Василь Чумак

1901-1919

Псевдонім: С. Віче. Народився 1900 року в містечку Ічні кол. Борзенського повіту на Чернігівщині в бідній селянській родині. Закінчив у Городні гімназію в 1919 році і тоді ж переїхав до Києва, де з головою пірнув у революційну діяльність, працюючи разом з боротьбистами, беручи участь у їх пресі. В Києві зблизився з Гнатом Михайличенком, лідером боротьбистів.

Писати почав з дитячих років. Незвичайно свіжий талант, спонтанний ліризм при гострому інтелектуальному зорі зразу пробили юнакові шлях до кращих тоді журналів, як-от «Мистецтво». В 1919 році, під час окупації Києва російською «білою гвардією» генерала Денікіна, був схоплений разом з Михайличенком та іншими боротьбистами і розстріляний. Ця страта обірвала на самому початку одну з більших надій дореволюційної української поезії. Його поезії були видані окремими збірками вже по його смерті і дали підставу літературній критиці зарахувати його в групу поетів, відому під назвою Перші хоробрі. Окремі видання поезій Василя Чумака: ЗАСПІВ. Поезії (Київ, 1920, 65 стор., два видання); РЕВОЛЮЦІЯ. Поезії (Харків, вид. Всеукрліткому, 1920, 16 стор.); ЧЕРВОНИЙ ЗАСПІВ, зб. поезій (Харків, вид. ЦК КСМУ, 1921, 24 стор).

Нам не пощастило при складанні антології дістати котрусь із цих збірок і вибрати найліпші його поезії. Хоч Чумак був розстріляний денікінцями ще до остаточного утвердження радянської влади на Україні, а все ж в часи розгрому української літератури його твори були вилучені з ужитку і заборонені, як буржуазно-націоналістичні. Аж 1956—57 року була знята якоюсь мірою ця заборона.

*

* *

Несли твою труну. Тремтіли ґрона-бризки

на віях яворів, а вечір похиливсь так низько, низько-низько —

ще мрів — про ранок? — мрів...

І плакали — чого? — старі-старі мотиви, старі слова —

сочили тугу вижатої ниви, погаслих сподівань.

А я мовчав. Як ти. Як ти мовчиш і досі.

І болюче, так болюче мені: навколо скрізь молилась осінь, а ти була в труні.

Сергій Єфремов. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ, т. 2, Київ-Ляйпціґ, 1919, стор. 379-380.

* * *

Ряд хаток, пошарпані, подерті, Мов старесенькі бабусі похилились; Кіллям стіни затрухнявілі підперті, Щоб од вітру не звалились.

О, народе! Чи ти бачив сонце? Хоч один тонюсінький промінчик долі? — Де ж? Ганчіркою забите в нас віконце, Голі й босі. Босі й голі.

ОБІРВАНІ СТРУНИ. Антологія поезії. Нью-Йорк, 1955, стор. 298.

* * *

Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття, Розтопчу, розмету їх у попіл, у порох, у сміття.

Замість них я розсиплю пісень злото-соняшні хвилі, Як ті птахи меткі, як ті птахи меткі-легкокрилі;

Оточу їх сріблом, загартую могутністю криці, Дам їм крила вітрів і надхну їх вогнем блискавиці, І пущу. Хай летять мої думи-пісні-метеори —

Не в палаци гучні, не в безмежні, блакитні простори, А в хатину людську, де в кутках оселилися злидні. Мої співи прості і робочому серцеві рідні.

І засяють вони, як ті зорі у небі глибокім, — І не буде тоді робітник-селянин одиноким.

ЧЕРВОНИЙ ВІНОК. Збірник творів новітніх українських письменників. Одеса, в-во Окружного Комітету Херсонщини УПС-РК, 1919. Передрук із кн. ВПЕРЕД. Ілюстрований робітничий календар на рік 1929. Нью-Йорк, 1928, стор. 86.

*

* *

Бурями сійтеся, бурями, Маки — червоні вогні: Там поза ґратами, мурами Тінями сірими, хмурими Ранки конають ясні.

Вдаримо гучно ми дзвонами — Всесвіт обійде луна — Кинемо вільно червоними: Владарі світу з коронами: Вже непотрібні ви нам!

ВПЕРЕД. Календар Союзу українських робітничих організацій в Злучених Державах. Нью-Йорк, 1925, стор. 117.

РЕВОЛЮЦІЯ

(Уривок)

На площі — в юрми — на мітинґ

вінки несіть — вінки й ґірлянди

з тремтінь-мигтінь

з революційних прядив.

На площі — на мітинґ — на брук!

І завтра — вірте — швидко — завтра

святкує всесвіт бурю-гру, пала з півоній ватра.

ВПЕРЕД. Календар. Нью-Йорк, 1928, стор. 86.