8.1. Політика воєнного комунізму та неп в уКр

А) Політика "воєнного комунізму".

В перші роки радянської влади характерною ознакою економічного життя були згортання виробництва, нестача харчів та палива, численне безробіття. Значною мірою ця ситуація була спричинена політикою більшовиків. Більшовики здійснюючи свою програму прагнули негайно встановити так званий соціальний лад. З метою виконання програми більшовиків, а також з метою забезпечення Червоної армії продовольством, населення промислових центрів навесні 1919р. було проведено жорстоку економічну політику – політику "воєнного комунізму ", яка передбачала націоналізацію всієї землі, промислових підприємств, торгівлі, примусову трудову мобілізацію, ліквідацію товарно-грошових відносин, централізований розподіл продуктів і товарів.

Питання про хліб було найголовнішим питанням для більшовиків. Вивіз хліба супроводжувався реквізиціями, насильством над селянством, здійснювався терор українських сіл. 11 січня 1919р. було ухвалено декрет про "продрозкладку", з березня 1919р. дія його поширилась на Україні. Згідно неї селяни зобов’язані здавати більшовицькій владі надлишки і частину необхідної їм продукції, перш за все хліб.

В Україні в травні 1920 було створено комітети незаможних селян(комнезами), які стали опорою більшовицького режиму в українському селі. Члени комнезамів мали переваги при розподілі землі, були звільнені від податку і отримували 10 – 20 % "здобичі".

Наслідками політики більшовиків став голод 1921 – 1923 рр. Було багато випадків, внаслідок голодного психозу, людоїдства.

Про голодуючих українських селян держава постаралась забути.

В результаті замовчування голоду в Україні, у Росію спрямувались майже всі надходження від кампанії допомоги голодуючим від іноземних благодійних організацій.

Осінню 1922р. з України було вивезено біля 15 млн. пудів зерна. Було оголошено, що врожай припинив голод, хоча насправді все було не так.

Ще однією причиною трагедії 1921 – 1923 рр. були спустошливі дії природних явищ: посухи і неврожаї. У 1921р. вперше запроваджено терор голодом.

За приблизними оцінками жертвами голодомору 1921 – 1923 рр. Стали близько 1,5 – 2 млн. Людей.

Становище визвало велике невдоволення з боку більшовиків. Що вилилось у військові заколоти , робітничі страйки і повстання, що охопили Україну і Росію. Це і спричинило крах більшовицькому уряду.

Б) "Нова економічна політика" в Україні.

Так як у 1921р. більшовики і їх вождь В. Ленін були змушені визнати провал політики "воєнного комунізму" , здійснився перехід до нової економічної політики (неп).

Основними складовими нової економічної політики були:

-відновлення торгівлі та товарно-грошових відносин;

-введення стійкої грошової одиниці;

-дозвіл приватної торгівлі;

-денаціонізація середніх та дрібних підприємств, повернення їх старим власникам;

-введення господарчого розрахунку на підприємствах;

-відновлення матеріальних стимулів виробництва, розвиток кооперації та оренди;

-зменшення державного втручання в економіку ;

-заміна продрозвертки продподатком.

Цими складовими неп намагався забезпечити виживання більшовицькому режиму в умовах міжнародної ізоляції і масових виступів населення.

У сільському господарстві найголовнішим була заміна продрозверcтки на продподаток, який визначався напередодні посівної і був у два рази меншим.

В промисловості неп передбачав повернення дрібних і середніх підпрємств їх власникам, проведення децентралізації управління промисловості. Підприємства змогли об’єднуватись у трести. Відміненою була обов’язкова трудова повинність, створювались умови для формування ринку робочої сили, дозволялось використання найманої праці та оренди. Під час проведення нової економічної політики залучався іноземний капітал шляхом створення концесій та спільних підприємств.

Було введено червонець – нову грошову одиницю, яка дорівнювала 10 золотим карбованцям. Введена єдина система податків, створювались ощадні каси та ощадний банк.

Ці зміни привели до швидкого темпу підвищення продуктивності праці.

Нова економічна політика сприяла розгортанню кооперативного руху. Була сформована єдина система кооперації: споживча, сільськогосподарська, кредитна і виробнича.

8.2.прискорена індустріалізація та її наслідки для УКр

У грудні 1927 року 15 з’їзд ВКП(б) ухвалив генеральну лінію на прискорену індустріалізацію народного гос-ва .

Причини індустр:

1.економічні: технологіч та економіч відсталість СРСР від розвинутих країн

2.політичні: лідери комуністичної партії вважали, що партія повинна спиратися не на дрібнобуржуаз селянські маси, а на робітничий клас, чисельність якого має зрости завдяки збіль к-ті заводів і фабрик

3.стратегічні: посилення обороноздатності СРСР, для захисту соціалістичної вітчизни необхідноа високо розвинуто промисл. (особлива добувна, важка, обробна)

Індустр відбувалася протягм 3 перших п’ятирічок:

1. 1928-1932

2. 1933-1937

3. 1938-1942 (перервана війною)

У квітні 1929 року виголошується курс на форсовану індустр. Ставилося завдання довести темпи щорічного зрост промисл продукції до 32%

У 1935 році зародився стахановський рух - соціалістичне змагання за дострокове виконання завдань п’ятирічки (у ніч на 31 серпня 1935р вибійник шахти «Центральна -Ірміне» в Кадіївці Олексій Стаханов перевищив виробничу норму у 14.5 разу)

Наслідки індустр:

Позитивні:укр. випередила за рівнем розвитку індустрії кілька зх. Європ країн; вона посіла 2 місце в Європі (після Німеч) за виплавкою чавуну, 3 місце за виробн. Сталі (після Нім й Англії), 4 місце за видобутком вугілля.

Модернізація промисл сприяла посиленню процесу урбанізації. Наслідком швидкої урбанізації стала певна українізація міст.

Негативні:

1.фактична ліквідація ринкових відносин

2.переваження вир-ва засобів важкої промисл над легкою

3.посилювалися і розширювалися традиційно індустр р-ни – Донбас, Придніпров’я

4.централізація економ життя призвела до формув командно-адмін сис-ми

5.зниження життєвого рівня народу

8.3. проблема тоталітаризму як політ режиму в Укр його сутність та механізм реалізації

Тоталітарний політичний режим характеризується всеохопним репресивним примушуванням громадян до виконання владної волі, здійснюється цілковитий державний контроль за діяльністю окремих громадян, їх об´єднань, соціальних груп . Суспільне життя ґрунтується на адмініструванні, примушуванні й заборонах, на бюрократичній системі управління.