Тема: Політичні інститути і процеси

Мета:

• систематизувати знання про політичну сферу суспільного життя;

• охарактеризувати політику як специфічну сферу життєдіяльності людини і суспільства;

• розкрити суть, структуру та функції політичної системи;

• спонукати студентів до активного мислення; розвивати вміння учнів аргументовано обстоювати власну точку зору, працювати в групі;

• виховувати активну політичну позицію студентів; роз'яснювати цінності надбань демократії в Україні.

Тип заняття: шкільна лекція, засвоєння знань.

Основні поняття і терміни: політика, влада, політична система, політична еліта, політична партія, опозиція, лобізм, політична еліта, політичний лідер.

Література:

Студент повинен знати, вміти:

• характеризувати політику як суспільне явище;

• визначати сутність політичної системи та її функції;

• розрізняти політичні системи та політичні режими;

• аналізувати політичну систему України; визначати місце держави в політичній системі;

• розуміти сутність та функції політичних партій;

• характеризувати класифікацію політичних партій;

• тлумачити поняття «лобізм»;

• тлумачити поняття «опозиція» та її роль у житті суспільства;

• аналізувати значення політичної еліти та політичного лідерства в державі; висловлювати свою думку стосовно того, яка еліта потрібна демократичній державі.

ПЛАН:

1. Політика як суспільне явище. Політична система: сутність, структура, функції.

2. Типи політичних системи. Політична система України.

3. Політичні партії. Опозиція. Лобізм.

4. Політична еліта та політичне лідерство.

II. Мотивація навчальної діяльності

Завдання

Заповнити пропуски в тексті.

Нині чинна в Україні Конституція була прийнята ____. Спосіб прийняття нині чинної Конституції ________ . Державна влада в Україні поділяється на три гілки _____ .

Громадяни України мають право обирати з ____ років.

Головою держави в Україні є ______ . Його обирають строком на ___ років.

Результати роботи визначаються в процесі взаємоперевірки.

Бесіда

1. Що таке політика?

2. Яким чином може взяти участь у політиці пересічний громадянин України?

Аргументуйте свої відповіді.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Політика як суспільне явище. Політична система: сутність, структура, функції.

►► Політика як суспільне явище

Запитання

— Яке із запропонованих висловлювань ви вважаєте найбільш правильним?

• Політика — це мистецтво можливого. Політика — це мистецтво управляти державою. Політика — це діяльність, пов'язана з відносинами між соціальними групами з приводу завоювання, утримання і використання державної влади. У центрі політичної діяльності перебувають питання регулювання відносин всередині держави та міждержавних відносин.

• Політика — це одна зі сфер суспільного життя, пов'язана з діяльністю держави, управлінням суспільними справами та використанням публічної влади.

• Політика — це визначення стратегії політичного курсу, лінії діяльності.

• Політика — це комплекс дій, заснованих на хитрощах, обережності якого-небудь суб'єкта або використанні ним маніпуляції, обману чи інших подібних прийомів та способів діяльності заради досягнення якихось вигод.

Вперше поняття політика виникає в Давній Греції у Аристотеля (384-322 рр. до н. е.) „Політика”. В своїй роботі дослідник аналізує державний устрій Стародавньої Греції. Тому саме поняття „політика” (грец. polіtika) розуміється як державна справа.

В наш час політика розуміється як особлива сфера діяльності людей, що спрямована на забезпечення стабільності, або ж нестабільності державного устрою.

Політика є одним з найважливіших соціальних інститутів, за допомогою якого суспільство здійснює розподіл влади, встановлює певний порядок організації суспільного життя та виробляє важливі для суспільства рішення.

Політичне життя суспільства криє в собі найрізноманітніші політичні процеси, явища й відносини, що існують в суспільстві (державі) або між суспільствами.

В рамках політичного життя розробляються правила та норми розвитку суспільства та контроль за соціальними процесами, здійснюється керівництво, відбувається політична діяльність, складаються, розглядаються та регулюються політичні відносини. Останні представляють собою стійкі політичні зв’язки та взаємодії, які складаються в зв’язку з діяльністю політичної влади. Це відносини політичних діячів, керівників та народу, еліти та електорату (виборців), лідерів та груп підтримки. Тобто можна сказати, що політичні відносини виникають між суб’єктами (творцями, учасниками) політики, тими хто її творить й приймає участь, формує відносини.

