- •В.М. Северинюк політологія Курс лекцій
- •Тема 1. Політологія як наука і навчальна дисципліна
- •1. Поняття політології, її виникнення й основні періоди розвитку
- •2. Предмет політології та інші спеціальні політичні науки
- •3. Структура, категорії, закономірності політології
- •4. Методологія політології
- •5. Функції політології та її завдання
- •Тема 2. Історія політичних вчень
- •1. Зародження та розвиток політичних ідей у стародавніх суспільствах (Єгипет, Індія, Персія, Китай, Греція, Рим)
- •Тема 3. Політика як суспільне явище
- •1. Походження і сутність політики
- •2. Структура політики, її суб’єкти і об’єкти
- •3. Види і функції політики
- •4. Місце політичних відносин у системі суспільних відносин
- •5. Політика як наука і мистецтво
- •6. Мета політики. Політика і мораль
- •Тема 4. Політична діяльність і влада
- •1. Поняття „політична поведінка”, „політична участь”, „політична діяльність”
- •2. Зміст і структура політичної діяльності
- •3. Політична влада: сутність і характерні ознаки
- •4. Структура і типологія політичної влади
- •5. Функціонування політичної влади
- •6. Легітимність політичної влади
- •Тема 5. Політична система суспільства
- •Поняття політичної системи суспільства
- •2. Структура політичної системи та її функції
- •3. Основні закономірності функціонування політичної системи
- •4. Типи політичних систем
- •Основні риси політичної системи України
- •Тема 6. Держава як базовий інститут політичної системи. Політичний режим
- •1. Поняття, сутність та ознаки держави
- •2. Основні теорії й концепції походження держави
- •3. Функції держави
- •4. Система політико-правових інститутів держави
- •Правова держава і громадянське суспільство
- •Форми держави
- •Тема 7. Політичні партії та виборчі системи
- •1. Поняття політичної партії; ознаки; історичні витоки
- •2. Інституціоналізація та функції політичних партій
- •3. Структура політичних партій та їх типологія
- •4. Партійні та виборчі системи: поняття і типи
- •Тема 8. Політична культура та політична соціалізація
- •1. Сутність і структура політичної культури
- •2. Типи політичної культури; поняття політичних субкультур
- •3. Функції політичної культури
- •4. Політична соціалізація: сутність і стадії
- •5. Чинники (“агенти”) політичної соціалізації; типи політичних особистостей
- •Тема 9. Політичне лідерство
- •1. Сутність, ознаки та соціальні рівні політичного лідерства
- •2. Політичний лідер: його властивості та функції
- •3. Теорії виникнення політичного лідерства
- •4. Типи політичних лідерів
- •Тема 10. Політична свідомість та ідеологія
- •1. Політична свідомість як форма суспільної свідомості: поняття та структура
- •2. Функції, види, рівні та форми політичної свідомості
- •3. Політична ідеологія: поняття, походження, сутність
- •4. Структура, функції, класифікація політичної ідеології
- •Тема 11. Основні політичні ідеї і течії сучасності
- •11. 1. Традиційні соціально-політичні теорії та їх модифікації в умовах сучасного світу
- •11.2. Соціально-політичні ідеї й теорії другої половини хх – початку ххі століть
- •Тема 12. Міжнародні відносини та міжнародна політика
- •12.1. Міжнародні відносини та міжнародна політика: поняття, принципи, методи
- •12.2. Тенденції розвитку міжнародних відносин
- •12. 3. Глобальні проблеми людства
- •12.4. Авторитетні міжнародні організації
Основні риси політичної системи України
Україна, як й інші пострадянські країни, перебуває на етапі трансформації своєї політичної системи. Йдеться про перехід від авторитарно-тоталітарного суспільно-політичного устрою до демократичної, соціальної, правової держави, а в майбутньому – до високорозвиненого громадянського суспільства.
Основні правові засади функціонування нової політичної системи визначені Конституцією України, що була прийнята 28 червня 1996 р. Перший розділ Конституції – „Загальні засади” – містить щодо цього низку важливих положень:
– Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (ст. 1);
– Україна є республікою; носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 5);
– державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6);
в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу (ст. 8);
суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ст. 15).
Правові норми, вміщені в інших розділах і статтях Конституції доповнюють і конкретизують характеристику національної політичної системи:
– кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34);
ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об’єднання громадян рівні перед законом (ст. 36);
не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях (ст. 37);
громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38);
усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40);
народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії (ст. 69);
єдиним органом виконавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України (ст. 75);
Президент України є главою держави і виступає від її імені (ст. 102). (Посаду Президента України було запроваджено Законом України „Про створення посади Президента Української РСР і внесення змін і доповнень в Конституцію (Основний Закон) Української РСР” від 5 липня 1991 р.);
Кабінет міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ст. 113);
найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України (ст. 125);
Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України (ст. 147);
місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ст. 140).
Політична система України характеризується політичним плюралізмом, багатопартійністю, демократизацією виборчого процесу. Але її становлення відбувається складно, суперечливо, на тлі перманентних криз політичного й економічного характеру. Серед нагальних проблем і недоліків можна виділити такі:
багато проголошених Конституцією демократичних норм мають декларативний характер, погано працює механізм їх реалізації;
незбалансованість повноважень вищих органів влади, нерідко відбувається протистояння владних структур одна одній;
незавершеність формування механізму „стримувань і противаг”;
відсутність системного підходу до формування політичних структур;
дефіцит професійно підготовлених кадрів з державного управління, інтелектуального, наукового забезпечення політики;
недостатня зрілість національної політичної еліти, яка нерідко демонструє неспроможність вирішувати державні проблеми у поєднанні національних інтересів і загальноцивілізованих правил і норм;
значна корумпованість політичних структур;
загалом невисокий рівень легітимності влади;
більшість політичних партій не мають реальних програм суспільного розвитку, не орієнтуються на соціальні інтереси широких верств населення, а зосереджені на міжпартійній боротьбі за корпоративні й персональні інтереси;
відсутність сталої парламентської більшості, яка взяла б на себе відповідальність за політичне керівництво державою.
Гармонізувати політичну систему українського суспільства покликана політична реформа, здійснення якої передбачено з початку 2006 р. Головна її мета – створити такий механізм влади, який забезпечив би трансформацію президентсько-парламентської форми правління в Україні у парламентсько-президентську, посилив роль і відповідальність окремих політичних сил, партій у здійсненні державної політики, а також надав більше прав органам місцевого самоврядування.