2.3 Експериментальна перевірка ефективності розвитку мовлення школярів при вивченні теми «Прислівник»

Дослідження особливостей розвитку мовлення школярів при вивченні теми «Прислівник» в початкових класах мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у два етапи. На першому (теоретичному) етапі (2007-2008 навчальний рік) була визначена галузь і проблема дослідження, вивчалася педагогічна і методична література, досвід роботи вчителів початкових класів, формулювалися гіпотеза і завдання. Другий (експериментальний) етап дослідження (2008-2009 навчальний рік) був спрямований на визначення ефективності запропонованої системи роботи через впровадження у процес навчання рідної мови комунікативно орієнтованих вправ і завдань з даної теми.

Експериментальне дослідження проводилось у три етапи.

На констатуючому етапі проводилось анкетування вчителів, опитування учнів, вимірювання рівнів сформованості умінь вживати прислівники у власному мовленні у молодших школярів та їх порівняння в контрольному та експериментальному класах, формулювалися завдання для реалізації поставленої мети.

Під час формуючого етапу експерименту у процес навчання рідної мови впроваджувалися комунікативно орієнтовані вправи, повязані з опрацюванням прислівника, проводилось експериментальне дослідження на базі Домаморицької ЗОШ №1 І-ІІ ступенів Тернопільського району.

На підсумковому етапі узагальнювалися результати експериментального дослідження, проводилося опитування учнів, здійснювався кількісний та якісний аналіз результатів дослідження, формулювалися висновки.

Експериментальним дослідженням були охоплені учні 4-х класів: 21 учень експериментального і 19 учнів контрольного.

При визначенні й формуванні системи експериментальних завдань ми враховували, що теоретичних відомостей учні початкових класів отримують мало (це програмовий матеріал наступних класів), а прислівник вивчають на основі практичних вправ з української мови. Також у процесі проведення експериментального дослідження ми враховували, що вивчення прислівника у початковій школі насамперед спрямоване на збагачення активного і пасивного словника учнів, розвиток звязного мовлення, вироблення навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих слів-прислівників. Щоб успішно розвязати ці завдання, вчитель повинен сам добре знати словникову систему мови і ті процеси, які в ній відбуваються.

У процесі вивчення прислівників ми перевіряли сформованість в учнів експериментального і контрольного класів таких умінь:

1) розрізняти серед поданих слів прислівники, знати їх основну граматичну ознаку - незмінюваність;

2) ставити до прислівників питання;

3) звязувати прислівники з дієсловами в словосполучення;

4) вводити прислівники у речення;

5) поширювати речення найуживанішими прислівниками;

6) добирати до поданого прислівника синоніми й антонім;

7) будувати речення з однорідними прислівниками;

8) пояснювати значення прислівників у тексті;

9) вибирати з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту.

Метою узагальнювального етапу експерименту було виявлення ефективності використання пропонованих вправ комунікативного характеру. Якість сформованих умінь в учнів експериментального класу порівнювалася із відповідними вміннями учнів контрольного класу. Виявлення ефективності дослідження повязувалося із діагностикою відповідного рівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь, сформованих із допомогою пропонованих вправ, завдань та видів роботи. Відповідно до даних типів умінь ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на визначення особливостей реалізації принципу наступності при вивченні частин мови у початкових класах (див. додаток).

За сформованістю даних умінь визначено три рівні умінь школярів виконувати вправи на матеріалі прислівника:

1. Високий - учень правильно вживає прислівники в усному і писемному мовленні, не допускає тавтології, усвідомлює та використовує функції прислівника у мовленні, здійснює аналітико-синтетичну діяльність під час роботи з прислівником, самостійно і точно вживає засвоєні слова у власному мовленні, розуміє смисл слів, не припускається помилок у їх вживанні, а якщо й припускається, то тут же самостійно їх виправляє.

2. Середній - на відміну від учня з високим рівнем розвитку даних умінь, припускається двох-трьох помилок при опрацюванні прислівника у невеликому тексті і виправляє допущені помилки самостійно, після деяких роздумів, або після вказівки вчителя. Не досить самостійно і часто використовує прислівники у власному мовленні, його знання потребують доповнення і уточнення.

3. Низький - учень при використанні засвоєних прислівників у невеликому тексті помиляється більше трьох разів, не в змозі самостійно виправити свої помилки, а також неправильно усвідомлює функції прислівника у мові і мовленні. Знання учня з проблем частин мови потребують активізації та збагачення. Учень не здатний виправити помилки навіть з допомогою педагога.

Як показали результати експерименту, відповідні уміння, сформовані на основі використання комунікативно орієнтованих вправ при вивченні прислівника, краще розвинені в учнів експериментального класу, ніж в контрольного.