4. Перебудова намагалась поєднати непоєднанне:

− ринок з централізованим плануванням;

− політичний плюралізм з керівною роллю КПРС;

− суверенітет республік із збереженням єдиної союзної держави.

Як "революція згори", перебудова не досягла поставлених цілей, а навпаки, всупереч задуму її ініціаторів, стимулювала революційний процес "знизу": народ пробудився, гласність і демократизація вийшли за рамки дозволеного, появилась легальна опозиція системі, що врешті і призвело до знищення тоталітарної Імперії.Перебудова в Україні мала свої особливості, які відрізняли її від інших радянських республік:

Компартія України була найбільш, вірнопідданою КПРС.

В Україні була сильна і найдовша протидія партійних консервативних сил на чолі з В. Щербицьким.

Радянська Україна залишалася "заповідником застою" без елементарного суверенітету і незалежності від центру.

Негативний вплив катастрофи на ЧАЕС 26 квітня 1986р.

Однак час перебудови не можна недооцінювати, вона відкрила останній рубіж боротьби на шляху до державності, полегшила, скоротила, прискорила цей шлях.Чи була б незалежність України без перебудови 1985–1991 рр.? Відповідь однозначна - так, але шлях до неї був би довшим, важчим і ще більш жертовним.

Демократизація – процес подолання всевладдя КПРС через законодавче забезпечення демократ прав і свобод, самоврядування народу.

Гласність – можливість отримання правдивої інформ про події в країні та світі, пом’якшення цензури, можливість критики органів влади вільно висловлювати свою думку та дізнатись правду про історичне минуле свого народу. Гласність – перехідний етап до свободи слова.

10.3. Застійні тенденції в економічному та соціально-політичному житті України. Діяльність П.Ю. Шелеста та В.В. Щербицького

1965-1985 період застою (стагнації) в УРСР, що призвів до кризи сус-ва та рад лад в усіх сферах життя: політиці, економіці, соц. Відносинах, ідеології, культурі. Проте в цей період велося будівництво нових підпр, житла. Був порівняно високий рівень життя.

Основні тенденції періоду застою:

1)Посилення централізації та командно-адмін методів управління

2)посилення партійної та управлінської бюрократії («номенклатури»)

3)хгортання демократії, порушення законності, нехтування правами і свободами людини

4)ігнорування принципу поділу влади на гілки, всевладдя КПРС, обмеження прав союз республік

5)формальний характер виборів до органів влади

6)переслідування інакомислячих, тиск на інтелігенцію

Основні риси політико-ідеолог кризи:

1)усвідомлення нереальності досягнення мети – побудови комунізму, курс на побудову «розвинутого соціалізму», всевладдя комуністичної партії

2)існування 2 ліній в укр. керівництві: націонал-комуністичної (1963-1972 перший секретар ЦК КПУ – П.Шелест) та проімперської (1972-1989 п.секр ЦК КПУ- В.Щербицький)

7 жовтня 1977 було прийнято нову Конституцію СРСР

20 квітня 1978 – прийняття нової Конст УРСР, що була майже копією союзної.

Основні ознаки КОнст 1978: декларатив характер, небезпечність реальних прав громадян та суверенітету укр. , проголошення КПРС політичним ядром радян сус-ва. 1961 було ухвалено нову програму КПРС щодо побудови в СРСР до 1980 комунізму. Проте життя доводило нереальність цих планів (порушення прав громадян, звуження демократії, невпинне погіршення економ ситуації) комуністична волада почала вживати поняття «розвинутий соціалізм»- такий ступінь соціалізму (перехідний етап до комунізму), коли він розвивається на власному грунті і поступова перейде в комуністичне сус-во.

Початок 60 р характеризується уповільненням темпів розвитку промисловості й с/г . 1965 початок економіч реформ (реформ Косигіна), спрямованих на підвищення ефективності радян економ. Наслідком стала восьма «золота» п’ятирічка 1966-1970: промислове вир-во зросло на 50%, проте залиш і негативні наслідки: загострился продовольча криза, не виконано п’ятирічний план хлібоздачі.

