- •1.Філософія, її предмет і функції
- •2.Формування середньовічної філософської парадигми, її особливості
- •3. Що значить рефлективність філософствування?
- •4. Природа філософських проблем, філософія в полі культури
- •5. Середньовічна схоластика: реалізм і номіналізм
- •6. Особистісний характер філософських розмірковувань
- •7. Поняття світогляду, форми та засоби світоглядного засвоєння дійсності
- •8. Економічна сфера життя суспільства, її особливості і детермінати в умовах суспільства ризику
- •9. Природа гносеологічного оптимізму і песимізму
- •10. Міфологія та релігія як засоби світоглядного засвоєння дійсності
- •11.Проблема методу наукового пізнання у філософії ф. Бекона
- •12. Чим відрізняється філософія як сувора наука від філософії як філософствування?
- •2.2 Філософія як світогляд
- •13. Раціоналістична методологія р. Декарта
- •14. Проблема людини і держави у Арістотеля
- •15. Генеза філософського знання: від міфу до логосу
- •16. Гносеологічний поворот у філософії і. Канта
- •19. Буття і небуття як проблема філософії
- •20. Життя як цінність. Проблема смислу життя людини
- •21. Сократ і софісти
- •23. Філософія Просвітництва у Києво-Могилянській академії
- •25. Просвітництво на Україні. Г.С. Сковорода
- •26. Хто з давніх мислителів першим назвав себе філософом, а філософію філософією?
- •27. Ідеальна держава Платона
- •28. Наукове пізнання, його методи, рівні та форми
- •31. Моральна філософія і. Канта.
- •32. Яким чином філософські ідеї розповсюджуються в культурі і впливають на неї?
- •33. Людина і суспільство як об’єкти соціального пізнання
- •37. Погляди на власність в історії європейської філософії
- •38. Проведіть розрізнення між філософією та міфологією
- •39. Патристика. Августин Блаженний
- •40. Філософське розуміння суспільства та його структура
- •41. Значення понять «цінність» і «оцінка»
- •42. Фома Аквінський. Проблема розуму і віри, науки і релігії
- •43. Суспільне виробництво, його структура. Філософський аспект проблеми власності (див. № 37)
- •46. Метод і система Гегеля.
39. Патристика. Августин Блаженний
Патристика —сукупність філософ.доктрин християн.мислителів 2-7 ст.Представники — Тертуліан, Климент Александрійський, Ориген, Августин захищали християнську доктрину від філософії язичників, іудейського світогляду, державної влади, яка спиралася на міфологічні уявлення про дійсність. З 3 століття патристика, навпаки, починає пристосовуватися до теоретичної форми світогляду — філософії, використовує неоплатонізм для обґрунтування християнського віровчення.Спочатку патристика відстоювала догмати християнської релігії в боротьбі проти міфології, утверджувала несумісність релігійної віри з язичництвом (насамперед — з філософією гностицизму). Починаючи з 3 століття, патристика намагається пристосувати філософію неоплатонізму для обґрунтування принципів пізнання Бога. Головними ідеями патристичної теології є монотеїзм, супранатуралізм та креаціонізм: супранатуралізм та креаціонізм — визнання надприродності та трансцендентальності Бога, його абсолютної влади над світом, який він створив з нічого, його абсолютної благодаті та справедливості. Людина патристикою тлумачиться як Божа істота, чия істинна і первісна сутність була викривлена післягріхопадіння. Головним для патристики є пізнання шляху до Бога (богопізнання), спонукання рухатися цим шляхом задля досягнення єдності з Богом (теозис), що єдине може повернути людину до її первісного "негріховного" стану.
Августи́н «Блаже́нний» Авре́лій— християнський теолог і церковний діяч, головний представник західної патристики, єпископ міста Гіппон (сучасна Аннаба, Алжир), родоначальник християнської філософії історії.Августин Аврелій створив онтологічне вчення про Бога як абстрактне буття, наслідував неоплатоністську онтологію, виходив не з об'єкта, а від суб'єкта, від самодостатності людського мислення. Буття Бога, згідно з вченням Августина, можна вивести безпосередньо із самопізнання людини, а буття речей — ні. Психологізм найбільше проявився у його вченні про час як сутність, що не може існувати без душі, яка пам'ятає, чекає, споглядає дійсність.
Філософія Августина виникла як симбіоз християнських і античних доктрин. З давньогрецьких філософських вчень головним джерелом для нього був платонізм. Ідеалізм Платона в метафізиці, визнання відмінності духовних принципів у структурі світу (добра і погана душа, існування окремих душ), наголос на містичних факторах духовного життя - все це вплинуло на формування його власних поглядів.Новим філософським досягненням Августина стало висвітлення проблеми реальної динаміки конкретного людського життя на протилежність конкретній історії суспільства. У трактаті «Сповідь», розглядаючи людину від появи немовляти до особи, що самоусвідомлює себе християнином, Августин створив першу філософську теорію, де досліджується психологічний бік життя. Досліджуючи історію як цілеспрямований процес, у трактаті «Про Град Божий», що був написаний під впливом вражень від підкорення Рима ордами Аларіха у 410, Августин визнає існування двох видів людської спільноти: «град земний», тобто державність, яка заснована на «самозакоханості, доведеній до зневажання Бога», і «Град Божий» — духовна спільність, основана на «любові до Бога, доведеній до зневазі до самого себе».Послідовники Августина були скоріше істориками, аніж систематизаторами. Вони розв'язували здебільше практичні питання етичного характеру. Виходячи з настанов арістотелівської логіки та філософії, вони міркували про дійсність, а філософію підпорядковували теології.
До основних творів відносять «Про Град Божий» (22 книги), «Сповідь», де зображується становлення особистості. Християнський неоплатонізм Августина панував в західноєвропейської філософії і католицькій теології до 13 століття.