- •Витоки української культури.
- •Обрядовість на Україні.
- •Писемність і література в дохристиянській Русі.
- •Демонологія українців.
- •Роль братства в культурному житті України XIV-XVII ст.
- •Народний епос.
- •«Розстріляне відродження» як явище початку XX століття в Україні.
- •Трипільська культура.
- •Явище шестидесятництва в українській культурі .
- •«Повість врем’яних літ» як енциклопедія життя Давньої Русі.
- •Культура скіфів та сарматів.
- •Формування української нації. Походження назви «Україна»
- •Своєрідність полемічної літератури.
- •Народний одяг.
- •Народне житло.
- •Відродження архітектури і живопису у I половині XIX ст.
- •Календарно – обрядовий фольклор.
- •Традиційна кухня українців.
- •Родинно – обрядовий фольклор.
- •Освіта за часів Ярослава Мудрого.
- •Ремесла в Україні
- •Вплив християнства на розвиток культури Київської Русі.
- •Народна медицина.
- •Українське бароко.
- •Культурно – просвітницька діяльність п.Могили.
- •Розселення слов’янських племен. Виникнення Київської Русі.
- •Діяльність Кирило – Мефодіївського братства.
- •Література, театр, музика у XVII-XVIII ст.
- •Києво – Печерський патерик
- •Виникнення професійного театру в Україні.
- •Феномен модернізму в українській культурі
- •Апокрифи.
- •Специфіка українського романтизму.
- •Сучасний театр.
- •Літописи.
- •Українська шкільна драма.
- •Розвиток Київської Русі за часів князя Володимира.
- •«Повчання дітям» Володимира Мономаха
- •Явище шестидесятництва в українській культурі.
- •Романське і готичне мистецтво у Галицько – Волинському князівстві.
- •Музика і театр у Київській Русі.
- •Розвиток української літературної мови у xіх ст.
- •Іконопис при давньоруських монастирях.
- •«Повість врем’яних літ» як енциклопедія життя Давньої Русі.
- •Архітектура, живопис у XVII – XVIII ст.
- •Розселення слов’янських племен. Виникнення Київської Русі.
- •Слов’янська міфологія.
- •Музика Київської Русі.
- •«Велесова книга» як пам’ятка культури давніх слов’ян.
- •Києво – Печерська лавра як найбільший культурний центр київської Русі.
- •Сучасне архітектурне мистецтво.
- •Одяг українців. Його оздоблення.
- •Релігія дохристиянської Русі. Пантеон богів.
- •Петриківський розпис.
- •Сучасний живопис.
- •Гончарства в Україні.
- •Проповіді часів Київської Русі.
- •Троїсті музики. Їх роль у розвитку культурного життя українців.
- •Військова тематика іконописання.
- •Обрядові пісні.
- •Софія Київська - найвизначніша пам’ятка Київської Русі.
- •Запорозька Січ. Її роль в історії української культури.
- •Фрески і мозаїки в храмових розписах хі – хіі ст.
- •Церковний спів за часів Київської Русі.
- •Побудова міст за часів Володимира.
- •Етапи історичного розвитку Києва.
- •Пореч і Гліб – перші слов’янські святі.
- •Сказання
- •Рельєфні орнаментальні прикраси Успенського собору та Михайлівського золотоверхого монастиря.
- •Сучасний літературний процес.
- •Легенди литовської України.
- •Видатні іконописці Григорій та Апопій (кінець хі – початок хіі ст.)
- •Концепції виникнення культури.
- •Література рідного краю.
- •Найвідоміші свята українців.
- •Рушники. Їх види, оздоблення.
- •Філософські погляди г.Сковороди.
- •Січневі народні свята.
Військова тематика іконописання.
Прикладом може бути культ архангела Михаїла, поширений на всій території України зі середини XVII ст. Його образ асоціювався з суспільними ідеями періоду національно-визвольної боротьби українського народу за свою державність. Святий воїн, або «воєвода», як його величали в народі, вважався покровителем усіх християн.
Іконографія архангела Михаїла має давнє походження в Україні. Цей персонаж зображували на княжих печатках XII— XIII ст. на повний зріст зі списом у правій руці. Згодом його образ стає гербовою емблемою Києва. У XVII ст. архангела Михаїла малювали сповненим сили воїном у лицарському вбранні. Саме такими рисами наділений цей образ на дияконських дверях іконостасів, виконаних видатними українськими малярами-іконописцями Іваном Рутковичем та Йовом Кондзелевичем, а також на іконостасах із Великих Сорочинців, Рогатина та ін.
Різні суспільні верстви по-різному сприймали образ архангела. На прапорах запорізьких козаків він був символом перемоги, на княжих гербах — християнським патроном, у народній уяві — благодійним заступником.
Особливою шаною і пієтетом сповнені ікони Богородиці. її образ народні малярі наділяли зворушливою поетичною одухотвореністю, ліричним настроєм. Вони наслідували традиційну іконографію Богоматері й одночасно подавали власну інтерпретацію твору. Це виявлялося у типажі й духовній наповненості
образу Марії, що випромінював теплоту, чарівність, земну материнську ніжність. Марія на іконах немов милується своїм дитям, погляд у неї щирий, відкритий, обличчя миловидне. Недаремно в народі говорили: «Матір Божа така, наче молодиця з дитиною, тільки така ж гарна та чорнява, як намальована».
Білет №23
Обрядові пісні.
Обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку. Обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем. У різні пори року виконувались різні обрядові (календарно-обрядові) пісні. Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Наприклад: на сільських майданах і галявинах співали веснянки і гаївки, під час Зелених свят — русальні пісні, на Івана Купала — купальські пісні. По закінченню жнив, люди співали жниварські пісні, славлячи землю за те, що дала їм гарний урожай. Під час зимового сонцестояння виконували сонцесяйні пісні.
Пізніше календарно-обрядові пісні поступово втрачали зв'язок з давніми обрядами, почали підпорядковуватись християнським святам. Надзвичайної популярності в народі набули колядки та щедрівки. Ці пісні приурочувались до основних свят зимового циклу: колядки — до Різдва (7 січня), щедрівки — до Нового Року (за старим календарем 14 січня).
Серед відомих колективів, що досліджують і відтворюють українську календарно-обрядову пісенність — фольклорний гурт автентичного співу "Володар", основу репертуару якого складають саме календарні, обрядові, весільні пісні.