62. Органи влади та управління за Конституцією урср 1929р.

Найвищими органами влади визнавалися Всеукраїнський з'їзд Рад робітни­чих, селянських та червоноармійських депутатів, Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет і Президія ВУЦВК. Розпорядчим і виконавчим органом ВУЦВК був Раднарком УСРР. Всі перелічені органи влади мали законодавчі, виконавчі та розпорядчі повноваження у межах своєї компетенції. Таким чином, основний закон УРСР 1929 року не передбачав чіткого поділу на гілки влади, порушуючи таким чином засадничі принципи демократії.

Конституція 1929 року встановила нову періодичність скликання з'їздів Рад. Відповідно до ст. 23 Конституції чергові Всеукраїнські з'їзди Рад скликалися ВУЦВК один раз на два роки. Надзвичайні з'їзди Рад могли скликатися ВУЦВК як за власною ініціативою, так і на вимогу Рад та з'їздів Рад місцевостей, де ме­шкало не менше третини виборців УСРР. До виключної компетенції Всеукраїн­ського з'їзду Рад було віднесено затвердження змін і доповнень до Конституцій Української СРР і Молдавської АСРР, зміни кордонів Української СРР та Мол­давської АСРР, вибори Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету і вибори представників Української СРР до Ради Національностей ЦВК СРСР.

Детально визначалася компетенція ВУЦВК та порядок його роботи. На сво­їх сесіях, які скликалися не менше трьох разів на рік, ВУЦВК затверджував бю­джет розвитку народного господарства УСРР, законодавчі акти Президії ВУЦВК, проекти кодексів, а також усіх законодавчих актів, що визначали зага­льні норми політичного, економічного і культурного життя республіки або вно­сили докорінні зміни в існуючу практику роботи державних органів УСРР тощо. Вперше в конституційному розвитку України було визначено компетенцію Пре­зидії ВУЦВК, якій надавалося право видавати декрети, постанови та розпоря­дження, а також затверджувати декрети і постанови Раднаркому УСРР. Президії ВУЦВК було надано право законодавчої ініціативи у вищих органах УСРР. Вона мала право скасовувати постанови Раднаркому й окремих наркоматів УСРР, а також Молдавського ЦВК і окружних виконавчих комітетів. Конституція регла­ментувала також компетенцію Раднаркому УСРР.

63. Органи влади та управління України за Конституцією 1937р.

Конституція внесла істотні зміни в структуру центральних органів влади. Найвищим органом державної влади УРСР ставала Верховна Рада, яка обирала­ся громадянами України строком на чотири роки. Віднині це був єдиний законо­давчий орган УРСР. Відповідно до Конституції Верховна Рада УРСР обирала Президію — колегіальний, постійно діючий орган.

Верховна Рада обирала уряд республіки — Раднарком УРСР — вищий ви­конавчий і розпорядчий орган державної влади. Він мав право видавати поста­нови і розпорядження, перевіряти їх виконання.

Місцеві органи державної влади в областях, округах, районах, містах і селах України — Ради депутатів трудящих — обиралися населенням відповідних ад­міністративних одиниць строком на два роки.

Вищим органом державної влади стала Верховна Рада УРСР з такими повноваженнями: затвердження народногос­подарського плану, Державного бюджету, керівництво всіма галузями народного господарства, встановлення відповідно до законодавства Союзу РСР місцевих податків, зборів і дохо­дів, законодавство про працю, організація суду, надання прав громадянства тощо. В період між сесіями Верховної Ради її функції покладалися на Президію, що видавала укази, тлума­чила закони, контролювала роботу уряду, скасовувала ті рі­шення обласних рад, які не відповідали законам, скликала се­сії Верховної Ради, могла проводити референдуми, присвою­вала почесні звання республіки, мала право помилування тощо.

Верховна Рада створювала уряд республіки — Раду На­родних Комісарів як найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади. Раднарком здійснював керівництво народними комісаріатами республіки та іншими йому під­порядкованими органами, об'єднував і спрямовував роботу наркоматів республіки, координував діяльність уповнова­жених загальносоюзних наркоматів, керував виконкомами обласних рад депутатів трудящих.

Всі вищі органи влади в СРСР і в Україні у 20—30-х рр. бу­ли органами диктатури пролетаріату на чолі з Політбюро ЦК ВКП(б) і Й. Сталіним. Гасло диктатури пролетаріату в сталінських руках стало кривавим мечем, засобом терору про­ти власного народу. Внаслідок репресій загинули мільйони людей.

Почали дія­ти загальносоюзні, союзно-республіканські й республікан­ські наркомати. До загальносоюзних відносилися такі нарко­мати: закордонних справ; військових і морських справ;

зовнішньої торгівлі, шляхів сполучення, пошт і телеграфів. Другу групу наркоматів становили: Вища Рада народного гос­подарства, наркомати продовольства, праці, фінансів, робіт­ничо-селянська інспекція. Республіканськими залишилися наркомати земельних справ, охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти, внутрішніх справ, юстиції.

Усі центральні органи управління в УРСР, хоч і називалися республіканськими, були структурними підрозділами союзної держави. Це наркомати, прокуратура, суд та ін. Ще до утво­рення СРСР Раднарком УСРР зобов'язував Наркомат юстиції УСРР і всі судові установи налагодити неослабний контроль за додержанням здебільшого російських або розроблених на їх основі декретів, постанов і розпоряджень радянської влади.