В якості суб’єктів політики виступають:

- народ або суспільство загалом. Для даного суб’єкта політики діяльність не є професійною, але участь у політиці – умова його існування;

- представники певних частин суспільства, що займаються політичною діяльністю тимчасово (депутати);

- окремі люди, для яких політична діяльність є професійною. Це зазвичай керівники та діячі партій, професійних спілок, інших громадських організацій, праця в яких стала для них професією;

- працівники владної верхівки, які дістали політичну владу як спадщину і тому змушені займатися політичною діяльністю професійно;

- представники всіх адміністративно-виконавчих органів державної влади.

Орієнтуючись на роль суб’єктів політики, її масштаби та спрямованість виділяють:

-         Внутрішню політику (комплекс заходів спрямованих на забезпечення стабільності відносин в рамках країни. Наприклад, політика соціального забезпечення громадян України);

-         Зовнішню політику (направлена на встановлення зв’язків між двома країнами, або в ситуації, коли ряд країн, утворивши спільну, проводять будь-яку єдину політику з певного питання. Наприклад, учасники військово-політичної організації НАТО).

-         Міжнародну політику (проявляє себе, коли багато країн співдіють з приводу вирішення глобальних проблем, питання розроблення, охорони навколишнього середовища чи врегулювання конфліктів).

Отже, головна функція політики — регулятивна.

Політика регулює різні сфери суспільного життя; відповідно виділяють політику:

• економічну;

• соціальну;

• національну;

• військову і т. ін.

За галуззю розподілу функції політики діляться на внутрішню і зовнішню.

За масштабом спільнот, на які впливають політичні рішення, розрізняють політику:

• локальну;

• регіональну;

• міждержавну;

• світову.

Завдання

— Яка це політика?

• Рішення міської Ради народних депутатів.

• Указ Президента України.

• Постанова губернатора Донецької області.

• Національний проект «Освіта».

Суб'єктами політики називають всіх, хто так чи інакше бере участь у політичному житті. Це можуть бути громадяни, партія, організація, клас, держава, етнос і т. ін.

Давньогрецький філософ Арістотель у своїй книзі «Політика» писав: «Людина за своєю природою є істотою політичною, через що навіть ті люди, які анітрохи не потребують взаємодопомоги, несвідомо прагнуть спільного проживання».

Але, будучи істотами політичними, люди виявляють різний ступінь політичної активності.

Політологи вважають, що лише 10-20 % людей справді політично активні, 80-90 % — байдужі, їх називають глядачами політичного театру.

Завдання

— Поміркуйте, у які моменти історії з'являється більше акторів політичного театру, а в які переважають глядачі.

Бесіда:

1. Що є первинним – влада чи політика?

2. Якими є джерела влади?

3. На які гілки поділяється влада?

Політична влада – реальна здатність певної соціальної групи, а також індивідів, що виражають її інтереси, здійснювати свою волю за допомогою політики та правових норм.

Політична система – сукупність суспільних інститутів, що здійснюють владні функції.

Структуру політичної системи становлять:

• політичні відносини;

• політична організація суспільства (державно-правові органи, політичні партії, політичні рухи, масові суспільні організації, трудові колективи та об´єднання);

• засоби масової інформації;

• політичні принципи й норми;

• політична свідомість і культура.

Функції політичної системи:

–  владно-політична (формування, підтримання та використання влади);

–  стратегічна (визначення мети, завдань і шляхів розвитку суспільства; вироблення  курсу держави);

– управлінська (керівництво економічною, соціальною, правовою та іншими  сферами  життя)

–  представницька  (представлення  та  узгодження  інтересів і  потреб різних суспільних груп);

–  правова  (розробка правил  поведінки  людей  і   законів; контроль  за  їх  дотриманням);

–  розподільча  (справедливий  розподіл  матеріальних  і духовних благ відповідно до інтересів соціальних груп і  суспільства в цілому);

–  політичної   соціалізації   та  виховання  (залучення населення  до   політичної   діяльності ,  формування

політичної  свідомості,  підвищення  політичної культури);

–  захисна  (забезпечення  суверенітету і   незалежності , безпеки  країни).