4. Організм людини — єдине ціле

Організм людини складається з клітин, які утворюють тканини, з яких побудовані органи. Злагоджену роботу організму забезпечує тісний взаємозв'язок його органів. Органи, що виконують пов'язані між собою функції, складають фізіологічну систему органів. Наприклад, ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, кишечник, печінка, під­шлункова залоза входять до складу травної системи. За своїм функціо­нальним призначенням в організмі людини розрізняють дихальну, кровоносну,травну,опорнс>-рудаву,статеву,І^^ сенсорні системи.

В організм людини є і так звані функціональні системи. Це сталі або тимчасові об'єднання систем органів з метою виконання певної функції. Наприклад, дшсальнаііфоюноснасистемиоб'єднуіотьсявбдину функціональну, щоб забезпечити весь організм киснем. Так само функ­ціонально об'єднуються між собою травна і кровоносна системи—з травних шляхів поживні речовини розносяться кров'ю по організму і живлять уеіюгітини та тканини.

Постійні анатомічний і функціональний взаємозв'язки і "співпраця" різних клітин, тканин, органів ісистем органів створюють надзвичайно складну, унікальну систему *- організм людини (від лат- 0г%апі2о -влаштовую).

Регулюють життєві функції організму людини у цілому, а також окремих його органів та систем, узгоджують їхню діяльність, підтрй^ мують сталість внутрішнього середовища нервова, імуннасистеми, а також система залоз внутрішньої секреції (евдокринна). Щеистеми тісно взаємопов'язані між собою і впливають на діяльність одна одної.

5. Організм — саморегульована система

Організм людини побудований з клітин, з яких складаються ткани­ни і органи. Діяльність кожного органу і організму в цілому залежить від діяльності органів дихання, травлення, кровообігу, видйщіня, які забез­печують нормальний перебіг процесів обміну речовин. Взаємний зв'я­зок між органами і системами органів здійснюється в організмі через нервову систему і гуморально. Будь-якому організмові потрібні певні умови існування, до яких у нього виробляється пристосування в процесі розвитку. Середовищем існування для клітин організму є внутрішнє се­редовище (кров, лімфа, тканинна рідина). Склад і властивості внутріш­нього середовища підтримуються на відносно постійному рівні, що ство­рює умови для життєдіяльності всього організму. СталістьїХІмічного складу і фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища організму називають гомеостазом {від грец. Нотоіоз — однаковий, - стан). Забезпечують гомеостаз переважно дві системи —* нервова та ендокринна, які разом складають нейрогуморальну систему регу-ляції функцій організму.

Сталість багатьох властивостей організму забезпечується само­регуляцією. Саморегуляція—універсальна властивість організму, яка включається тоді, коли виникає відхилення від певного постійного рівня будь-якого життєво важливого фактора зовнішнього чи внутрішнього середовища. Наприклад, рівень глюкози в крові може зменшуватися через недостатнє надходження її з їжею або внаслідок витрат при інтен­сивній роботі. Зниження кількості глюкози в крові, незалежно від того, зовнішньою чи внутрішньою причиною воно викликане, запускає фізіо­логічні механізми, що підвищують її рівень. Таким чином, зміни стану системи спричиняють реакції, які відновлюють норму. Відхилення ре­гульованого параметра в інший бік—збільшення кількості глюкози— призводить до включення знижуючих її рівень механізмів.

Звичайно, саморегуляція можлива лише за певних зовнішніх умов. Так, при недостатньому надходженні їжі в організмі розщеплюються запасні поживні речовини, наприклад, глікоген. Якщо ж усі внутрішні джерела глюкози будуть вичерпані, а їжа ззовні не надходитиме, організм може загинути.

Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить нервовій системі, яка регулює діяльність органів і систем організму.

Завдяки цьому в організмі відбувається саморегуляція фізіологіч­них функцій, що підтримує необхідні для організму умови існування.

Питання для перевірки

Що є предметом вивчення анатомії, фізіології та гігієни людини?

У чому полягає значення анатомії, фізіології та гігієни дитячогоорганізму для педагогіки, психології?

Назвіть учених, наукош діяльність яких сприяла розвиткові анатомії, фізіології, гігієни.

Яке біологічне значення утворення функціональної системи?

Доведіть, що органіт людини—єдине щяе.

Яке значення для існування організму людини має саморе­гуляція?

Обґрунтуйте, що організм—саморегулююча система.

Література

Верхратський С.А. Історія медицини.— К.: Вища пік., 1983.— 384с.

Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов.— М.: Вьісш.шк., 1985.— С. 13-20.

Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 3-8.

Подоляк-Шумило Н.Г., Познанський С.С. Шкільна гігієна.—К>: Вища школа, 1981.— С. 5-8.

Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. посібник.—К.: УСМП, 2001:—256 с.

Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.— М.: "Просвещение" 1978.— С. 3-8;

Чумак Л. Поради старого аптекаря.— К.: Український пиєьменник, 1992.— 22с.