- •Лекція 1.
- •2. Значення анатомії, фізіології та гігієни дитячого організму для педагогіки, психології
- •3. Коротка історія розвитку анатомії, фізіології та гігієни як наук біологічного циклу
- •4. Організм людини — єдине ціле
- •5. Організм — саморегульована система
- •Тема 1.
- •1. Будова і життєві функції клітини
- •2. Хімічний склад клітини
- •5. Орган, система органів, організм
- •2. Біологічна особливість репродукції людини
- •3. Критичні періоди розвитку
- •4. Вікова періодизація
- •5. Найхарактерніші риси різних періодів розвитку людини
- •6. Тривалість життя людини
- •Тема 2. Анатомія та вікова фізіологія опорно-рухової системи
- •3. Анатомічна будова кістки
- •4,, Хімічний склад кістки
- •5. Вікові особливості та ріст кісток
- •1. Частини скелета
- •2, Хвороби кісток
- •1.Біологічне значення скелетних м'язів
- •2. Будова, форма скелетних м'язів
- •3; Основні групи м'язів людського тїла
- •4. Робота м'язів
- •2. Функції, склад і кількість крові
- •3. Плазма крові
- •4. Будова і функції еритроцитів
- •5. Будова і функції лейкоцитів. Імунітет та імунна система
- •7. Будова і функції тромбоцитів. Зсідання крові
- •8, Групи крові
- •1. Будова серця і судин
- •2. Цикл роботи серця. Вікові зміни серця
- •3. Рух крові по судинах
- •5. Регуляція кровообігу
- •6. Профілактика та перша допомога при серцево-судинних захворюваннях і кровотечах
- •Тема 4.
- •1. Значення дихання
- •2. Будова органів дихання
- •3. Дихальні рухи
- •4. Легеневі об'єми. Життєва ємність легень
- •4 Лекція 10.
- •2. Регуляція дихлння
- •3. Хвороби дихальної системи та заходи запобігання їм
- •4. Перша допомога при ураженні органів дихання. Реанімаційні заходи при зупинці серця і дихання
- •Тема 5.
- •3. Регуляція слиновиділення
- •4. Ковтання і просування їжі стравоходом
- •У чому полатає біологічне значенні травлення?
- •Назвіть органи травної системи. Визначте взаємозв'язок анатомічних особливостей травної системи зІп фувюйями!*
- •1. Травлення в порожнині шлунка
- •Тема 6.
- •1. Будова та функції шкіри
- •2. Участь шкіри у теплорегуляції
- •3. Хвороби та ураження шкіри
- •Тема 7.
- •Тема 8.
- •4. Поняття про рефлекс. Рефлекторна дуга
- •Тема 9.
- •3. Механізм утворення умовного рефлексу
- •1. Вчення і.П. Павлова про дві сигнальні системи дійсності
- •3. Увага: фізіологічний механізм, види, властивості
- •6. Динамічний стереотип
- •2. Особливості вищої нервової діяльності дитини
- •5. Стрес: різновиди, механізми виникнення, біологічне значення
- •Тема 10.
- •2. Зорова сенсорна система: будова, функції. Порушення зору
- •Біполярні нейрони;
- •3. Профілактика порушення зору у дітей і підлітків
- •6. Органи шкірного чуття
- •Тема 11.
- •3. Стомлення, його фізіологічна сутність і діагностика. Педагогічні основи подолання ранньої втоми
- •4. Перевтома як патологічний стан, заходи щодо її запобігання. Режим дня школяра
1.Біологічне значення скелетних м'язів
Розрізняють такі види м'язової тканини: посмугована (скелетна, серцева) і непосмугована. Посмуговані скелетні м 'язи — це активна частина опорно-рухової системи, скорочення якої зумовлює переміщення частини тіла і всього тіла в просторі. Скелетні м'язи повністю вкривають скелет людини (звідси їх назва), тому не тільки скелет, але й м'язи визначають фігуру людини. Скелетні м'язи підтримують рівновагу та певну позу тіла. Тримання тіла у вертикальному положенні, надання йому певної пози під час сидіння і лежання можливе завдяки постійному напруженню, або тонусу (від лат. іопш — напруження) м 'язів. Скелетні м'язи є місцем, де запасається глікоген, який потрібний для них як джерело енергії під час скорочення (після перетворення на глюкозу), а організм може використати глікоген лише у надзвичайних ситуаціях. Скелетні м'язи містять специфічні рецептори м'язового чуття, які дають змогу контролювати положення тіла. Основними фізіологічними функціями м'язів є збудливість, провідність і скоротливість. Одним із результатів м'язового скорочення є вироблення тепла. В організмі людини налічується близько 600 скелетних м'язів.
2. Будова, форма скелетних м'язів
У м'язові розрізняють середню частину—черевце, яке складається з м'язової тканини, і сухожилків, утворених щільною сполучною тканиною. Як правило, м'яз має два сухожилки, якими він прикріплюється до кісток, проте деякі м'язи можуть прикріплюватися і до різних органів (очного яблука), до шкіри (м'язи обличчя і шиі) тощо. Кінці м'яза переважно переходять у міцний сполучнотканинний утвір—сухожилок, яким м'яз прикріплюється до кісток. Навколо сухожилка у деяких м'язів (на кисті та стопі) розташована його обгортка, утворена зовнішніми волокнистими та внутрішніми синовіальними листками, між якими є невелика кількість синовіальної рідини. Це захищає м'язи від фізичних перевантажень.
Кожний м'яз складається з великої кількості посмугованих м'язових волокон, розташованих паралельно і з'єднаних між собою прошарками пухкої сполучної тканини у пучки. М'язове волокно являє собою симшіастичну багатоядерну структуру, тобто утвір, в якому відсутнє розмежування клітин. Діаметр м'язових волокон—0,01-0,1 мм, а довжина може сягати кількох сантиметрів. Кількість таких волокон неоднакова в різних м'язів: у дрібних — кілька сотень, у великих — кілька тисяч. Сила м'язів визначається площею поперечного перерізу всіх волокон м'яза. Зовні м'яз вкритий фасцією—тонкою сполучною оболонкою. М'язи багаті на кровоносні судини та нерви. Постачання органа кровоносними судинами називається васкуляризацією, а постачання нервовими волокнами—іннервацією.
Форма і вешчина м'язів залежить від виконуваної ними роботи. Розрізняють м'язи довгі, широкі, короткі йколові. Довгі м'язи розміщені головним чином на кінцівках, широкі—на тулубі, короткі—між окремими хребцями. Колові м'язи розташовуються навколо отворів тіла і під час скороченая звужують їх. Такі м'язи називаються сфінктерами. Назву м'язам дають або за їх функцією—згиначі, розгиначі, або за ходом волокон — поперечні, косі, або за формою—дельтовидний, квадратний, або за місцем їх прикріплення — Ірудинно-ключично-со-сковий. М'язи, які разом і одночасно виконують той або інший рух, називаються синергістами; м'язи, які своїм скороченням спричиняють протилежні рухи (наприклад, одні згинають кінцівку, а другу розгинають), називаються антагоністами.