Причини невдач економ реформ:

1)відмова від ринкових відносин в економ

2)застосув адмін.-комнд методів управління

3)збереження екстенсив характеру економ

4)повільне впровадження досягнень НТР

Діяльність П.Шелеста характериз тим, що він:

1)дістав репутацію націоналіста, тому що всіляко підтримував укр. мову, культуру, мистецтво

2)захищав права укр. режисерів (Параджанова, Іллєнка)

3)всупереч заборони Москви побудував палац «Україна»

4)ініціював створ заповідника на о.Хортиця

5)за нього почала видаватися багатотомна «Історія міст і сіл»

6)є ініціатором започаткув Шевченк премії

Але :

1)боровся з дисидентським рухом

2)сприяв підтримці «Празької весни» 1968

Діяльність В.Щербицького

1)не противився обмеженню прав Укр

2)фактично розгромив дисидентський рух

3)сприяв процесам «русифікації» і «злиття націй»

4)підтримував розвиток спорту –«Динамо»

5)будівництво меморіального комплексу ВВВ (9 травня 1981)

6)дозволив будівництво атомних електростанцій в УРСР

7)добирав кадри за ознакою особистої відданості

10.4.зміст економ та політ реформ 50-60р 20ст їх суперечливий і непослідовний характер

Наприкінці 50-х pp. промисловість стала розвиватися повільніше.З ініціативи першого секретаря ЦК КПРС і голови Ради Міністрів СРСР М. Хрущова почалося здійснення реформ. Цілі реформ: вивести промисловість і сільське господарство з кризи; дещо розширити права республік і місцевих органів влади в економічних питаннях; розширити права трудових колективів, зацікавити їх у результатах своєї праці; прискорити науково-технічний прогрес; скоротити розрив в економічному розвитку від західних країн; сприяти поліпшенню кооперації та поділу праці в рамках економічного регіону. 1) Створення раднаргоспів. Однією з найважливіших реформ стала реформа управління народним господарством. У 1957 р. з метою наближення управління до виробництва були ліквідовані галузеві міністерства, a замість них створювалися територіальні органи управління народним господарством.Територія СРСР поділялася на адміністративні економічні райони. Усі підприємства даного адміністративного економічного району становили єдиний народногосподарський комплекс. Управляти їм мала рада народного господарства (раднаргосп). У березні 1957 р. в Україні було створено 11 економічних адміністративних районів, почали діяти раднаргоспи. Для централізованого управління ними у 1960 р. було створено Українську раду народного господарства (УРНГ). Реформа управління призвела до певного скорочення адміністративно-управлінського апарату, було розширено склад і права місцевих органів влади, розширювалася компетенція місцевих рад у питаннях планування. Місцева політична еліта вперше дістала змогу тримати під власним контролем розвиток економічного потенціалу республіки, що, безперечно, значно зміцнювало її політичне становище. раднаргоспами. Здійснивши рішучу заміну галузевого керування промисловістю територіальним, М. Хрущов мав можливість зробити і наступний реформаційний крок - перевести підприємства на господарський розрахунок.. Але на цей важливий крок на шляху реформ М. Хрущов так і не зважився. 2) Згортання економічних реформ у промисловості. Реформа управління промисловістю, підсилюючи позиції місцевих господарників, одночасно послабляла владу московської бюрократії. Економічні наслідки реформ для народного господарства країни в цілому виявилися невтішними. Планова економіка не могла ефективно діяти за директивними вказівками з різних центрів. Тому цілком закономірно, що через кілька років довелося знову повернутися до централізованого управління. Це відбулося спочатку за рахунок створення ценгральних раднаргоспів у трьох найбільших республіках - Росії, Україні і Казахстані, унаслідок чого кількість раднаргоспів в Україні зменшилася до 7, a у 1962 р. виник і єдиний союзний керівний економічний центр - Рада народного господарства СРСР. У 1965 р. раднаргоспи були ліквідовані, і промисловість була повернута до галузевого управління із центру.

