- •В.М. Северинюк політологія Курс лекцій
- •Тема 1. Політологія як наука і навчальна дисципліна
- •1. Поняття політології, її виникнення й основні періоди розвитку
- •2. Предмет політології та інші спеціальні політичні науки
- •3. Структура, категорії, закономірності політології
- •4. Методологія політології
- •5. Функції політології та її завдання
- •Тема 2. Історія політичних вчень
- •1. Зародження та розвиток політичних ідей у стародавніх суспільствах (Єгипет, Індія, Персія, Китай, Греція, Рим)
- •Тема 3. Політика як суспільне явище
- •1. Походження і сутність політики
- •2. Структура політики, її суб’єкти і об’єкти
- •3. Види і функції політики
- •4. Місце політичних відносин у системі суспільних відносин
- •5. Політика як наука і мистецтво
- •6. Мета політики. Політика і мораль
- •Тема 4. Політична діяльність і влада
- •1. Поняття „політична поведінка”, „політична участь”, „політична діяльність”
- •2. Зміст і структура політичної діяльності
- •3. Політична влада: сутність і характерні ознаки
- •4. Структура і типологія політичної влади
- •5. Функціонування політичної влади
- •6. Легітимність політичної влади
- •Тема 5. Політична система суспільства
- •Поняття політичної системи суспільства
- •2. Структура політичної системи та її функції
- •3. Основні закономірності функціонування політичної системи
- •4. Типи політичних систем
- •Основні риси політичної системи України
- •Тема 6. Держава як базовий інститут політичної системи. Політичний режим
- •1. Поняття, сутність та ознаки держави
- •2. Основні теорії й концепції походження держави
- •3. Функції держави
- •4. Система політико-правових інститутів держави
- •Правова держава і громадянське суспільство
- •Форми держави
- •Тема 7. Політичні партії та виборчі системи
- •1. Поняття політичної партії; ознаки; історичні витоки
- •2. Інституціоналізація та функції політичних партій
- •3. Структура політичних партій та їх типологія
- •4. Партійні та виборчі системи: поняття і типи
- •Тема 8. Політична культура та політична соціалізація
- •1. Сутність і структура політичної культури
- •2. Типи політичної культури; поняття політичних субкультур
- •3. Функції політичної культури
- •4. Політична соціалізація: сутність і стадії
- •5. Чинники (“агенти”) політичної соціалізації; типи політичних особистостей
- •Тема 9. Політичне лідерство
- •1. Сутність, ознаки та соціальні рівні політичного лідерства
- •2. Політичний лідер: його властивості та функції
- •3. Теорії виникнення політичного лідерства
- •4. Типи політичних лідерів
- •Тема 10. Політична свідомість та ідеологія
- •1. Політична свідомість як форма суспільної свідомості: поняття та структура
- •2. Функції, види, рівні та форми політичної свідомості
- •3. Політична ідеологія: поняття, походження, сутність
- •4. Структура, функції, класифікація політичної ідеології
- •Тема 11. Основні політичні ідеї і течії сучасності
- •11. 1. Традиційні соціально-політичні теорії та їх модифікації в умовах сучасного світу
- •11.2. Соціально-політичні ідеї й теорії другої половини хх – початку ххі століть
- •Тема 12. Міжнародні відносини та міжнародна політика
- •12.1. Міжнародні відносини та міжнародна політика: поняття, принципи, методи
- •12.2. Тенденції розвитку міжнародних відносин
- •12. 3. Глобальні проблеми людства
- •12.4. Авторитетні міжнародні організації
Тема 3. Політика як суспільне явище
1. Походження і сутність політики.
2. Структура політики, її суб’єкти і об’єкти.
3. Види і функції політики.
4. Місце політичних відносин у системі суспільних відносин.
5. Політика як наука і мистецтво.
6. Мета політики. Політика і мораль.
1. Походження і сутність політики
Політика як явище є історичним, вона закономірно виникла на певному етапі розвитку людської цивілізації. Первісні люди не знали політики. стосунки між ними ґрунтувалися на кровних, родинних зв’язках і регулювалися релігійними нормами, звичаями і традиціями. Однак поділ праці, поява приватної власності, подальше зростання національно-етнічних, поселенських відмінностей призвели до поглиблення процесів соціального розшарування суспільства, формування груп населення з різними, протилежними інтересами, загострення конфліктів, які вже не можна було врегулювати традиційними механізмами – нормами моралі, релігії та звичаїв. Виникла потреба в нових формах організації і узгодження колективної поведінки, спеціальному апараті, що має назву публічна влада, котра відрізняється від влади всередині роду тим, що вона організована особливим чином: а) не за кровною спорідненістю, а за територіальним принципом; б) має особливу матеріальну базу (данина, податки); в) здійснюється професійними чиновниками; в) спирається на спеціальні примусові установи (військо, система і органи покарання, суд тощо).
