8.6. Процес примусової колектив в уКр та голодомору 32-33р

У 1929 р. почала розгортатися масова колективізація, що стала трагічною сторінкою в історії українського селянства і всієї України. Поштовхом до форсування колективізації стала хлібозаготівельна криза 1928 р. Засуха зменшила урожай, ціни на зерно піднялися, і селяни відмовлялись продавати державі хліб за цінами, які держава їм диктувала. У відповідь до селян було вжито репресивних заходів: конфіскація зерна, великі штрафи, розкуркулювання, депортації, як і в часи воєнного комунізму. Щоб залякати і зламати селянство, починається масове розкуркулення (за виразом Сталіна, «ліквідація куркульства як класу»). Куркулями називали заможних селян, які мали великі господарства і використовували найману робочу силу. Для бідняків винайшли термін — підкуркульник. Тих, хто чинив впертий опір колективізації, розстрілювали або масово вивозили в табори. У решти конфісковувалася власність, а господарів із сім´ями викидали з будинків. Але найчастіше їх теж вивозили на північ, де скидали серед арктичної пустелі без їжі та притулку.

Восени починається друга хвиля колективізації. Тепер селян примушували вступати в колгоспи шляхом накладання колосальних податків на одноосібників і надання значних податкових пільг членам колгоспів. Поряд з цим була зроблена значна поступка колгоспникам: їм дозволялося мати присадибну ділянку і підсобне господарство. Створювалися державні машинно-тракторні станції (МТС), у яких зосереджувалася основна частина сільськогосподарської техніки для обробітку колгоспних полів. Це було засобом економічного контролю над колгоспами.

Особливо фатальну роль у погіршенні становища в сільському господарстві відіграла жорстока сталінська хлібозаготівельна політика. В результаті в ряді районів України весною 1932 р. почався голод. У відповідь селяни приховували зерно, розтягували при нагоді те, що було ще не оприбутковане, недообмолочували солому, а пізніше обмолочували її вдруге — для себе. За кишеню зерна, принесеного з поля голодуючій сім´ї, колгоспник отримував строк у концтаборах. Жителі сіл опинилися в безвихідному становищі.

Голод був продовженням процесу розкуркулювання. Найважче він проходив весною і влітку 1933 р. Люди їли трупи тварин, траву, кору дерев, траплялися випадки канібалізму. Втекти з України було важко: кордон з Росією і Білорусією перекрили війська і міліція. Терор голодом 1933 p., спрямований проти українського народу, передовсім селянства України, був найстрахітливішим серед численних злочинів сталінщини.

У 1933 р. відбувся поворот у розвитку колгоспного виробництва: замість безрозмірної хлібозаготовки, згідно з Постановою РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 19 січня 1933 р., у колгоспів вилучалася твердо фіксована частина продукції, а решту вони могли ділити між собою чи продавати. Це пробуджувало у колгоспників зацікавленість у розширенні посівних площ і сприяло поступовому подоланню безгосподарності. У другій п´ятирічці партійно-державне керівництво СРСР здійснило низку заходів для зміцнення колгоспів, а також для деякого поліпшення життя колгоспників. До кінця 1934 р. криза в сільськогосподарському виробництві була подолана і в усьому СРСР відбулося скасування карткової системи розподілу продовольчих товарів. Поліпшення матеріального становища селян, матеріальна їх заінтересованість виявилися більш вигідними державі, ніж вилучення врожаю насильницькими методами.

9.1. уроки 2СВ війни та труднощі відбудови народ гос-ва(1945-1953)

Матеріальне становище населення

1.Пріоритетна відбудова важкої промисловості обумовила недостатній рівень виробництва предметів народного споживання, що породжувало дефіцит товарів першої необхідності.

2.Зруйнованість житлового фонду і спрямування основних коштів на відбудову важкої промисловості призвели до того, що звичайним явищем стали т. зв. «бараки» і «комуналки».

3.В умовах нестачі товарів першої необхідності, і в т. ч. – продовольства, до 1947 р. існувала карткова с-ма забезпечення продовольчими продуктами і комерційні (значно вищі) ціни у державній торгівлі.

4.У 1947 р. була проведена грошова реформа, яка мала конфіскаційний хар-р. вона знищила, ті збереження населення, які були «на руках» та обмежела заощадження в ощадкасах за рахунок пропорційно нееквівалентного обміну.

5.Звичайним явищем була «добровільно-примусова» купівля облігацій держ позик на відбудову нар господарства, що здійснювалась публічно під наглядом партійних органів.

Особливості відбудови промисловості

1.Передбачалося відбудувати промисловість за 5 років, спираючись виключно на власні сили (при відсутності іноземних кредитів).

2.Реевакуація промислової бази зі сходу в умовах початку «холодної війни» не проводилася.

3.Трудових ресурсів не вистачало. Тому на відбудову промисловості активно залучалися демобілізовані військовослужбовці, репатрійовані «остарбайтери» і військовополонені. Трудовій мобілізації підлягала частина селян (передусім - жінки), використовувалася праця полонених-німців. Трудовий ентузіазм поєднувався із застосуванням репресивних заходів.

4.Ставка робилася на відбудову важкої промисловості (80% капіталовкладень), тоді як с/г фінансувалося по «залишковому принципу» - лише 7% (15% - за іншими джерелами).

4.Основні зусилля – на відбудову вуглевидобувної промисловості Домбасу та енергетичної галузі, металургії і машинобудування.

5.У 1950 р. обсяг промислового виробництва в Україні перевищив довоєнний рівень на 15%. Однак, якщо виробництво засобів виробництва зросло на 105%, то виробництво предметів споживання лише на 23%.