7. Будова і функції тромбоцитів. Зсідання крові

Тромбоцити (від грец. ІИготЬоз — згусток, Ьуіоз — клітина), або кров'яні пластинки — формені елементи крові, які містять важливий чинник згортання крові й забезпечують процеси зсідання крові, запобі­гаючи крововтратам при пошкодженні стінок кровоносних судин. Це безбарвні, без'ядерні тільця, що являють собою цитоплазматичні уламки велетенських клітин кісткового мозку. Форма тромбоцитів різноманітна, під електронним мікроскопом вони мають вигляд зірчастих утворень з відростками—псевдоподіями. Тромбоцити у 3 рази менші від еритро­цитів. В 1 мм3 крові — 200-400 тис. тромбоцитів. Утворюються вони у червоному кістковому мозку і селезінці. Тривалість життя — 5-7 днів. Руйнування їх відбувається в селезінці. Основна функція тромбоцитів пов'язана з їхньою участю у зсіданні крові. Зсідання крові захищає організм від крововтрати при пошкодженні судин. Воно пов'язане з перетворенням розчинного білка плазми крові фібриногену в нерозчинний білок фібрин, тонкі нитки якого утворюють сітку, в якій застряють клітини крові. Утворюється щільний кров'яний згусток, який закупорює пошкоджену судину.

Найбільш визнаною теорією зсідання крові вважають фермента­тивну теорію, основоположником якої був російський вчений О.Шмідт. Механізм зсідання крові — це складний ферментативний процес, який поділяється на три етапи: 1) руйнування тромбоцитів і вивільнення ре­човини, яка називається тромбопластин; 2) фермент тромбопластин каталізує перетворення протромбіну плазми крові на тромбін за учас­тю вітаміну К та йонів кальцію; 3) тромбін каталізує перетворення фібри­ногену у фібрин (схема 1).

У людей, хворих на спадкову хворобу гемофілію, кров майже не зсідається: в ній немає антигемофілічного фактора, який сприяє розпа­ду кров'яних пластинок.

У новонародженої дитини здатність крові зсідатись підвищена в 2-3 рази. Але починаючи з другого тижня життя, ця здатність доходить до норми дорослої людини. Отже, тривалість кровотечі в дітей така сама, як і в дорослих.

8, Групи крові

У минулому спроби переливання крові часто приводили до смерті, бо кров різних людей може бути несумісною: еритроцити донора (лю­дини, яка дає кров) склеюються плазмою крові реципієнта (людини, яка сприймає кров). Це пов'язано з тим, що в крові людини є речовини білкової природи: аглютиноген А і В (в еритроцитах) і аглютиніни а і /З (у плазмі). У крові людини одночасно ніколи не зустрічаються аглюти­ноген А і аглютинін а, тому склеювання власних еритроцитів не відбу­вається. Аглютинація (склеювання еритроцитів) спостерігається в тому випадку, коли зустрічаються однойменні аглютиногени і аглютиніни. За наявністю або відсутністю в крові аглютиногенів і аглютинінів всіх лю­дей можна поділити на 4 групи (табл. 6).

Зсідання крові уповільнюється під час охолодження. При зв'язу­ванні йонів кальцію йонами щавлевої або лимонної кислоти кров втра­чає здатність до зсідання. Перешкоджають зсіданню крові і деякі ре­човини, зокрема гепарин, який добувають із печінки тварин, а також гірудин — препарат із медичних п'явок.

На початку XX ст. австрійський учений Карл Ландштейнер і чесь­кий медик Ян Янський встановили групи крові (1902 р.). К. Ландштей­нер сформулював два основних правила переливання крові: 1 — анти­тіла ніколи не виробляються проти своїх власних антигенів; 2—в сиро­ватці крові людини або тварин в нормі можуть бути антитіла тільки до антигенів, яких немає в цієї особини. Тому людям, які мають І групу крові, можна переливати лише І групу. Кров І групи можна переливати усім (універсальні донори). Особинам, які мають IV групу крові, можна переливати кров усіх чотирьох груп (універсальні реципієнти). Особи­нам, які мають II і III групи крові можна переливати тільки їх групи, або кров І групи. Перше переливання крові від людини людині було зробле­но в 1819 році лондонським професором Бленделем, а в Росії—петер­бурзьким лікарем Г.С.Вольфом (1832 р.).

