2. Зорова сенсорна система: будова, функції. Порушення зору

Зорова сенсорна система — найважливіша серед інших, бо дає людині понад 90% інформації з довкілля.

Зорова сенсорна система має три частини: 1) периферичну, яка складається з власне рецепторного апарату (палички і колбочки сітківки ока); 2) провідникову, що складається з чутливого зорового нерва, зоро­вого тракту, що міститься в головному мозку, таламусу; 3) центральну, яка знаходиться у потиличних ділянках кори головного мозку.

Функцією зорового аналізатора є зір—здатність сприймати світло, колір, величину, взаємне розташування та відстань між предметами за допомогою органа зору — ока.

Око міститься в заглибині черепа — очній ямці. Розрізняють до­поміжний апарат ока і власне очне яблуко.

Допоміжний апарат ока — це система його захисту і руху. До нього входять брови, верхня і нижня повіки з віями, слізні залози, рухові м'язи. Очне яблуко ззаду оточене жировою клітковиною, яка відіграє роль м'якої еластичної подушки. Над верхнім краєм очної ямки лежить смужка шкіри, вкрита волоссям — брови. Волосся брів затримує піт, що виділяється на лобі і спрямовує його на скроні. Спереду очне яблуко прикривають верхня і нижня повіки, які захищають око спереду і сприя­ють його зволоженню. Вздовж переднього краю повік росте волосся — вії: подразнення їх викликає захисний рефлекс — змикання повік. Внут­рішня поверхня повік і передня частина очного яблука, за винятком ро­гівки, вкрита слизовою оболонкою — кон'юнктивою. Коло зовнішньо­го краю очної ямки розташована слізна залоза, яка виділяє рідину, що охороняє око від висихання та забезпечує чистоту склери і прозорість рогівки. Рівномірному розподілу слізної рідини на поверхні ока сприяє мигання повік. Очне яблуко приводять в рух шість м'язів, з яких чотири називаються прямими, а два косими. Вони забезпечують координовані рухи ока. До систему захисту ока також належить рогівковий (доторкан­ня до рогівки або потрапляння в око порошинки) та зіничний рефлекси.

Рис. 74. Горизонтальний розріз очного яблука:

I — кон 'юнктива; 2 — війкове тіло;З — війковий поясок; 4 — рогівка;

5 — кришталик; б — передня каме­ра очного яблука; 7 — райдужка; 8 — задня камера очного яблука; 9 — м 'яз очного яблука; 10 — склера;

II — власне судинна оболонка очно­го яблука; 12 — сітківка; 13 —

жовта пляма; 14 — зоровий нерв;

15 — диск зорового нерва; 16 —

склисте тіло.

Око, або очне яблуко, являє собою кулястої форми утвір діаметром 24 мм, масою 7-8 г (рис. 74).

Стінки очного яблука утворені трьома оболонками: зовнішньою — фіброзною, середньою — судинною і внутрішньою — сітківкою.

Зовнішня оболонка — білкова оболонка, або склера — непрозора міцна сполучна тканина білого кольо­ру, яка забезпечує оку певну форму та захист. Передня частина склери пере­ходить у прозору рогівку. Рогівка за­хищає від пошкодження внутрішні ча­стини ока та пропускає світло. Рогів­ка не містить кровоносних судин, жи­виться за рахунок міжклітинної ріди­ни. Після травмування ока чи його запалення, у літніх людей може виник­нути помутніння рогівки, або більмо.

Унаслідок цього погіршується або зовсім припиняється потрапляння до ока світла, і людина стає сліпою. Єдиним методом лікування більма є пересаджування рогівки. Першим у світі таку операцію запропонував видатний вітчизняний офтальмолог В.П. Філатов (1875-1956).

Під склерою міститься середня оболонка — судинна (товщина її 0,2-0,4 мм), в якій велика кількість кровоносних судин. її функція по­в'язана із живленням інших оболонок та утворів ока. Ця оболонка бага­та на пігмент, який надає їй темного забарвлення. У передньому відділі очного яблука судинна оболонка переходить у війкове тіло і райдуж­ну оболонку.

У війковому тілі міститься м'яз, який зв'язаний з кришталиком і регулює його кривизну.

Тканина райдужної оболонки містить пігмент — меланін, від кількості якого колір райдужки може бути від блакитного до чорного. В центрі райдужки є округлий отвір — зіниця. Діаметр зіниці змінюється залежно від рівня освітлення: більше світла навколо—зіниця вужча, менше — ширша, дуже широка — у повній темряві. Діаметр зіниці змінюється рефлекторно (зіничний рефлекс) завдяки скороченням непосмугованих м'язів райдужної оболонки, одні з яких іннервуються симпатичною (роз­ширюють), а інші — парасимпатичною нервовою системою (звужують).

Внутрішня оболонка ока — сітківка, товщина якої 0,1-0,2 мм, але вона складається з багатьох шарів різних клітин, які, з'єднуючись між собою своїми відростками, сплітають ажурну сітку (звідси її на­зва). Розрізняють такі шари сітківки (рис. 75):

1. 

   Рис. 75. Схема будови сітківки ока: І — пігментний шар; II — фоторецеп­тори; III— біполярні нейрони; IV— гангліозні нейрони; А — волокна зоро­вого нерва.

   зовнішній пігментнийшар, утворений епітелієм, що міс­тить пігмент фуксин; цей пігментпоглинає світло і тим перешкоджаєйого віддзеркаленню та розсіюван­ню, а це сприяє чіткості зоровогосприйняття;

2. фоторецептори — кол­бочки (7-8 млн.), призначені дляденного зору і малочутливі до слаб­кого освітлення, і палички (125 млн.),які сприймають світлові промені вумовах присмеркового освітлення;