2. Функції, склад і кількість крові

Кров — рідка тканина внутрішнього середовища, що забезпечує життєдіяльність організму. Функції крові:

а) дихальна — полягає в зв'язуванні та перенесенні кисню від ле­гень до тканин і вуглекислого газу в зворотному напрямку;

б) транспортна — полягає в перенесенні по судинах газів, біоло­гічно активних речовин (гормонів, вітамінів, ферментів тощо);

в) трофічна (від грец. ігорНе — їжа, харчування) — полягає взабезпеченні клітин організму поживними речовинами: глюкозою, во­дою, жирами, мінеральними речовинами, амінокислотами тощо);

г) видільна — пов'язана з перенесенням кінцевих продуктів диси­міляції у нирки (кров бере участь в утворенні сечі) або в інші органи(шкіра, легені);

д) регуляторна — пов'язана з транспортом гормонів та іншихбіологічно активних речовин;

е) терморегуляторна здійснюється за рахунок фізіологічних ме­ханізмів перерозподілу крові в судинному руслі—переходу її в капіляришкіри, що супроводжується збільшенням тепловіддачі, або в судинивнутрішніх енергоємних органів, що сприяє зменшенню втрати теплоти;

є) гомеостатична полягає в підтриманні динамічної стабільності внутрішнього середовища організму;

ж) захисна забезпечується лейкоцитами, які здатні до фагоцито­зу5, антитілами, що знешкоджують мікроорганізми та їх токсини. Дозахисних функцій крові належить також її здатність до зсідання.

5 Фагоцитоз (від грец. рНа%05—той, що пожирає, Ісуіоз—клітина)—процес поглинан­ня та перетравлення мікроорганізмів, зруйнованих клітин та сторонніх часток одноклітин­ним організмом або особливими клітинами (фагоцитами) багатоклітинного організму.

Разом з нервовою системою кров встановлює зв'язок між окре­мими органами, завдяки чому організм функціонує як єдине ціле.

Об'єм крові дорослої людини становить приблизно 7% ваги тіла, у новонароджених — 10-19% ваги тіла, у немовлят — 9-12%, у дітей шкільного віку — 7%.

Кров складається з рідкої частини — плазми — 55-60% і форме­них елементів—еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів—40-45%.

У кровоносних судинах циркулює не вся кров. Частина міститься в кров'яних депо: печінці — 20%, селезінці —16%, шкірі —10%. Депо крові бере участь у підтриманні постійної кількості циркулюючої крові. Всі клітини крові живуть певний час, після чого руйнуються. У крово­творних органах (кістковому мозкові, лімфатичних вузлах, селезінці) відбувається безперервне утворення нових клітин крові.

3. Плазма крові

Плазма крові складається з води (90-91%) та сухих речовин: 7-8% білків, 0,9-1% мінеральних речовин, 0,12%—глюкози, 0,7-0,8%—жирів. Крім білків, у плазмі є азотисті сполуки небілкового характеру (сечови­на, сечова кислота, амінокислоти, креатинін, аміак), гормони, фермен­ти, вітаміни, антитіла, розчинні гази.

Білки поділяються на групи: альбуміни—4,5% (підтримують вод­но-сольову рівновагу в організмі); глобуліни — 2-3,5% (беруть участь в утворенні захисних імунних тіл, зв'язують і знешкоджують отруйні речовини, що проникають в організм—це в основному гамма-глобулі-ни), фібриноген—0,4%, який має важливе значення при зсіданні крові, інтерферони, які знешкоджують мікроорганізми та отруйні речовини, забезпечують гуморальний імунітет. Глюкоза плазми є основним дже­релом енергії для клітин. До мінеральних речовин відносяться катіони натрію, калію, кальцію, магнію, заліза, а також аніони хлору, йоду, суль­фату, карбонату, фосфату.

Сумарна концентрація солей, білків, глюкози, сечовини та інших речовин, розчинених у плазмі, створює осмотичний тиск, який приблизно дорівнює — 6 атм. Сольовий розчин, який відповідає концентрації мінеральних солей у плазмі крові, називається ізотонічним (від грец. йол — рівний, однаковий, від лат. Іопш — напруження). Для людини ізотонічним є 0,9% розчин хлористого натрію. Сольовий розчин, осмо­тичний тиск якого вищий за осмотичний тиск крові, називається гіпер­тонічним (від грец. пурег — над, підвищення, від лат. Іопш — напру­ження), а нижчий — гіпотонічним (від грец. Ігуро — під, пониження, від лат. (опиз — напруження). У гіпотонічному розчині еритроцити крові руйнуються. Це явище називається гемолізом (від грец. Наіта — кров, Іузіз — розчинення). У людини гемоліз настає при осмотичному тиску 0,44-0,48% і може спричинитися дією отрути деяких змій (гюрза, ефа), грибів (бліда поганка). У гіпертонічних розчинах еритроцити віддають воду, зморщуються і втрачають свої властивості.

Розчини, які за своїм якісним складом і концентрацією солей відпо­відають складу плазми, називаються фізіологічними розчинами. Вони ізотонічні. Такі рідини використовують як замінники крові при кро­вотечах.

Осмотичний тиск крові підтримується на постійному рівні діяль­ністю нирок, потових залоз, через які з організму видаляються вода, солі та інші продукти обміну.

Плазма крові має не тільки сталий осмотичний тиск і визначений якісний склад солей, у ній підтримується сталість реакції. Реакція сере­довища визначається концентрацією водневих іонів. Для характеристи­ки реакції середовища користуються водневим покажчиком—рН. Кров людини при температурі 37°С має рН — 7,36. Активна реакція крові слаболужна.