1.5. Пиво — наркотик, що викликає агресію

Сонячний спекотний день… Непереборне бажання втамувати спрагу. І ось раптом він – кухоль прохолодного, бурштинового напою, з міцною і високою піною. Хто з нас хоч раз не ставав жертвою  цієї оманливої картинки, яка впливає на нашу підсвідомість з екранів телевізорів, плакатів, сторінок глянцевих журналів? Влаштовуються навіть пивні фестивалі, на яких молодь змагається на швидкість та кількість випитого!

Щорічно на рекламу пива виробники витрачають більше 100 млн. доларів. Маркетологи при просуванні свого продукту обігрують декілька ідей. Перша – пиво зробить зустріч друзів справжнім святом, друга – його приємно випити де і коли завгодно і третя – це напій справжніх чоловіків. За останні роки в суспільстві сформувалось позитивне ставлення до пива, багато хто його навіть не вважає алкогольним напоєм. А дарма! 

1.5.1. Небезпека для організму

В чому ж небезпека пива? Хронічний алкоголізм від вживання пива розвивається в 3-4 рази швидше, ніж від міцних алкогольних виробів і лікується набагато важче. Чому? З точки зору ботаніки найближчим родичем хмелю, який є одним з основних компонентів пива і надає напою специфічної гіркоти, є коноплі, які служать джерелом таких наркотиків як марихуана та гашиш. Хміль також містить ці речовини, хоча і у більш низькій концентрації. Окрім цього, він виробляє трошки морфіну – основи опіуму та героїну. При систематичному вживанні хмільного напою у жінок залежність може виникнути вже через 6 місяців, у чоловіків, в середньому, через 6 років. Хворі на пивний алкоголізм потрапляють до лікарні у вкрай важкому, занедбаному стані, найчастіше з вираженою недоумкуватістю і зниженням особистісної оцінки. Різниця між пивом та горілкою не така вже й значна: один літр пива міцністю в 5 градусів є еквівалентом 50 г чистого алкоголю або 125г горілки.

Пиво, попри те, що законодавчо не є алкогольним напоєм, містить до 14% етилового спирту. Тобто пляшка пива може прирівнюватись до 50-100 грам горілки. Щоденне наповнення стравоходу, шлунку та кишечника алкогольною рідиною з залишками бродіння не може не відбитись на їх стані. Пиво дуже агресивно подразнює та отруює слизисту.

Крім того, при регулярному вживанні пінного напою залози, що розташовані в стінах шлунка виробляють шлунковий сік, спершу виділяють багато слизу, а потім атрофуються. Травлення стає неповноцінним, їжа застоюється або не перевареною потрапляє у кишківник. Як результат — проблеми із випорожненням та гастрит. Хронічний алкогольний гастрит супроводжується загальною слабкістю, зниженням працездатності, пригніченим настроєм, металічний присмаком та гіркотою у роті, болями у животі та почуттям важкості під ложечкою.

Найбільш руйнівний і шкідливий наслідок його споживання — хворе серце або, як назвав його німецький лікар професор Болінгер, «баварське», «пивне серце». Вміст вуглекислоти в пиві сприяє швидкому проникненню великої кількості рідини (адже пива багато не буває!) в судинну систему, значно перевантажуючи її. Це веде до варикозного розширення вен, різкого збільшення порожнин серця, потовщення його стінок, некрозів у серцевому м'язі, зменшення мітохондрій й т. ін. Останні зміни пов’язані з наявністю у пиві кобальту, що застосовується як стабілізатор пивної піни. Вміст цього токсичного елементу в серцевому м’язі у тих, хто споживає пиво, перевищує допустиму норму в 10 разів. Крім того, кобальт викликає запальні процеси в стравоході й шлунку. Пиво стимулює секрецію шлункового соку з підвищеним вмістом соляної кислоти (зрозуміло, що воно протипоказано хворим на гастрит з підвищеною кислотністю та ерозивними ушкодженнями слизової оболонки шлунково-кишкового тракту). Через деякий час відбувається атрофія залоз, що супроводжується відчуттям важкості, переповнення шлунка, відрижкою повітрям, нудотою та ін.