна, медична, фінансова тощо;

  • за часом прояву: імпульсні, кумулятивні;

  • за наслідками: розлад напрямку діяльності, розпад або лік­відація, аварії, банкрутство;

  • за збитками: соціальні, технічні;

  • за структурою: прості, складні, похідні;

- за характером дії: активні та пасивні тощо. Необхідно також розрізняти потенційні та реальні небезпеки. Наявність потенційної небезпеки не завжди супроводжується ії

негативним впливом на організацію. Потрібна причина (умова), при якій потенційна небезпека переходить у реальну.

Слід зазначити, що небезпека виявляється у певній просторовій ділянці, яка отримала назву небезпечної зони перебування або діяльності.

Найбільш небезпечна ситуація для організації виникає за та­ких умов:

  • небезпека реально існує;

  • організація діє або знаходиться в зоні небезпеки;

  • організація не має достатніх засобів захисту.

Ступінь несприятливого впливу небезпеки на організацію за­лежить від об'єктивних та суб'єктивних чинників.

До об'єктивних належать не залежні від організації чинники зовнішнього середовища.

Суб'єктивні чинники включають: своєчасність отримання ін­формації про небезпеку, наявність засобів захисту, прогноз розвит­ку небезпечної ситуації та прийняття необхідних заходів захисту, створення спеціальних служб тощо.