Крім груп, під час переливання крові слід враховувати і так званий резус-фактор (термін походить від назви мавп макак-резус, в яких упер­ше було виявлено цей чинник). Резус-фактор, який умовно познача­ють літерами ШІ, присутній у 85% людей. Таких людей та їхню кров на-зивакпьрезус-позитивншш, інших людей, у крові яких він відсутній, — резус-негативними. Резус-фактор є спадковим і незмінним протягом життя. Якщо кров, яка містить цю речовину, перелити людині, яка її не має, то у неї утворяться специфічні антитіла. Повторне введення такій людині крові, яка містить резус-фактор, може викликати аглютинацію еритроцитів і тяжкі ускладнення в організмі.

Резус-несумісність матері і плода (коли у плода кров резус-пози-тивна, а у матері резус-негативна) може призвести до утворення у ма­тері антирезус-аглютинінів, відхилення від нормального протікання ва­гітності і до смерті плода і викидання (якщо концентрація антирезус-аглютинінів висока) або до народження плода живим, але з гемолітич­ною жовтяницею.

У практиці охорони здоров'я з метою підбору сумісної крові для переливання визначають групову та резус-належність, а також прово­дять пробу на індивідуальну та біологічну сумісність. Кров перелива­ють прямим (від донора до реципієнта) і непрямими способами. Для непрямого переливання використовують консервовану кров або її замі­нники. У деяких випадках переливають не цільну кров, а окремі скла­дові її частини: плазму або еритроцити (для лікування недокрів'я), тром­боцити (при тяжких кровотечах). Широко використовують замінники крові — фізіологічний розчин, виготовлений на основі 0,9% розчину хло­ристого натрію. До складу замінника часто вводять білки, щоб попов­нювати їх втрату під час кровотечі.

Питання для самоперевірки

Що таке внутрішнє середовище організму? За рахунок чогопідтримується гомеостаз внутрішнього середовища організму?

У чому полягає біологічне значення міжклітинної речовини?

Що таке лімфа? Поясніть механізм утворення лімфи. Визначтефункції лімфи.

Охарактеризуйте функції і склад крові.

У яких органах утворюються формені елементи крові?

Визначте взаємозв'язок будови і функцій еритроцита (лейкоцита).

Що таке імунітет? Обгрунтуйте внесок 1.1. Мечникова у створення вчення про імунітет.

Які види імунітету ви знаєте? Які структури організму беруть участь в імунній відповіді?

Обміркуйте, чи можна сказати, що якийсь вид імунітету корисніший за інший?

У чому полягає механізм зсідання крові?

Література

Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастная физиология.—Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.—С.107-115.

Ермолаев Ю. А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов.—М.: Вьюш.шк., 1985.—С. 293-313.

Заєць В.А. Азбука СНІДу.— К.: "Молодь", 1998.—95 с.

Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 133-143.

Кобець І.І., Кобища Ю.В., Папушина Т.В. Про СНЩ —К: "Здоров'я", 1994.—81 с.

6. Михайлов В.Г. ТайньІ крови (Заметки гематолога).— М.: Знание, 1982.-160с.

Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. посібник.— К.: УСМП, 2001.— С. 77-86.

Фролов А.Ф. СПИД—раначеловечества.—К: Знание, 1989.—48с.

Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.— М.: Просвещение, 1978.—С. 190-208.

Лекція 8.

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА. ПРОФІЛАКТИКА ТА ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОЮВАННЯХ І КРОВОТЕЧАХ

План

Будова серця і судин.

Цикл роботи серця. Вікові зміни серця.

Рух крові по судинах.

Велике і мале кола кровообігу. Особливості кровообігу у плода.

Регуляція кровообігу.

Профілактика та перша допомога при серцево-судинних захворюваннях і кровотечах.

Основні поняття: кровообіг, серце, серцевий цикл, пульс, артер­іальний тиск, артерії, вени, капіляри, види кровотеч, серцево-судинні зах­ворювання.