3) Експерименти в сільському господарстві. Сільське господарство було відсталою галуззю в радянській економіці. У 1954 р. почалося освоєння цілинних земель Казахстану і Сибіру. На цілину з деяких союзних республік відправляли кошти, механізаторські кадри, техніку у примусовому, директивному порядку. Надзвичайно слабким місцем цілинної політики стала величезна збитковість виробництва зерна, що в результаті виявилося на 20% дорожче, ніж у середньому по країні. Інший експеримент передбачав перехід до пріоритетного вирощування кукурудзи на загальній площі 28 млн га по всьому Радянському Союзу. Її повинні були використовувати як корм для збільшення продукції тваринництва. За вказівкою кукурудзою засівали території без урахування кліматичних умов і можливостей її вирощування. Однак ця спроба увінчалася лише незначним успіхом. 3 1959 по 1965 pp. обсяг валової продукції у сільському господарстві України зріс всього на .10-12%, замість запланованих 70%.

4) Реформи в соціальній сфері. Було скорочено робочий день і запроваджено п'ятиденний робочий тиждень. Запроовадажувалося щомісячне авансування колгоспників, ліквідовано натуроплату, списано заборгованість із податку і поставок за попередні роки. У 1957 р. було ліквідовано практику державних позик, які забирали 10% заробітків трудящих і примусово розповсюджувалися серед населення, будучи прихованою формою додаткового оподаткування. З'явилися нові магазини, їдальні, кафе, ресторани, урізноманітнювався асортимент промислових товарі, нова техніка - телевізори, магнітофони, пральні машини тощо. Селяни нарешті отримали паспорти і мали змогу вільно змінювати місце проживання.

5) Реформи в суспільно-політичній сфері. Великим досягненням М. Хрущова була відмова від диктаторських методів у політиці. Ліквідовувалися деякі табори для політв'язнів, стали повертатися додому сотні тисяч жертв репресій. Починаючи з 1957 р. проводилась посилена антирелігійна акція, закривались сотні храмів. Рішенням президії Верховної Ради СРСР від 12 лютого 1954 р. від РРФСР до УРСР було передано Крим. Значно зросла кількість українців у складі керівних органів УРСР. Ставилися питання чистоти української мови, вилучення з неї засмічень і кальок з російської мови. Цього часу в Україні було створено міністерство вищої освіти УРСР, засновано Академію будівництва й архітектури у Києві, Спілку журналістів України. Кульмінаційним моментом у суспільно-політичному житті СРСР стала доповідь М.Хрущова, виголошена ним 25 лютого 1956 р. на XX з'їзді КПРС, у якій він виступив з критикою культу особи Й. Сталіна та застосування репресивних методів управління у країні.

Значення хрущовських реформ. Реформи М. Хрущова мали як позитивні, так і негативні результати. 3 одного боку, 50-ті pp., особливо їхня друга половина, виявилися найбільш успішними за довгі роки в розвитку народного господарства як радянської України зокрема, так і СРСР у цілому. Реформи дали поштовх виходові країни з кризи. Відбулася деяка децентралізація управління народним господарством, регіонам було надано обмежену господарську самостійність. Покращилися умови праці трудящих, зросли доходи населення, підвищився рівень його життя. Значно зміцнився промисловий потенціал УРСР. У 1959 р. в Кременчуці вийшов із заводу перший самоскид «КРАЗ». У 1960 р. в Україні було запущено перший атомний реактор, у Кривому Розі задута найбільша у світі доменна піч «Криворізька-Комсомольська». Наприкінці 50-х pp. середньорічний темп приросту національного доходу СРСР збільшився до 9%. Але вже на початок 60-х pp. ці показники зменшилися до 4,4%. 3 другого боку, реформи М Хрущова не торкалися політичної сфери. Унаслідок половинчастості і непослідовності реформ в економіці кардинальних змін не відбулося. У промисловості реформи обмежилися реорганізацію управління. У реформуванні народного господарства перевага віддавалася розвитку важкої промисловості, куди направлялася більшість коштів державного бюджету, а легка і харчова промисловість розвивалися за залишковим принципом. Народне господарство продовжувало розвиватися екстенсивним шляхом.