- •Лекція 1.
- •2. Значення анатомії, фізіології та гігієни дитячого організму для педагогіки, психології
- •3. Коротка історія розвитку анатомії, фізіології та гігієни як наук біологічного циклу
- •4. Організм людини — єдине ціле
- •5. Організм — саморегульована система
- •Тема 1.
- •1. Будова і життєві функції клітини
- •2. Хімічний склад клітини
- •5. Орган, система органів, організм
- •2. Біологічна особливість репродукції людини
- •3. Критичні періоди розвитку
- •4. Вікова періодизація
- •5. Найхарактерніші риси різних періодів розвитку людини
- •6. Тривалість життя людини
- •Тема 2. Анатомія та вікова фізіологія опорно-рухової системи
- •3. Анатомічна будова кістки
- •4,, Хімічний склад кістки
- •5. Вікові особливості та ріст кісток
- •1. Частини скелета
- •2, Хвороби кісток
- •1.Біологічне значення скелетних м'язів
- •2. Будова, форма скелетних м'язів
- •3; Основні групи м'язів людського тїла
- •4. Робота м'язів
- •2. Функції, склад і кількість крові
- •3. Плазма крові
- •4. Будова і функції еритроцитів
- •5. Будова і функції лейкоцитів. Імунітет та імунна система
- •7. Будова і функції тромбоцитів. Зсідання крові
- •8, Групи крові
- •1. Будова серця і судин
- •2. Цикл роботи серця. Вікові зміни серця
- •3. Рух крові по судинах
- •5. Регуляція кровообігу
- •6. Профілактика та перша допомога при серцево-судинних захворюваннях і кровотечах
- •Тема 4.
- •1. Значення дихання
- •2. Будова органів дихання
- •3. Дихальні рухи
- •4. Легеневі об'єми. Життєва ємність легень
- •4 Лекція 10.
- •2. Регуляція дихлння
- •3. Хвороби дихальної системи та заходи запобігання їм
- •4. Перша допомога при ураженні органів дихання. Реанімаційні заходи при зупинці серця і дихання
- •Тема 5.
- •3. Регуляція слиновиділення
- •4. Ковтання і просування їжі стравоходом
- •У чому полатає біологічне значенні травлення?
- •Назвіть органи травної системи. Визначте взаємозв'язок анатомічних особливостей травної системи зІп фувюйями!*
- •1. Травлення в порожнині шлунка
- •Тема 6.
- •1. Будова та функції шкіри
- •2. Участь шкіри у теплорегуляції
- •3. Хвороби та ураження шкіри
- •Тема 7.
- •Тема 8.
- •4. Поняття про рефлекс. Рефлекторна дуга
- •Тема 9.
- •3. Механізм утворення умовного рефлексу
- •1. Вчення і.П. Павлова про дві сигнальні системи дійсності
- •3. Увага: фізіологічний механізм, види, властивості
- •6. Динамічний стереотип
- •2. Особливості вищої нервової діяльності дитини
- •5. Стрес: різновиди, механізми виникнення, біологічне значення
- •Тема 10.
- •2. Зорова сенсорна система: будова, функції. Порушення зору
- •Біполярні нейрони;
- •3. Профілактика порушення зору у дітей і підлітків
- •6. Органи шкірного чуття
- •Тема 11.
- •3. Стомлення, його фізіологічна сутність і діагностика. Педагогічні основи подолання ранньої втоми
- •4. Перевтома як патологічний стан, заходи щодо її запобігання. Режим дня школяра
Тема 1.
Загальні закономірності росту та розвитку дітей
Лекція 2.
КЛІТИНА, ТКАНИНИ: БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД БОДОВИ І ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ
План
Будова і життєві фунйщїклдаши.
Хімічний склад клітини.
Поділ клітини.
Будова і функції тканин.
Орган, система органів, організм.
Основні поняття: клітина, поверхневий апарат, цитоплазма, ядро, хромосоми, хроматин, каріотип, органели: ендоплазматична сітка, або ретикулум, рибосоми, мітохондрії, пластинчастий комплект Гольджі, центросоми (клітинний центр), лізосоми; хімічний склад клітини, мітоз, мейоз, тканини (епітеліальна, сполучна, м'язова, нервова), органи, системи органів.
1. Будова і життєві функції клітини
Клітина — елементарна генетична і струкгурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, яка здатна до самооновлення, самовідтворення, самореадшції і розвитку.
Клітину відкрив у 1665 році англійський фізик Роберт Гук (1635-1703 рр.), розглядаючи під мікроскопом зріз корка. Пізніше італієць М. Мальпігі(1622-1694рр.),англієцьН. Трю(1641-1712рр.)також виявили комірчасту будову багатьох рослинних організмів.
Основи клітинної теорії були сформульовані П.Ф.Горяніновим(1834), М. Шлейденом і Т. Шванном у 1838-1839 рр.
Велике значення мала клітинна теорія для розвитку медицини. Велику роль у розвитку вчення про клітину відіграли методи вивчення хромосом і хроматину, дезоіксирибонуклешової кислоти (ДНК), рибонуклеїнової кислоти (РНК), основних (лужних)!кислих білків, застосування електронного мікроскопіювання, авторадірграфіїуДитоспектроф-лурометрії, генної інженерії.
