64. Судоустрій в срср та урср за судовою реформою 1938р.

Принципові положення про організацію та діяльність судів і органів прокуратури республіки були викладені в Конституції УРСР 1937р., де зазначалося, що правосуддя в УРСР здійснюється Вер­ховним Судом УРСР, Верховним Судом Молдавської АРСР, облас­ними судами, судами адміністративних округів, а також спеціаль­ними судами СРСР, які утворюватимуться за постановою Верхов­ної Ради СРСР, народними судами.

Подальший розвиток і конкретизацію конституційні положен­ня одержали в Законі про судоустрій Союзу РСР, союзних і автоно­мних республік, прийнятому Верховною Радою СРСР 16 серпня 1938 р.

Закон про судоустрій декларував найважливіші принципи су­дочинства, наприклад принцип гласності. Про це йшлося і в Конс­титуції УРСР, де в ст. 101 було зазначено, що «розгляд справ в усіх судах Української РСР відкритий, оскільки законом не передбачені винятки, з забезпеченням звинуваченому права на захист». У ст. 109 Конституції УРСР також вказувалося, що «судочинство в Україн­ській РСР провадиться не українською мовою з забезпеченням для осіб, які не володіють мовою більшості, повного ознайомлення з ма­теріалами справи через перекладача, а також права виступати в суді на рідній мові».

У Законі подальшого розвитку набув принцип виборності суд­дів. Так, Конституція УРСР визначала, що Верховний Суд респуб­ліки обирається Верховною Радою УРСР строком на 5 років, облас­ні суди — обласними Радами депутатів трудящих на такий самий строк, народні суди — населенням строком на 3 роки. Але реорга­нізацію судової системи в Україні відповідно до Закону про судоус­трій і Конституції УРСР здійснити до кінця не вдалося, бо цьому перешкодив напад фашистської Німеччини.

65. Проголошення самостійності Карпатської України 15 березня 1939р.

За Мюнхенською угодою 30 вересня 1938 року Су­детська область Чехословаччини без її згоди була передана Німеччині. Скорис­тавшись сприятливою ситуацією, чехи та закарпатські українці стали домагатися отримання автономії для своїх народів.

У жовтні 1938 року уряд Чехословаччини надав Закарпаттю статус автоно­мної республіки. У кінці жовтня відбулося формування першого українського уряду. Його очолив Андрій Бродій, якого як угорського агента вже через 2 тижні було заарештовано. Посаду прем'єра обійняв Августин Волошин.

22 листопада 1938 року Чехословацька Республіка ухвалила закон про Кон­ституцію Карпатської України. Уряд розгорнув роботу з підготовки виборів до Сейму Карпатської України. Проте останнє слово в розв'язанні проблеми Закар­паття належало Німеччині, на підтримку якої розраховували карпатські українці.

З проголошенням автономії Карпатської України українська карта в руках Гітлера стає справжнім козирем. Він використовує її як засіб тиску і шантажу у відносинах як з потенційними противниками, так і майбутніми союзниками. Угорська влада неодноразово зверталася до Гітлера, претендуючи на Закарпаття. Однак спочатку пропозиції були марними. Нарешті 2 листопада 1938 року за рі­шенням Віденського арбітражу Карпатська Україна мала поступитися Угорщині Ужгородом, Береговим, Мукачевим та прилеглими до них районами, де мешкало 1 млн. 100 тис. людей. Столицею Карпатської України став Хуст. Гітлер прагнув перетворити Угорщину на свого сателіта, тож передача частини Закарпатської України була своєрідним авансом майбутньому союзникові Німеччини.

В Хусті уряд А.Волошина розпочав будівництво української державності. 12 листопада 1938 року відбулися вибори до Сейму — вищого законодавчого органу країни. Українське національне об'єднання отримало на виборах 86,1 від­сотка голосів. Однак орієнтація на гітлерівську Німеччину себе не виправдала. Гітлер вирішив передати все Закарпаття Угорщині. У ніч на 15 березня 1939 ро­ку угорські війська розпочали окупацію території Карпатської України.

Саме в цей день сейм ухвалив закон, який проголосив Карпатську Україну незалежною державою з республіканською формою правління на чолі з обраним Сеймом президентом. Узгоджувалась національна символіка. Жовто-синій пра­пор символізував державність Карпатської України, а українська мова — її сут-нісний національний зміст.

Дізнавшись про початок агресії з боку Угорщини, А.Волошин звернувся до Німеччини з проханням прийняти Карпатську Україну під свій протекторат. Од­нак Гітлер порадив українцям не чинити опору угорцям.

Проте закарпатські українці не збиралися розлучатися з державністю, яку щойно проголосили. Кілька тисяч бійців воєнізованого формування „Карпатська Січ" вступили до нерівного бою із 40-тисячною угорською армією. У боях полягло близько 5 тисяч закарпатців. Закарпатська Україна була окупована фашистсь­кою Угорщиною. Головною причиною падіння Карпатської України було те, що вона не отримала міжнародної підтримки. її незалежний статус не був визнаний ні Чехословаччиною, ні іншими державами. Проголошення незалежності було шви­дше політичним, ніж юридичним актом. З відкритою неприязню поставилося до незалежності Закарпаття керівництво СРСР, тому що вбачало в Карпатській Укра­їні небезпечне вогнище українського самостійництва. Хоч українська державність на Закарпатті проіснувала кілька днів, проте продемонструвала жагу українців до творення власного, самостійного життя.