2.3 Придушення дисидентства

 На Укр дисидентський рух було практично розгромлено на початку 80-х рр.

Незважаючи на всю відвагу, натхненність та ідеалізм дисидентів і на одіозну поведінку їхніх гонителів, цей рух не набув широкої підтримки на Україні. Однією з причин цього стало те, що, крім засудження режиму й вимог дотримуватися законів, дисиденти не сформулювали виразної політичної програми. Питання, які вони порушували, не були проблемами щоденного життя, що хвилюють більшість населення: робітників і колгоспників. Тому дисиденти мали вузьку соціальну базу, що складалася майже виключно з інтелігенції.

Але вирішальною причиною невдачі дисидентського руху була природа системи, що протистояла йому. На дисидентів ополчилися всі потужні сили радянської системи й особливо всемогутній КДБ.

ВИСНОВКИ          Дисидентський рух зародився у 60-х рр. у Радянському Союзі як форма виступу проти існуючого державного ладу та політичного режиму в країні. Його поява була певною мірою викликана десталіназацією та новою політикою Хрущова. Розвивалось дисидентство трьома напрямами: правозахисне, релігійне та національно орієнтоване, але характерною рисою усіх трьох напрямів була боротьба за національні інтереси українського народу.

У дисидентів існувала велика розбіжність у поглядах. Одні прагнули здобути національні права та громадянські свободи, інші закликали до проведення в СРСР реформ, але не до революції чи відокремлення, й виступали проти національних репресій на Україні. Дисиденти відкрито засуджували шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію. Але як реальна опозиційна сила дисидентство фактично не мало ні власних організованих структур, ні цілісної загальної

10.2 перебудова Горбачова. Спроби реформування сус-ва на засадах демократії та гласності Перебудо́ва  — загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися в СРСР у 1985—1991 роках. Складові частини Перебудови: демократизація суспільного життя; введення елементів ринкових відносин; відмова від надмірної критики капіталістичного ладу,. Ідеї перебудови теоритично мали шанс на реалізацію але план перебудови Горбачова не здійснився через декілька причин, серед яких:

- відсутність чіткої стратегії перебудови та помилки в зовнішній та внутрішній політиці через це;

- вичерпаний економічний потенціал СРСР;

- непослідовність та нерішучість у реформах;

- опір перебудові старого партійно-державного апарату та ін.

 Перебудова мала чотири єтапи:

- березень 1985 року - січень 1987 року - під гаслом "більше соціалізму";

- 1987 - 1988 рр. - "більше демократії";На січневому (1987 р.) пленумі ЦК КПРС було покладено початок новому етапові перебудови, на перший план висунуто вже не прискорення, а завдання демократизації суспільного життя. В цей період відбувається перебудова в кадровій політиці, визначено стратегічні завдання перебудови: нове політичне мислення; радикальна економічна реформа (червневий 1987 р. пленум ЦК КПРС); демократизація усієї політичної структури.Активно формується соціальна база перебудови – виникають, зміцнюються та набувають авторитету в суспільстві неформальні організації

- 1989 - 1990 рр. - розмежування й розкол у таборі провідників перебудови; В економічній сфері спостерігається посилення самостійності державних підприємств та розширення сфери діяльності приватного сектора.КПРС дедалі більше "не вписується" в процес перебудови, не "встигає" за перебігом подій, появляється масове вільнодумство, формуються нові політичні структури, в Україні виникає Народний рух України за перебудову (вересень 1989 року), незалежний масовий робітничий рух (липень 1989 ).Монополія КПРС у політичній сфері поступово витісняється реальним плюралізмом;кількісний склад КПУ зменшився за 1990 р. – на 10%. Врешті, під тиском обставин лютневий (1990 р.) пленум ЦК КПРС голосує за відміну 6-ї статті Конституції СРСР, яка проголошувала КПРС ядром політичної системи. Спад в економіці. У 1990 році в Україні валовий суспільний продукт знизився на 2,4% порівняно з 1989 р.; НД відповідно зменшився на 3,6%. Падіння показників розвитку промисловості республіки становило 0,1%, сільського господарства – 3,7%.;

- 1991 р. - перемога радикал-реформізму, розпад СРСР. грудень 1990 – серпень 1991 рр. – загострення економічної і політичної кризи в СРСР, намагання консервативних сил врятувати імперію; кінець перебудові, перемога демократичних сил. Спад виробництва катастрофічно наростав, в 1991 р. валовий суспільний продукт в Україні був на 11,3% меншим, ніж у 1990 р., національний дохід зменшився на 11,2%, падіння промисловості становило 4,8%, сільського господарства — 13,2%.Важливою віхою цього етапу став березневий (1991 р.) референдум, суттю якого було питання про збереження існуючого СРСР. Спроба консервативного табору перейти до активних дій, силою взяти реванш знайшла своє втілення у здійсненні 19–21 серпня 1991 р. державного перевороту. Але демократичним силам вдалося не тільки вистояти, а й перемогти путчистів, і 24 серпня 1991 р. український парламент прийняв Акт про незалежність України.перебудова була приречена на поразку оскільки мала змінити не систему, не фундамент більшовицького соціалізму, Перебудову почав правлячий клас в своїх інтересах, в інтересах свого порятунку, Гасла перебудови – "радикальні економічні реформи, демократизація суспільного життя, гласність" залишились дозованими, обмеженими рамками соціалізму.