5. Орган, система органів, організм

Орган (від грец. ог§апоп—орган, знаряддя, інструмент) ^- час­тина тіла, що має певну форму, будову, місце у тілі та виконує одну або кілька функцій. Орган є комплексом тканин, об'єднаних загальною фун­кцією та структурою. Кожен орган побудований з кількох тканин, але одна з них є основною. Складні функції в організмі людини виконуються не одним, а кількома органами, які складають одну систему органів. Система органів—сукупність органів, що взаємопов'язані анатоміч-но і функціонально. В організмі людини розрізняють такі системи органів: система органів руху (апаратруху, опорно-рухова, кістково-м'язова системи), травна, лімфатична, сечостатева, ендокринна (залози внутріш­ньої секреції), дихання, серцево-судинна, нервова і система органів чут­тя. Усі органи і системи органів функціонуй*!* у тісній взаємодії. Це свідчить про те, що організм — це нерозривне ціле. Отже, організм -г-це цілісна біологічна система, яка забезпечує всі основні життєві проде-си. Системні механізми гомеостазу забезпечуються взаємодією най­важливіших регуляторних систем: нервової, ендокринної та імунної.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте будову і функції клітини.

%. Доведіть, що без ядра життя клітини неможливе.

3. Охарактеризуйте хімічний склад клітини. Визначте біологічнезначення макро- і мікроелементів клітини.

4. Доведіть, що клітина — структурна і функціональна одиницяживого організму.

5. Які існують способи поділу клітини? У яких випадках вони відбу­ваються?

3. Дайте порівняльну характеристику мітозу і мейозу.

3. У чому полягає біологічне значення мітозу і мейозу?

4. Назвіть типи тканин людського організму. Визначте взаємо­зв'язок будови і функцій цих типів тканин.

5. Що таке орган, система оргада?

Література

1. Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастная физиология.—Ростов-на-Дону: "Ворошшіовградская правда", 1975.— С.8-13.

2. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ.пед. вузов.— М.: Внсш.шк., 1985.— С. 48-59.

. 3. Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 9-27.

4. Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч.посібник. — К.: УСМП, 2001. — С.21-32.

5. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.— М.: "Просвещение",1978.—С. 22-26.

Лекція 3.

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ОРГАНІЗМУ ДИТИНИ

План

Поняття росту і розвитку.

Біологічна особливість репродукції людини.

Критичні періоди розвитку.

Вікова періодизація.

Найхарактерніші риси різних періодів розвитку людини.

Тривалість життя людини.

Основні поняття: ріст, розвиток, критичні періоди розвитку, віко­ва періодизація, хронологічний вік, біологічний вік, акселерація, герон­тологія.

І. Поняття росту і розвитку

Протягом життя в організмі людини безперервно відбуваються процеси росту і розвитку.

Ріст - збільшення розмірів організму людини або окремих його частин і органів унаслідок збільшення кількості клітин шляхом поділу, їх лінійного розтягування та внутрішньої диференціації.

Розвиток — якісні зміни, що приводять до формування людсько­го організму або йогр різних частин і органів. Розвиток у широкому ро­зумінні —це процес кількісних І якісних змін, що відбуваються в орга­нізмі людини, і які призводять до підвищення рівнів складності організації і взаємодії усіх його систем. Розвиток включає #еебе три основних фактори: ріст, диференціювання органів і тканин, формоутворення, які

знаходяться між собою в тісному взаємозв'язку та взаємозалежності.

Під час росту збільшується кількість клітин, маса тіла та антропо­метричні показники. В одних органах (наприклад, кістки, легені) ріст відбувається переважно за рахунок збільшення кількості клітин, а в інших (м'язи, нервова тканина)—переважають процеси гіпертрофії (збільшен­ня розмірів) самих клітин.

Як правило, ріст виявляється збільшенням довжини і маси тіла дитини. Критерієм росту є висота дитини, маса, довжина різних відділів тіла тощо. Інтенсивність росту неоднакова, періоди бурхливого росту змінюються періодами його затримки. Найінтенсивніший ріст спостері­гається у перший рік життя, коли довжина тіла дитини збільшується приблизно на 23-25 см. На другому році життя темп росту уповільнюється, але залишається ще високий—10-11 см, на третьому році — 8 см. У період від 4 до 7 років ріст дитини збільшується на 5-7 см. У мблодшо-му шкільному віці спостерігається уповільнення темпу росту до 4-5 см урік.З 11-12 років у дівчаток і 13-14 років у хлопчиків до 16-17років спостерігається останній "вибух" росту (7-8 см у рік). Крім того, ріст має свої індивідуальні особливості.

Подібна закономірність спостерігається і в наростанні маси тіла. На 5-му місяці життя вона подвоюється, до року — збільшується у З рази, після двох років — уповільнюється. 311-12 років у дівчат темп росту маси тіла прискорюється, після 15 років хлопці переганяють дівчат за цими показниками і це перевищення зберігається й надалі.

Процес росту залежить від впливу багатьох факторів як ендогейн ного, так і екзогенного походження. Важлива роль належить вітамінам, особливо ретинолу (вітамін В), кальциферолам (вітамін В), вітамінам групи В. Для нормального росту необхідні також мінеральні солі і мікро­елементи. Суттєво впливають на ріст і розвиток такі фактори середо­вища, як кисень, температура, світло. Роль світла для організму, який росте, передусім полягає у тому, що з ним пов'язаний синтез кальцифе-ролу (вітамін В). Паралельно з ростом відбувається розвиток організму, тобто мор­фологічна диференціація іфуюсціональна спеціалізація певних тканин і частин тіла. Цей якісний фактор визначається змінами структури, складу і функцій організму, змінюється нерівномірно до формування дитини як дорослого індивіда.