- •В.М. Северинюк політологія Курс лекцій
- •Тема 1. Політологія як наука і навчальна дисципліна
- •1. Поняття політології, її виникнення й основні періоди розвитку
- •2. Предмет політології та інші спеціальні політичні науки
- •3. Структура, категорії, закономірності політології
- •4. Методологія політології
- •5. Функції політології та її завдання
- •Тема 2. Історія політичних вчень
- •1. Зародження та розвиток політичних ідей у стародавніх суспільствах (Єгипет, Індія, Персія, Китай, Греція, Рим)
- •Тема 3. Політика як суспільне явище
- •1. Походження і сутність політики
- •2. Структура політики, її суб’єкти і об’єкти
- •3. Види і функції політики
- •4. Місце політичних відносин у системі суспільних відносин
- •5. Політика як наука і мистецтво
- •6. Мета політики. Політика і мораль
- •Тема 4. Політична діяльність і влада
- •1. Поняття „політична поведінка”, „політична участь”, „політична діяльність”
- •2. Зміст і структура політичної діяльності
- •3. Політична влада: сутність і характерні ознаки
- •4. Структура і типологія політичної влади
- •5. Функціонування політичної влади
- •6. Легітимність політичної влади
- •Тема 5. Політична система суспільства
- •Поняття політичної системи суспільства
- •2. Структура політичної системи та її функції
- •3. Основні закономірності функціонування політичної системи
- •4. Типи політичних систем
- •Основні риси політичної системи України
- •Тема 6. Держава як базовий інститут політичної системи. Політичний режим
- •1. Поняття, сутність та ознаки держави
- •2. Основні теорії й концепції походження держави
- •3. Функції держави
- •4. Система політико-правових інститутів держави
- •Правова держава і громадянське суспільство
- •Форми держави
- •Тема 7. Політичні партії та виборчі системи
- •1. Поняття політичної партії; ознаки; історичні витоки
- •2. Інституціоналізація та функції політичних партій
- •3. Структура політичних партій та їх типологія
- •4. Партійні та виборчі системи: поняття і типи
- •Тема 8. Політична культура та політична соціалізація
- •1. Сутність і структура політичної культури
- •2. Типи політичної культури; поняття політичних субкультур
- •3. Функції політичної культури
- •4. Політична соціалізація: сутність і стадії
- •5. Чинники (“агенти”) політичної соціалізації; типи політичних особистостей
- •Тема 9. Політичне лідерство
- •1. Сутність, ознаки та соціальні рівні політичного лідерства
- •2. Політичний лідер: його властивості та функції
- •3. Теорії виникнення політичного лідерства
- •4. Типи політичних лідерів
- •Тема 10. Політична свідомість та ідеологія
- •1. Політична свідомість як форма суспільної свідомості: поняття та структура
- •2. Функції, види, рівні та форми політичної свідомості
- •3. Політична ідеологія: поняття, походження, сутність
- •4. Структура, функції, класифікація політичної ідеології
- •Тема 11. Основні політичні ідеї і течії сучасності
- •11. 1. Традиційні соціально-політичні теорії та їх модифікації в умовах сучасного світу
- •11.2. Соціально-політичні ідеї й теорії другої половини хх – початку ххі століть
- •Тема 12. Міжнародні відносини та міжнародна політика
- •12.1. Міжнародні відносини та міжнародна політика: поняття, принципи, методи
- •12.2. Тенденції розвитку міжнародних відносин
- •12. 3. Глобальні проблеми людства
- •12.4. Авторитетні міжнародні організації
5. Функціонування політичної влади
Користуючись владою, політики реалізують свої переконання, ідеї, наміри, виражені в законах, програмах, розпорядженнях, інструкціях, вольових та емоційних впливах. Влада існує у двох формах – потенційній і реальній. Влада, яка себе ще не виявила, але має достатній потенціал, є не менш суттєвою, ніж уже реалізована. Усвідомлення самого факту існування влади чинить на її потенційні об’єкти (людей, спільноти, суспільство в цілому) сильний дисциплінуючий і організуючий вплив. Будь-яка політична влада має тенденцію до розширення своїх повноважень, тому суспільство має постійно шукати і застосовувати засоби стримування.
