- •1. Географічне розташування. Етнографічна історія.
- •№5. Суспільний лад Київської Русі
- •Державний устрій
- •62. Органи влади та управління за Конституцією урср 1929р.
- •63. Органи влади та управління України за Конституцією 1937р.
- •64. Судоустрій в срср та урср за судовою реформою 1938р.
- •66. Юридичне оформлення воз'єднання Західної України та Північної Буковини з урср.
- •67. Надзвичайні органи державної влади під час Великої Вітчизняної Війни 1941 - 45р.Р.
- •68. Перебудова в системі місцевих органів влади урср під час Великої Вітчизняної Війни.
- •69. Зміни в системі правоохоронних органів урср під час Великої Вітчизняної Війни.
- •70. Зміни в державному ладі України в другій половині 50-х - середині 80-х p. XX ст.).
- •71. Вищі та місцеві органи влади та управління за Конституцією 1978р.
- •77. Судова система Галицько-Волинського князівства.
- •80. Судова реформа в усрр за Положення про судоустрій Союзу pcp союзних і автономних республік 1925 року.
- •81. Судова реформа в Україні за Положення про судоустрій урср 1960 р.
- •84. Поняття диктатури пролетаріату в Радянський Україні.
- •85. Кревська та Городельська унії між Литвою і Польщею та їх значення для подальшої долі українських земель.
- •86. Функції Державної Ради за "Основними законами Російської імперії 1906 р."
- •88. Порядок приєднання Правобережної України до складу Російської імперії.
- •89. Порядок приєднання українських земель до Польщі за Ризьким договором 1921 р„ та їх правовий статус.
- •90. Судоустрій України в складі Австро-Угорської монархії др. Пол. XVIII -хХст.Ст,
84. Поняття диктатури пролетаріату в Радянський Україні.
В марксизмі означення влади, яка встановлюється внаслідок революції й здійснюється робітничим класом на чолі зі своєю партією.
В практиці по смерті Леніна (1924) і приходу до влади Сталіна термін диктатура пролетаріату почав використовуватися у значному спрощенному сенсі. Акцентувався заклик застосування терору, який почав слугувати закріпленню влади Партії, а пізніше окремих осіб, а не якимось суспільним інтересам. Цю схему слід за СРСР повторювали країни-сателіти. Наслідком стала справжня диктатура, що спиралася на необмеженій владі вузької групи осіб, що не мала нічого спільного з передачею влади до робітничого клас у первісному розумінні.
Секретар Політбюро ЦК ВКП(б) в 1920-х роках, Б. Г. Бажанов у своїх спогадах писав: За марксистською догмою — у нас диктатура пролетаріату. Після семи років комуністичної революції все населення країни, пограбоване й злиденне, — пролетаріат. Звичайно, усе воно ніякого відношення до влади не має. Диктатура встановлена над ним, над пролетаріатом. Офіційно в нас ще влада робітників і селян. Тим часом, усякій дитині очевидно, що влада тільки в руках партії, і навіть уже не в партії, а партійного апарата. У країні купа всяких радянських органів влади, які є насправді зовсім безвладними виконавцями й реєстраторами рішень партійних органів.
Політбюро — верховна влада, але це — надзвичайно секретно, це повинне бути приховано від усього миру. Усе, що ставиться до Політбюро, строго секретно: всього його рішення, виписки, довідки, матеріали; за розголошення секрету винним загрожують усякі кари. Але брехня йде далі, просочує все. Профспілки — це офіційні органи захисту трудящих. Насправді — це органи контролю й жандармського примуса, єдине завдання яких полягає в тому, щоб змусити трудящих якнайбільше працювати, якнайбільше з них видати для рабовласницької влади. Вся термінологія брехлива. Винищувальна каторга називається «виправно-трудовими таборами», і сотні брехунів у газетах співають дифірамби незвичайно мудрої й гуманної радянської влади…
85. Кревська та Городельська унії між Литвою і Польщею та їх значення для подальшої долі українських земель.
Кре́вська у́нія 1385 року — угода, укладена між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, Руським і Жемайтійським 14 серпня 1385 р. у м. Крево (Білорусь).
Угода передбачала об'єднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіґи (з династії П'ястів) і литовського князя. За умовами унії Владислав ІІ Ягайло зобов'язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення за католицьким обрядом, обернути на користь Польщі свою великокнязівську казну, повернути до польської корони всі відторгнені на той час її території і, головне, назавжди приєднати до неї землі Литви і Литовської Русі.
Кревська унія сприяла об'єднанню польсько-литовських сил для боротьби проти агресії Тевтонського ордену. Польські феодали намагалися використати Кревську унію для загарбання українських і білоруських земель, що були під владою Литви.
Проти Кревської унії виступила литовсько-українська опозиція на чолі з князем Вітовтом, двоюрідним братом Ягайла, яка домоглася збереження Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави (див. Городельська унія 1413). У 1392 за Острівською угодою Ягайло був змушений визнати Вітовта своїм намісником, a 1398 Вітовт проголошує себе повновладним Великим князем Литовським під номінальнoю зверхністю польського короля, чим фактично розриває Кревську унію.
Городе́льська унія 1413 — угода між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 року у місті Городлі на річці Західний Буг.
Рішення угоди, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджували існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави. Разом з тим визнавалася політична зверхність польського короля, який мав стати великим князем литовським після смерті Вітовта. Городельська унія передбачала проведення ряду заходів, спрямованих на уніфікацію систем органів державного управління обох країн, а також зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та Великого князівства Литовського.
Результатом Городельської унії було зміцнення союзу Литви та Польщі у війнах із Тевтонським орденом.