Термін „політика” походить від однойменної назви праці грецького філософа Аристотеля і пов’язаний з грецьким словом „polis”, що означає „місто-держава”, та похідним від нього прикметником „politicos” – те, що стосується держави, державні справи. Давня Греція складалася з окремих міст – полісів, до яких належала сільська округа. Це було своєрідне станово-класове громадянське суспільство – союз власників, які мали і обов’язок брати участь у політичному житті міста.
Саме з ім’ям Аристотеля та його учителя Платона пов’язана одна з інтерпретацій сутності політики – соціально-етична, або консенсусна, основана на вченні про суспільну етику. У цьому розумінні політика є виявом суспільної згоди, держава як офіційний носій публічної влади покликана забезпечувати цілісність суспільства, узгоджувати суспільні інтереси. Політика, за Платоном, це „мистецтво жити разом”, або, як вважав Аристотель, сама життєдіяльність – природна властивість людини займатися разом з іншими людьми спільними для них справами.
Іншими основними тлумаченнями політики є такі:
класово-конфліктне. Сутність політики визначають відносини згоди, підкорення, панування, конфлікту і боротьби між класами, соціальними групам, окремими людьми (внутрішня політика) та державами (зовнішня політика). У руслі такого трактування виникли марксистська теорія класової боротьби, яка є головним рушієм історії (К. Маркс, В. Ленін), і теорія конфліктної природи (К. Шміт, Ж. Френд). Безумовно, класовий аспект політики є одним із визначальних, у суспільстві завжди існують різні, нерідко діаметрально протилежні інтереси, потенційні і реальні конфлікти, що зберігає наукову цінність марксизму і до сьогодні. Але в умовах демократичного, громадянського суспільства, до якого прагнуть усі цивілізовані країни, все більше виявляється потреба спільного вирішення завдань, домінування загальнолюдських інтересів над класовими, тому політика виступає засобом досягнення балансу соціальних інтересів, а не класового панування;
владно-соціологічне. Політика ототожнюється з іншими політичними і соціальними явищами, насамперед владою, державою (а також такими, як панування, організація, уміння, знання, ораторське мистецтво, політична символіка тощо). М. Вебер (1864 – 1920) у своїй праці „Політика як покликання і професія” зауважував: „Політика... означає прагнення до участі у владі або до здійснення впливу на розподіл влади чи то між державами, чи то всередині держави між групами людей, які вона в собі обіймає” [Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990. – С. 646];
функціональне. Пояснює сутність політики через визначення її функцій – управління, підтримання порядку, збереження внутрішнього і зовнішнього миру, або, навпаки, ведення війн, застосування насильства, контроль за суспільством, людиною тощо. Однак перерахування функцій політики заради її якомога повнішого визначення не має кінця, а отже, й особливого смислу.
Складність політики як явища, а через це неоднозначність розуміння її сутності викликають труднощі і при формулювання її визначення. Найбільш поширені з них пов’язані з поняттям політичної влади. На різних етапах здійснення політики влада виступає і її метою, і засобом досягнення певних суспільних цілей. Український дослідник П. Шляхтун вважає, що з урахуванням соціального призначення політики вона може бути визначена як „діяльність з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. Сутністю політики є не влада, а управління” [Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної думки): Підручник. – К., 2002. – С. 154]. Один з російських політологічних словників наводить таке визначення політики: це – „організаційна і регулятивно-контрольна сфера суспільства, основна в системі інших таких самих сфер: економічній, ідеологічній, правовій, культурній, релігійній” [Политология: Энциклопедический словарь /Общ. ред. и сост.: Ю.И. Аверьянов. – М., 1993. – С. 251]. Схоже і більш конкретизоване визначення пропонує український енциклопедичний словник з політології: „Політика – організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб” [Політологічний енциклопедичний словник /Упоряд. В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К., 2004. – С. 497 – 498].
Отже, політика – це суспільне явище, яке виступає у багатьох взаємопов’язаних аспектах: як специфічна сфера суспільного буття; особливий вид активності соціальних суб’єктів, пов’язаної з досягненням і здійсненням політичної влади; як організація та функціонування органів державної влади і управління.