- •1998 Р. Потрапив військовий підводний човен диверсантів кндр. Не бажаючиздаватися у полон, командир корабля перестріляв свій екіпаж і застрелився сам.
- •20 Тис. Бійців й вела активні бойові дії в 59 із 73 провінцій країни.
- •21 Серпня". К. Акіно народилася у родині заможного "цукрового барона". Отримавшиосвіту на Філіппінах та в сша, упродовж 13 років вона вела фінансові справи
- •Організація визволення Палестини
- •Друга арабо-ізраїльська війна
- •Кемп-Девідська мирна угода
- •Палестинська проблема у 80-х рр. "Інтіфада"
- •Близькосхідний мирний процес у 90-х рр.
- •3 Сирією щодо повернення Голанських висот.
- •Громадянська війна та ізраїльська агресія
- •Таїфська угода
- •Правління короля Хусейна
- •Іракська Республіка
- •Ірак під владою баасистів
- •Правління короля Фахда
- •"Арабський соціалізм" Гамаля Абделя Насера
- •25 Жовтня 1956 р. Єгипет підписав з Йорданією та Сирією угоду про спільне військове керівництво, яка передбачала призначення єдиного головнокомандувача всіх сил сусідніх з Ізраїлем арабських країн.
- •Правління Анвара Садата
- •Правління Хосні Мубарака
- •Лівійське королівство
- •Правління Муамара Каддафі
- •Внутрішня та зовнішня політика Хасана II
- •Африканські країни
- •Проблеми державного будівництва
- •Військові уряди
- •Правління Сіада Барре
- •Політичний та економічний розвиток
- •Правління Жозефа Сесе Секо Мобуту
- •Громадянська війна
- •Військовий режим
- •Правління Роберта Мугабе
- •Громадянська війна
- •Визвольний рух африканського населення
- •Демократичні перетворення
- •Список рекомендованої літератури
Кемп-Девідська мирна угода
Змушені зважати на загрозливі наслідки нафтового ембарго, Сполучені Штати приклали максимум зусиль для припинення конфлікту. За особистим посередництвом держсекретаря США Генрі Кіссінджера 18 січня 1974 р. угоду з Ізраїлем
уклав Єгипет, а ЗО травня — Сирія. Угоди передбачали виведення ізраїльських військ з частини окупованих територій та введення на Синай військ ООН. Палестинці негативно поставилися до цих угод і здійснили низку терористичних актів, які мали б зірвати переговори. Під тиском США в серпні 1975 р. Ізраїль передав Єгипту наступну частину окупованого Синаю, а також нафтове родовище Абу-Рудайс.
Процес зближення позицій Єгипту та Ізраїлю був започаткований у листопаді 1977 р. демонстративною поїздкою А. Садата до окупованого ізраїльтянами Єрусалима. Більша частина арабського світу зустріла цей крок з осудом, але єгипетський президент вирішив позбавити свою країну, за висловом одного американського публіциста, "обтяжливого обов'язку вендети, який, висячи гирею на нозі Єгипту не дозволяв йому ввійти в коло цивілізованих держав".
У вересні 1978 р. президент СІЛА Дж. Картер організував зустріч президента Єгипту А. Садата та прем'єр-міністра Ізраїлю М. Бегіна (1913—1992) в заміській літній резиденції президентів СІЛА в Кемп-Девіді. У результаті складних і тривалих переговорів сторонам конфлікту вдалося досягнути порозуміння. Лідери країн підписали два документи. Згідно з першим, Єгипет та Ізраїль укладали мирну угоду. Другий стосувався майбутнього устрою Західного берега Йордану, на якому Ізраїль протягом п'яти років зобов'язувався створити палестинську автономію. Однак, повернувшися до Тель-Авіва й виступаючи у кнесеті, М. Бегін заявив, що Ізраїль ніколи не допустить до створення палестинської держави. Підписання широкомасштабної угоди призначено на 18 грудня 1978 р., але через демонстративне ігнорування Ізраїлем зобов'язань щодо палестинської автономії та оголошені плани розширення єврейських поселень на окупованих землях, відбулося лише 25 березня 1979 р. у Вашингтоні. Угоду скріпив своїм підписом Дж. Картер. Згідно з угодою, Ізраїль повертав окуповані в 1967 р. єгипетські території, натомість отримуючи дипломатичне визнання. Наступні ізраїльсько-єгипетські переговори з палестинського питання швидко зайшли в глухий кут. Ізраїль так і не виконав узятих на себе пунктів угоди, що стосувалися Палестини.
Всі арабські країни, включно з Саудівською Аравією та іншими "помірковано" налаштованими до Заходу режимами, засудили Кемп-Девідську угоду. Уже 1 квітня 1979 р. на Багдадській конференції міністрів іноземних справ та міністрів економіки арабських країн прийнято рішення про розрив дипломатичних відносин між арабськими країнами та Єгиптом і його,економічний бойкот. Для підтримки Єгипту СІЛА запропонували А. Садату програми матеріальної допомоги. Низка організацій мусульманських фундаменталістів винесли смертний вирок А. Садату. У результаті замаху, здійсненого б жовтня 1981 р. під час військового параду, присвяченого річниці початку "війни на Йом Кіппур", президента Єгипту було вбито.