- •1. Географічне розташування. Етнографічна історія.
- •№5. Суспільний лад Київської Русі
- •Державний устрій
- •62. Органи влади та управління за Конституцією урср 1929р.
- •63. Органи влади та управління України за Конституцією 1937р.
- •64. Судоустрій в срср та урср за судовою реформою 1938р.
- •66. Юридичне оформлення воз'єднання Західної України та Північної Буковини з урср.
- •67. Надзвичайні органи державної влади під час Великої Вітчизняної Війни 1941 - 45р.Р.
- •68. Перебудова в системі місцевих органів влади урср під час Великої Вітчизняної Війни.
- •69. Зміни в системі правоохоронних органів урср під час Великої Вітчизняної Війни.
- •70. Зміни в державному ладі України в другій половині 50-х - середині 80-х p. XX ст.).
- •71. Вищі та місцеві органи влади та управління за Конституцією 1978р.
- •77. Судова система Галицько-Волинського князівства.
- •80. Судова реформа в усрр за Положення про судоустрій Союзу pcp союзних і автономних республік 1925 року.
- •81. Судова реформа в Україні за Положення про судоустрій урср 1960 р.
- •84. Поняття диктатури пролетаріату в Радянський Україні.
- •85. Кревська та Городельська унії між Литвою і Польщею та їх значення для подальшої долі українських земель.
- •86. Функції Державної Ради за "Основними законами Російської імперії 1906 р."
- •88. Порядок приєднання Правобережної України до складу Російської імперії.
- •89. Порядок приєднання українських земель до Польщі за Ризьким договором 1921 р„ та їх правовий статус.
- •90. Судоустрій України в складі Австро-Угорської монархії др. Пол. XVIII -хХст.Ст,
88. Порядок приєднання Правобережної України до складу Російської імперії.
Ослаблення Речі Посполитої в другій половині XVIII ст. дало можливість Прусії, Австрії та Росії розчленувати цю державу. Відбулося три поділи Речі Посполитої.
І поділ - у 1772 р. Росія загарбала частину Білорусії, Австрія - Галичину) Прусія - споконвічні польські землі. У 1774 Авсрія загарбала Буковину, а ще в кінці XVII ст. - Закарпаття. Таким чином, наприкінці XVIII ст. всі західноукраїнські землі опинилися під владою Австрії.
ІІ поділ - 1793р.. Росія загарбала Правобережну Україну та білоруські землі, Прусія - польські землі.
ІІІ поділ - 1795 р.. До Росії відійшла Західна Волинь, Західна Білорусія, більша частина Литви і Курляндія (частина Латвії). Прусія -західно-литовські землі і поділила з Австрією польські землі. Польська держава перестала існувати.
Однак більшість українського населення зберігало свою етнічну самобутність.
Поділи Польщі призвели до того, що з ліквідацією державних кордонів між Ліво- та Правобережною Україною, створилися сприятливіші умови для розвитку українського народу як у господарській, так і в духовній сферах.
Царський уряд після приєднання і не помишляв про відновлення на Правобережжі козацьких полків. Протягом 90-х рр. ХVIII ст. на її територію були поширені загальноімперські адміністративні органи та установи. В краї почали діяти намісницькі, а згодом губернські правління, царські судові органи тощо. Становище народних мас майже не змінилося. Одночасно польські магнати одержали від царських властей нові чини, звання, права російського дворянства.
89. Порядок приєднання українських земель до Польщі за Ризьким договором 1921 р„ та їх правовий статус.
РИЗЬКИЙ ДОГОВІР 1921 --- угода між Польщею, з одного боку, і РСФРР та УСРР, з другого, укладена у березні 1921 у Ризі після завершення польсько-радянської війни 1920. Мирні переговори між воюючими сторонами розпочалися у серед, серпня 1920 у Мінську, а на поч. вересня були перенесені до Риги, де тривали з перервами аж до весни 1921. Дипломатичні представники УСРР (Д. Мануїльський) і ГСРР (В. Баран, Н. Хомин) під тиском московського Раднаркому увійшли до спільної російсько-української делегації, яку очолив І. Иоффе. 26.9. до Риги прибула делегація Західно-Української Народної Республіки на чолі з К. Левицьким. Однак польська і радянська сторони виступили проти її офіційної участі у переговорах, хоча представники УСРР і ГСРР на цьому не наполягали і навіть намагались встановити особисті контакти із співвітчизниками. За цих умов делегація ЗУНР зробила кілька заяв-протестів до президії конференції та іноземних журналістів, в яких різко засудила польську окупацію Галичини і відстоювала право українського населення краю на самовизначення. На першому етапі переговорів ці наполягання підтримували дипломати радянської України, однак вимоги екзильного уряду ЗУНР не були враховані при підписанні основних документів. 11.10.1920 радянські та польські повпреди уклали перемир'я і підписали попередній мир між державами. 18.3.1921 між Польщею, з одного боку, і РСФРР та УСРР, з другого, був підписаний мирний договір. Згідно з його умовами сторони зобов'язались припинити військові дії; анульовувався Варшавський договір 1920 між Польщею та УНР; встановлено новий кордон, за яким західноукраїнські та західно-білоруські землі визнавались за Польщею. 15.3.1923 новий кордон по р. Збруч затвердила Рада амбасадорів у Парижі. У сьомій статті Ризького договору Польща зобов'язувалась надати “особам російської, української і білоруської національності, які перебувають у Польщі, на основі рівноправності національностей, всі права, що забезпечують вільний розвиток культури, мови і виконання релігійних обрядів”, крім того, “особи російської, української і білоруської національності в Польщі мають право, в межах внутрішнього законодавства, культивувати свою рідну мову, організовувати і підтримувати свої школи, розвивати свою культуру і створювати з цією метою товариства і спілки”. Однак польський уряд систематично не виконував умови договору щодо забезпечення національно-політичних прав українського населення Другої Речі Посполитої.