Форма і розміри клітини визначаються їхніми функціями. У живій клітині розрізняють поверхневий апарат (або цитолему), плазмолему, цитоплазму (тіло клітини) і ядро. Цитоплазма (від грец. — клітина, рішта — оформлене) становить основну масу клітини, і головна її частина називається цитоплазматичним матриксом, або гіалоплазмою. З ним пов'язані колоїдні властивості цитоплазми, її в'язкість, еластичність, скоротливість, внутрішній рух. До складу гіалоплазми входять органели загального і спеціального призначення.
До органел загального призначення належать: ендоплазматична сітка, або ретикулум, рибосоми, мітохондрії, пластинчастий комплекс Гольджі, центросоми (клітинний центр), лізосоми.
У клітинах розрізняють два типи ендоплазматичної сітки (ЕПС),
або ретикулуму: шорсткий (гранулярний) -—мембрани його містятьбагато ферментів, які беруть участь у синтезі речовин білкової природи, і гладенький—функція якого пов'язана з вуглеводним і жировимобміном. Таким чином, ендоплазматичний ретикулум бере участь уметаболізмі речовин, виконуючи роль внутрішньоклітинної, регуляторної і транспортної системи.
Рибосоми (від рибоза і грец. нота —тіло)—невеликі сферичні тільця, які лежать вільно або на мембранах ендоплазматичного ретикулума. До складу рибосом входить білок і рибосомальна РНК, магній. Ці органели клітини здійснюють біосинтез білків, властивих певному організмові .
Лізосоми (від грец. Іуяіу — розчинення, уота—тіло)—органели, які містять 40 гідролітичних ферментів—гідролаз, які руйнують великі молекули складних сполук (білків, нук^ леїнових кислот, полісахаридів), що надходять у клітину. У лізосомах перетравлюються мікроорганізми і віруси. Вони звільняють клітину від продуктів руйнування (рис. 3).
Мітохондрії (від грец. тіїоз— нитка, сНопа'гіоп — зернятко) — органели двомембранної будови, основна функція яких полягає у виробленні майже всієї енергії клітини Ірис. 4). Це відбувається шляхом по-£тупов6го окиснення органічних сполук, які поступають до клітини. Звільнена при цьому енергія використовується мітохондріями для синтезу молекул АТФ і АДФ, які можуть,депонуватися в мітохондріях і використовуватися за потребою. І
Комплекс Гольджі. З ним пов'язані синтез полісахаридів, ліпідів, утворення зерен жовч, тка при дозріванні овоцитів і формування лізосом.
Клітинний центр (центросома) має велике значення для поділу клітин, а також для побудови мітотичного апарату поділу (рис. 6). Центріолі
війок і джгутиків, які виконують локомоторну функцію ок
Спеціальні органели характерні для клітин, що виконують певні функції:
а) війки і джгутики — це спеціальні органели руху;
б) міофібрили—скоротливі елементи м'язових клітин;
в) тонофібрили —- знаходяться в епітеліальній тканині, викону-ють опорно-механічну функцію, утворюють сітку-каркас, що амортизр« зовнішній вплив (удари) на пограничну тканину організму і захища-«Мь клітини епідермісу від пошкодження; > ґ) нейрофібрили знаходяться в нервових клітинах, беруть участь у проведенні нервового пульсу.
Ядро має велике значення для передачі спадкової інформації, яка здайснюєть-ея внаслідок клітинного поділу фис. 7).
Спадковими частинами ядра є: ядерна оболонка, каріоплазма, ядерця і хроматин. Через ядерні мембрани здійснюється проникнення речовин з ядра у цитоплазму і навпаки.
Каріоплазма (вщгрещ, Шгуоп — ядро, ріазта — оформлене) містить ферменти, необхідні для синтезу нуклеїнових кислот і рибосом. Ядерця є джерелом усієї РИК у клітині.
Основними компонентами ядра є хромосоми (від грец. сНгота— колір, юта—тіло), основу якихскладає хроматин. До складу хроматину входять ДНК, РНК і деякі види білків—гістонові і негістонові. У хроматині відбуваються основні генетичні процеси клітини—синтез ДНК, РНК (реплікація і транскрипція), репарація і рекомбінація ДНК.
Каріотип (від грец. Ьагуоп — ядро, іуроз-^- форма) людини -л^купність ознак хромосомного набору (кількість хромосом, їхня фор-ма і розміри) г— складається з 46 хромосом. Цей термін введено в 1942 р. цитологом Г. А. Девітським. В соматичних клітинах організму людини знаходиться 46 хромосом: з них 22 пари аугосом і одна пара статевих хромосом (гетерохромосом). У жінок статеві хромосоми становлять дві однакові Х-хромосоми, а у чоловіків—одну Х-хромосому і одну У-хро-мосому. Всі жіночі статеві клітини (гамети) мають однаковий набір хро-росом—23,X, а чоловічі—одну половину 23,X, а другу 23,У. Тому жіночу стать називають гомогаметною, а чоловічу гетерогаметнркь У кожній хромосомі закладено велику кількість спадкової інформації. Одиницею спадкової інформації є гени. Дослідження показали, що ген»— це не вся молекула ДНК, а тільки її частина: В одній клітині людани нараховується приблюно 100000 різних генів. Розмір гена ста-новть приблизно ІОООнуклеотидів. Отже, не вся молекула ДНК, а тільки її частина (5%) визначає розвиток тих чи інших ознак організму.