У арсеналі влади знаходиться майже невичерпна кількість методів і прийомів, за допомогою яких вона проявляє свої властивості, реалізує закладений у неї потенціал і суспільне призначення, тобто забезпечує процес владування:
наказ (форма примусу, насилля) – це владне веління об’єктові підкоритися волі суб’єкта політики;
нормування: визначення правових і моральних норм, в межах яких мають діяти об’єкти політики;
покарання (санкція): засіб протидії невиконанню владної волі;
співробітництво: врахування позиції, поглядів об’єктів, які в цьому випадку також набувають ознак суб’єктів влади, перетворюються на політичних партнерів;
нейтралізація: повне або часткове усунення, вилучення з активного політичного процесу тих чи інших об’єктів і суб’єктів політики. Для нейтралізації влада може застосовувати різноманітні форми тиску: заборона діяльності, фізичне усунення, позбавлення волі, морально-психологічний тиск, матеріальна блокада тощо;
реформування: еволюційні, поступові зміни певних суспільних відносин;
надзвичайні заходи: введення режиму надзвичайного чи воєнного стану, що тягне за собою повне або часткове обмеження тих чи інших конституційних прав і свобод;
переконання, стимулювання, заохочення тощо.
Влада служить організаційним та регулятивно-контрольним засобом або способом здійснення політики. Тому функції влади багато в чому збігаються з функціями політики, однак мають більш предметний характер, що виявляється, зокрема, в конкретних видах владно-політичної діяльності: управління, прийняття рішень, вибір цілей, визначення конкретних завдань та їх виконавців, створення власної структурної організації і т. ін.
Основні функції політичної влади такі:
формотворення: формування політичної системи суспільства, політичних відносин, котрі включають в себе відносини між державою і суспільством, соціальними групами, класами, всередині інститутів і органів державної влади і управління, між громадянами і партіями, політичними рухами тощо. Це також формування того чи іншого типу правління, політичного режиму і державного устрою;
суверенізація (панування): демонстрація владою своєї сили і можливостей, здатності ефективно реагувати на виклики суспільства, підкоряти окремі соціальні інтереси потребам загального блага;
керівництво: діяльність щодо визначення основних цілей суспільства та шляхів їх досягнення, ролі окремих політичних інститутів, забезпечення виконання рішень вищих адміністративних структур нижчими;
управління: безпосередній вплив владних інституцій на суспільство з метою вдосконалення суспільних відносин, забезпечення оптимальної взаємодії між окремими структурами, групами, досягнення конкретних цілей. Це також процес виконання усіма ланками державної влади стратегічної і поточної політики;
контроль: отримання інформації про те, як виконуються настанови владних суб’єктів об’єктами й іншими суб’єктами влади. Через цю функцію забезпечуються різноманітні зворотні зв’язки всередині політичної системи суспільства, у яких беруть участь інституційні органи державної влади і управління (в Україні – Рахункова палата, Контрольно-ревізійне управління, органи внутрішніх справ, суди, податкові структури і т. ін.), а також партії, органи самоврядування, громадські організації, окремі громадяни;
інші: об’єднавча, координаційна, організаційна, регулятивна, гарантійна тощо.
Процес здійснення влади відбувається на різних рівнях, що відповідають чотирьом основним рівням політики:
1) початковий (включає безпосереднє політичне спілкування людей, малих соціальних груп, спільнот. Тут відбувається процес політичної соціалізації, формується громадська думка, мотиви, партійні симпатії і участь, артикулюються суспільні потреби;
2) середній: влада управлінців середньої ланки, органів самоврядування, місцевих партійних осередків. Приймаються рішення, покликані задовольняти повсякденні потреби людей, формуються регіональні вимоги;
3) вищий: влада центральних органів держави, яка поширюється на основні внутрішні процеси суспільства і зовнішню політику, діяльність впливових політичних партій, політичне лідерство;
4) найвищий рівень політики – міждержавна, міжнародна політика.